Салман привіз Ердогана до Мекки, Зеленський не зміг — до Миколаєва

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і автор | політичний та стратегічний аналітик

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Наслідний принц і прем’єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман, запросивши президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана до Мекки, зробив крок надзвичайно великого значення.

7 серпня 2026 року в Мецці президент Ердоган, Мухаммед бін Салман і прем’єр-міністр Пакистану Шахбаз Шаріф підписали Мекканську угоду про спільну оборону, яка закріпила принцип, за яким збройний напад на одну з трьох держав вважатиметься нападом на всі три. Таким чином було закладено основу надзвичайно потужного спільного оборонного механізму між Туреччиною, Саудівською Аравією та Пакистаном.

Це не просто оборонна угода.

Ця фотографія має історичне, політичне й духовне значення.

Історичний попередник сучасної Туреччини — Османська держава — починаючи з 1517 року майже чотири століття несла відповідальність за управління та служіння Хіджазу, Мецці й Медині. Мекка була втрачена у 1916 році, тоді як Фахреддін-паша утримував Медину до 1919 року. Отже, за сьогоднішньою фотографією Ердогана в Мецці стоїть не кілька років історії, а майже 400 років державної та історичної пам’яті.

Через понад століття поява президента Турецької Республіки в Мецці поруч із Саудівською Аравією та Пакистаном із демонстрацією спільної оборонної волі є надзвичайно сильним посланням світові.

Послання з Мекки було цілком зрозумілим

Мухаммед бін Салман, запросивши президента Ердогана до Мекки, передав послання ісламському світові.

Передав послання мільярдам мусульман.

Передав послання турецькому народові.

Передав послання всім центрам сили в регіоні.

Коли йдеться про Мекку та Каабу, щоденні політичні суперечки в Туреччині відходять на другий план. Навіть люди, які політично виступають проти Ердогана, не можуть ігнорувати історичну відповідальність турецького народу, коли мова заходить про безпеку священних земель.

Саме тому фотографію з Мекки неможливо оцінювати як звичайний державний візит.

До того ж цього разу за фотографією стоїть письмова оборонна угода.

Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан уже заявили, що напад на одну з цих країн є спільним питанням безпеки. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан також заявив, що з технічного погляду угода містить положення про спільну оборону, подібне до статті 5 НАТО.

Картина, що виникла в Мецці, знову нагадала мені ще про одну реальність:

лінії поділу у світі стають дедалі чіткішими.

25 липня — Омськ, 31 липня — Чолпон-Ата, 7 серпня — Мекка

Потрібно поставити поруч три дати останніх тижнів.

25 липня 2026 року...

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв у російському Омську, перебуваючи поруч із Володимиром Путіним, закликав заморозити війну в Україні та повернути сторони до переговорів.

Токаєв сказав це не у Вашингтоні, Брюсселі чи Києві.

Він сказав це на території Росії, поруч із Путіним.

Більше того, він запропонував повернутися до переговорного процесу, який охарактеризував як «Стамбул 2.0».

Минуло лише шість днів.

31 липня 2026 року...

У місті Чолпон-Ата, на узбережжі озера Іссик-Куль у Киргизстані, за одним столом зібралися президенти п’яти держав Центральної Азії та Азербайджану.

У зустрічі взяли участь:

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв,

Президент Киргизстану Садир Жапаров,

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв,

Президент Туркменистану Сердар Бердимухамедов,

Президент Таджикистану Емомалі Рахмон

та Президент Азербайджану Ільхам Алієв.

Офіційна назва зустрічі — «Неформальна консультативна зустріч глав держав Центральної Азії та Азербайджану». В офіційному англомовному вжитку вона має назву Informal Consultative Meeting of the Heads of State of Central Asia and Azerbaijan.

Тут є важлива деталь.

Називати всі шість цих держав «тюркськими державами» було б неправильно.

П’ять держав Центральної Азії зустрілися з Азербайджаном. Таджикистан не є тюркською державою, а Азербайджан географічно розташований не в Центральній Азії, а на Південному Кавказі.

Проте всі шість країн є колишніми республіками Радянського Союзу.

І сам факт того, що шість президентів сіли за один стіл, має надзвичайно велике значення.

Азербайджан уже є повноправним учасником цього формату

Ця нова структура не виникла раптово 31 липня.

16 листопада 2025 року під час 7-ї консультативної зустрічі глав держав Центральної Азії в Ташкенті було ухвалено рішення прийняти Азербайджан як повноправного учасника цього формату.

В офіційних документах президентської адміністрації Узбекистану рішення щодо повноцінної участі Азербайджану зафіксоване окремо. Також було вирішено, що у 2026 році робота продовжуватиметься вже в новому форматі «Центральна Азія та Азербайджан».

Це стратегічна зміна, на якій варто зупинитися.

Шість країн колишнього радянського простору, який Росія традиційно вважає сферою свого впливу, дедалі регулярніше створюють власний механізм політичних консультацій без необхідності посередництва Москви.

Президент Казахстану Токаєв 25 липня поруч із Путіним закликає завершити війну...

Через шість днів п’ять держав Центральної Азії зустрічаються з Азербайджаном у Чолпон-Аті...

Ще через тиждень Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан підписують у Мецці спільну оборонну угоду...

Кожна з цих подій є результатом окремого політичного процесу.

Проте разом вони свідчать про те, що світ рухається до нової системи безпеки та союзів.

Крим — велике випробування для всього тюркського світу

У 2014 році Росія окупувала й анексувала Крим.

Але Крим важливий не лише для України.

Через кримських татар він має історичне, культурне й стратегічне значення і для тюркського світу.

Те, який тиск Росія, що змогла окупувати Крим, може чинити на інші держави колишнього радянського простору, природно є частиною безпекових розрахунків у всьому регіоні — від Казахстану до Центральної Азії.

Саме тому значення фотографії з Чолпон-Ати не варто недооцінювати.

Держави передають послання не лише своїми арміями.

Іноді шість президентів за одним столом — це теж послання.

Іноді слова одного президента, сказані поруч із Путіним — «завершіть цю війну» — теж є посланням.

Іноді документ, підписаний трьома лідерами в Мецці, змінює безпекові розрахунки в столицях, розташованих за тисячі кілометрів.

І саме в цей момент я згадую Миколаїв 2018 року.

Те, що зробив Салман, Україна не змогла зробити у 2018 році

Під час Курбан-байраму 21 серпня 2018 року в українському Миколаєві планувалося провести масштабний Фестиваль тюркського світу.

Це не мав бути звичайний фестиваль.

Планувалося забити близько 100 тисяч жертовних баранів, роздати м’ясо українському народові та перетворити цю величезну гуманітарну акцію на масштабну зустріч тюркського світу за участю президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, президентів держав тюркського світу та президента України.

У центрі організації перебували Fond İnan, що діяв у Миколаєві, та його засновник Юсуф Інан.

Минуло лише чотири роки після окупації Криму, і поява президента Ердогана та президентів держав тюркського світу в одному кадрі в українському місті, розташованому неподалік від Криму, мала б надзвичайно велике значення.

Послання, яке мало пролунати з Миколаєва в напрямку Криму, було абсолютно зрозумілим:

тюркський світ не забув Крим.

Фестиваль було зірвано провокацією Марата Расулова

Після того як про проєкт стало відомо, розпочався провокаційний процес.

Тодішній представник DATÜB в Україні Марат Расулов почав звертатися до різних установ щодо Fond İnan та Юсуфа Інана, які планували Фестиваль тюркського світу.

Всесвітній союз турків-месхетинців — DATÜB у власному офіційному повідомленні, опублікованому 4 грудня 2020 року, прямо зафіксував ці звернення Расулова.

У заяві DATÜB зазначалося, що Марат Расулов звертався зі скаргами щодо Юсуфа Інана до Посольства Турецької Республіки в Києві, правоохоронних органів у Миколаєві та інших інстанцій.

Ця заява й сьогодні доступна на офіційному вебсайті DATÜB. На профільній сторінці самої організації Расулов також зазначений як її представник в Україні.

Отже, існування ланцюга скарг більше не є предметом суперечки.

Це документально зафіксовано в офіційних матеріалах самого DATÜB.

Моя оцінка також однозначна:

Механізмом, який перекрив шлях історичному Фестивалю тюркського світу, що готувався в Миколаєві у 2018 році, став провокаційний процес, розпочатий ланцюгом скарг і повідомлень, які Марат Расулов передавав різним державним установам.

У результаті захід не відбувся.

Ердоган не зміг приїхати до Миколаєва.

Президенти держав тюркського світу не змогли зустрітися в Миколаєві.

Історичної фотографії, яку планувалося зробити в одному з найближчих до Криму великих українських міст, не з’явилося.

Таким чином було зірвано не лише захід, який готував Fond İnan, а й набагато більшу політичну можливість.

21 серпня 2018 року — Миколаїв, 7 серпня 2026 року — Мекка

Між цими двома датами — майже вісім років.

21 серпня 2018 року фотографію, заплановану в Миколаєві, зробити не вдалося.

7 серпня 2026 року в Мецці з’явилася набагато потужніша картина.

Мухаммед бін Салман не просто запросив Ердогана до Мекки.

Він забезпечив підписання спільної оборонної угоди між Туреччиною, Саудівською Аравією та Пакистаном.

Україна ж у 2018 році не змогла використати величезну можливість, яка була перед нею.

Якби Ердоган і президенти держав тюркського світу зустрілися в Миколаєві, послання Росії після окупації Криму було б надзвичайно сильним.

Чи змінило б таке зображення всі стратегічні розрахунки Росії?

Сьогодні ми цього знати не можемо.

Але Москва не могла б просто проігнорувати таку фотографію.

У Миколаєві, неподалік від Криму, — президент Туреччини, президент України та лідери тюркського світу...

За їхніми спинами — масштабна гуманітарна операція, під час якої м’ясо ста тисяч жертовних тварин роздають українському народові...

І фотографія єдності тюркського світу, яку бачить увесь світ...

У дипломатії важко знайти сильніші символи.

Зеленський має діяти заради «Стамбула 2.0»

Проєкт, що залишився незавершеним у Миколаєві, більше не слід розглядати лише як фестиваль, який колись не вдалося провести.

Президент України Володимир Зеленський має адаптувати нереалізований у 2018 році Фестиваль тюркського світу до сучасних умов і виступити з ініціативою проведення в Стамбулі значно масштабнішого «Стамбул 2.0 — Фестивалю миру тюркського світу».

Ця назва не випадкова.

Підхід «Стамбул 2.0», про який президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв говорив, вказуючи на необхідність повернення до стамбульського переговорного процесу для завершення війни в Україні, сьогодні може бути перетворений також на культурну й політичну платформу миру.

Головна ідея послання, яке планувалося передати з Миколаєва у 2018 році, полягала в тому, щоб показати здатність тюркського світу стояти разом у питанні Криму та України.

Сьогодні масштаб цього послання може бути набагато ширшим.

«Стамбул 2.0 — Фестиваль миру тюркського світу» може зібрати на одній платформі Туреччину, Україну, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменистан і представників кримських татар.

Фестиваль не повинен залишатися лише культурним заходом.

Він має перетворитися на міжнародну зустріч за участю президентів держав тюркського світу, представників кримських татар і української влади, де обговорюватимуться мир, Крим, регіональна безпека та майбутнє тюркського світу.

Участь президента Реджепа Тайїпа Ердогана в такому заході в кілька разів посилила б вагу послання, яке Стамбул передасть усьому світові.

Фотографію, яку не вдалося зробити в Миколаєві у 2018 році, у 2026 році можна створити в Стамбулі в набагато сильнішій формі.

Після послання єдності, що пролунало з Мекки, зі Стамбула має пролунати й послання миру.

І, на мою думку, його назва має бути цілком чіткою:

«Стамбул 2.0 — Фестиваль миру тюркського світу».

Сьогоднішні умови є навіть важливішими, ніж у 2018 році.

Кримські татари безпосередньо залучені до війни.

Україна продовжує декларувати волю повернути Крим.

Держави Центральної Азії формують між собою сильніший механізм політичних консультацій.

Азербайджан став повноправним учасником цього формату.

Туреччина перетворюється на одну з центральних держав тюркського світу.

А присутність Ердогана у світовій політиці сама по собі надає міжнародної ваги кожній великій події, в якій він бере участь.

Масштабний Фестиваль миру тюркського світу в Стамбулі може об’єднати під одним дахом Туреччину, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменистан, кримських татар та інші спільноти тюркського світу.

Послання, яке не вдалося передати з Миколаєва, можна передати зі Стамбула.

У світі починається новий період

25 липня — Омськ...

31 липня — Чолпон-Ата...

7 серпня — Мекка...

У майбутньому ці дати можуть виявитися значно важливішими, ніж ми думаємо сьогодні.

Токаєв на території Росії, поруч із Путіним, закликав завершити війну.

П’ять держав Центральної Азії та Азербайджан сіли за один стіл у Чолпон-Аті у форматі Консультативної зустрічі глав держав Центральної Азії та Азербайджану.

Ердоган, Мухаммед бін Салман і Шахбаз Шаріф у Мецці підписали спільну оборонну угоду.

Світ перебудовується.

Формуються нові союзи.

Виникають нові лінії безпеки.

Політична вага тюркського світу зростає.

Туреччина перетворюється на одну з центральних держав цього нового періоду.

Україна також має правильно прочитати ці зміни.

Історичну можливість, зірвану провокацією в Миколаєві у 2018 році, повернути неможливо.

Але можна створити нову можливість.

Мухаммед бін Салман привіз Ердогана до Мекки.

Україна не змогла зібрати Ердогана і тюркський світ у Миколаєві.

Тепер Зеленський має зробити те, що дозволить завершити в Стамбулі історичну зустріч тюркського світу, яка залишилася незавершеною в Миколаєві.

Юсуф Інан

SehitlerOlmez.com

Юсуф Інан — журналіст і автор.

Він обіймає посаду головного редактора UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та Yerelgundem.com і спеціалізується на стратегічному та політичному аналізі подій у Туреччині та світі.

UAPresa.com