Мурад Бабаєв: азербайджанець із 79-ї бригади, загиблий на Донеччині

By Ahmet Taş | UA Presa

МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Українець азербайджанського походження Мурад Бабаєв, який добровільно вступив до Збройних сил України та служив у миколаївській 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, загинув 28 січня 2024 року під час бойового завдання біля Новомихайлівки на Донеччині.

На момент загибелі йому було 22 роки. До війська Бабаєв прийшов добровільно 9 травня 2023 року, підписав контракт і став стрільцем 79-ї бригади. У війську мав позивний «Граф». До служби він здобув юридичну освіту, а після загибелі був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Народився і виріс на Кіровоградщині

Мурад Бабаєв народився у селі Велика Виска Кіровоградської області. Memorial.UA вказує датою його народження 28 лютого 2001 року. Суспільне Кропивницький також підтверджує, що військовий був 2001 року народження та походив із Великої Виски Мар’янівської громади.

Він навчався у місцевій школі, а згодом обрав цивільну професію, далеку від військової служби. Бабаєв здобував освіту за спеціальністю «Право» у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». У меморіальному записі його професія зазначена як юрист.

Тобто на момент початку повномасштабної війни його майбутнє було пов’язане передусім із правом, а не з армією.

Азербайджанське походження Бабаєва окремо підтверджували азербайджанські та українсько-азербайджанські організації. Спілка підприємців Азербайджану, Туреччини та України після його загибелі оприлюднила фотографію Мурада та назвала його азербайджанцем, який воював у складі ЗСУ.

Водночас Мурад був громадянином України, народився та виріс саме в Україні. Memorial.UA прямо вказує Україну як країну його народження і громадянство.

Сам прийшов до військкомату і підписав контракт

Після повномасштабного вторгнення Росії Бабаєв, за даними Memorial.UA, вирішив не залишатися осторонь.

9 травня 2023 року він сам прийшов до військкомату та підписав контракт на проходження військової служби. Його направили до Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Мурад служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді на посаді стрільця. У меморіальному реєстрі його звання зазначено як солдат.

Ця деталь важлива через розбіжність у перших повідомленнях про його смерть. Спілка підприємців Азербайджану, Туреччини та України назвала Бабаєва «офіцером ЗСУ». Однак детальний український меморіальний запис визначає його як солдата і стрільця. Для точності UA Presa використовує дані українського військового меморіального реєстру.

У війську Мурад мав позивний «Граф».

79-та бригада безпосередньо пов’язана з Миколаєвом

Мурад Бабаєв не загинув у Миколаївській області, однак його зв’язок із Миколаєвом є прямим через військову частину.

Memorial.UA зазначає, що місцем дислокації 79-ї окремої десантно-штурмової бригади є Миколаїв. Це одна з відомих бойових частин Десантно-штурмових військ України.

Бригада брала участь у бойових діях ще з 2014 року, зокрема в боях за Слов’янськ, Донецький аеропорт, Дебальцеве та інші населені пункти.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році підрозділи бригади обороняли Херсонський напрямок та брали участь у звільненні правобережної частини Херсонщини. Згодом 79-та бригада вела тяжкі бої на Донеччині.

У листопаді 2023 року військова частина отримала почесне найменування «Таврійська».

Саме у складі цієї миколаївської бригади Мурад Бабаєв потрапив на один із найважчих відтинків східного фронту — район Новомихайлівки.

Загинув під час бойового завдання біля Новомихайлівки

28 січня 2024 року Мурад виконував бойове завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Саме там він загинув.

Суспільне Кропивницький повідомило про смерть Бабаєва 31 січня, посилаючись на його громаду. У матеріалі зазначалося, що військовий із Великої Виски загинув 28 січня під час виконання бойового завдання в районі Новомихайлівки.

Memorial.UA також фіксує Новомихайлівку як місце його загибелі та вказує, що саме за цей населений пункт Мурад брав участь у боях.

У той період Новомихайлівка була одним із найскладніших напрямків для 79-ї бригади. Меморіальний список підрозділу містить десятки військовослужбовців, які загинули під час оборони цього району у 2023–2024 роках.

Таким чином, шлях Мурада від Кіровоградщини до миколаївської десантно-штурмової бригади завершився на Донеччині менш ніж через дев’ять місяців після того, як він добровільно підписав військовий контракт.

Мати називала його опорою родини

У меморіальному записі збереглися слова матері Мурада — Наталії.

Вона згадувала сина як добру, веселу та справедливу людину і говорила, що він був опорою для родини.

Після Мурада залишилися мати і батько.

Саме наявність імені матері, конкретної громади та навчального закладу робить історію Бабаєва однією з тих, де зв’язок із родиною потенційно можна відновити через публічні інституційні канали — Мар’янівську громаду, школу у Великій Висці або університет.

Для повнішої біографії залишаються питання, які варто уточнити безпосередньо у близьких: походження його батька, сімейна історія азербайджанської гілки, мотивація Мурада під час вступу до ЗСУ, а також фотографії з дитинства, університету та військової служби.

Похований у рідному селі та посмертно нагороджений

Після загибелі тіло Мурада повернули до його рідної громади.

Memorial.UA повідомляє, що захисника поховали на кладовищі у селі Велика Виска, де він народився і навчався.

Держава також відзначила його службу.

Мурада Бабаєва посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня — державною нагородою України, якою відзначають особисту мужність і героїзм під час виконання військового або службового обов’язку.

У меморіальному записі за ним також закріплений статус учасника бойових дій.

Історія Мурада Бабаєва відрізняється від історій іноземних добровольців, які приїхали в Україну після 2022 року. Він народився в Україні, був її громадянином, здобув тут освіту і саме Україну вважав своєю країною.

Водночас його азербайджанське походження стало причиною того, що про його загибель повідомили також азербайджанські медіа й організації.

У 22 роки він залишив юридичну професію, добровільно пішов до військкомату, став солдатом миколаївської 79-ї десантно-штурмової бригади та отримав позивний «Граф».

Менш ніж за рік після підписання контракту його життя завершилося під Новомихайлівкою.

Від нього залишилися фотографія у військовій формі, державна нагорода, спогади батьків і запис у меморіалі загиблих захисників України.

UAPresa.com