«Зелена терапія» може підтримувати відновлення при залежності

By Ahmet Taş | UA Presa

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Регулярний контакт із природою може допомагати людям, які проходять лікування залежності, знижувати рівень стресу, відновлювати відчуття контролю над власним життям і підтримувати профілактику рецидивів, вважає клінічний психолог Гюрлер Гюз.

Фахівець лікарні Üsküdar University NPİSTANBUL Hospital наголошує, що так звана «зелена терапія» або екотерапія не замінює медикаментозне лікування, психотерапію чи структуровані реабілітаційні програми. Йдеться про додатковий інструмент, який може посилити основне лікування та допомогти людині сформувати здоровіші способи подолання стресу.

Природа не замінює основне лікування залежності

За словами клінічного психолога Гюрлера Гюза, базовими методами лікування залежності залишаються фармакотерапія, коли вона показана, когнітивно-поведінкова терапія та структуровані програми реабілітації.

Водночас останніми роками дедалі більше уваги приділяють природоорієнтованим підходам, які описують поняттями «зелена терапія», «екотерапія» або nature-based interventions.

Гюз підкреслює: вони не повинні розглядатися як самостійне лікування.

Їхня роль полягає в тому, щоб доповнювати професійну допомогу — наприклад, допомагати людині зменшувати стрес, формувати новий розпорядок дня та знаходити здорові заняття, які можуть поступово замінити поведінку, пов’язану із залежністю.

На думку фахівця, природні активності також можуть підтримувати прихильність до лікування, однак їх слід включати в ширший план реабілітації.

Залежність змінює сприйняття задоволення

Гюз пояснює залежність, зокрема, через зміни у системі винагороди мозку.

Вживання психоактивних речовин або поведінкові залежності — наприклад, патологічний гемблінг чи проблемне використання інтернету — можуть викликати сильну стимуляцію системи винагороди.

З часом звичайні повсякденні події можуть приносити значно менше задоволення, ніж раніше.

Йдеться, наприклад, про спілкування, їжу, невелике досягнення чи завершення певного завдання.

У клінічній психології такий стан називають ангедонією — зниженням або втратою здатності отримувати задоволення від того, що раніше було приємним.

Саме тому, за словами психолога, відновлення не обмежується лише припиненням вживання речовини або відмовою від певної поведінки.

Людині необхідно поступово повертати здатність отримувати задоволення від безпечних і повсякденних занять.

Зниження стресу може мати значення для профілактики рецидиву

Одним із можливих механізмів користі природного середовища Гюз називає зниження стресу.

За його словами, дослідження пов’язують перебування у природних умовах зі зниженням рівня стресу та переходом організму від стану постійної напруги до більш спокійного режиму відновлення.

Це може мати особливе значення при залежностях, оскільки сильний стрес нерідко стає одним із чинників, які підвищують ризик повернення до попередньої поведінки.

Прогулянка, перебування у парку чи робота в саду самі по собі не усувають причини залежності.

Однак, зазначає психолог, вони можуть допомогти зменшити загальне емоційне навантаження.

Це, своєю чергою, може полегшувати використання навичок, яких людина навчається під час психотерапії та реабілітації.

Важливо не лише відмовитися від залежності, а й заповнити порожнечу

Гюз звертає увагу на ще один аспект одужання — необхідність знайти здорову альтернативу тому, від чого людина відмовляється.

У реабілітації часто йдеться про уникнення речовини, поведінки, певного середовища чи тригерів.

Але для довготривалого відновлення, за його словами, не менш важливо заповнити час та енергію новою змістовною діяльністю.

У психології цей підхід називають поведінковою активацією.

Прогулянка в лісі, робота із землею, догляд за рослинами або навіть спокійне перебування в парку можуть стати структурованими заняттями, які займають час і створюють нові джерела задоволення.

Такі активності також можуть допомагати людині поступово відновлювати відчуття контролю над власним життям.

Невеликі рішення можуть відновлювати відчуття самеефективності

Під час залежності люди часто втрачають відчуття, що здатні керувати своїми рішеннями та поведінкою.

У психології здатність людини вірити у власну спроможність досягати результатів називають самеефективністю.

За словами Гюза, природні активності створюють прості ситуації, у яких людина може самостійно ухвалювати рішення.

Наприклад, вона обирає маршрут прогулянки, визначає тривалість походу, вирішує, яку рослину посадити, або регулярно доглядає за садом.

Ці, на перший погляд, невеликі рішення можуть поступово повертати відчуття: «Я можу впливати на власне життя».

Гюз вважає це важливим внутрішнім ресурсом у профілактиці рецидивів.

До того ж регулярні активності на природі можуть створювати розпорядок дня, стимулювати фізичну активність і давати можливості для здорового соціального контакту.

Від wilderness therapy до садівництва

Існують і структуровані моделі, які використовують природне середовище у межах терапевтичної роботи.

Одним із прикладів є wilderness therapy — програми, у яких походи, таборування та навчання навичкам виживання поєднують із психологічною підтримкою.

За словами Гюза, такі підходи застосовують, зокрема, серед підлітків і молодих дорослих.

Іншим напрямом є реабілітаційні програми, пов’язані із садівництвом.

Догляд за рослинами вимагає регулярності, терпіння та здатності чекати результату.

Гюз вважає, що це може підтримувати розвиток контролю над імпульсами та здатність відкладати негайну винагороду заради результату в майбутньому.

У Туреччині, за його словами, також зростає інтерес до таких практик.

Окремі реабілітаційні центри та муніципалітети організовують для людей із залежностями прогулянки на природі, заняття з екологічного землеробства та програми просто неба.

Три можливі ефекти: тіло, емоції та відчуття сенсу

Гюз виділяє три основні напрямки, через які регулярний контакт із природою може доповнювати процес відновлення.

Перший — фізіологічний. Зниження загальної напруги та покращення сну можуть створювати сприятливіші умови для контролю імпульсивної поведінки.

Другий — емоційний. Перебування на природі пов’язують зі зменшенням тривожності та депресивних симптомів, які нерідко супроводжують залежність.

Третій — відчуття зв’язку та сенсу.

Залежність може призводити до соціальної ізоляції, втрати звичних ролей і відчуття беззмістовності.

Природа, за словами психолога, може дати людині відчуття причетності до чогось більшого та стати одним зі способів повернення до змістовної повсякденності.

Водночас Гюз наголошує, що «зелена терапія» не є універсальним рішенням.

«Природа не є магічною формулою, яка може замінити лікування».

Медикаментозна підтримка, психотерапія та, за потреби, структурована реабілітація залишаються ключовими складовими лікування залежності.

Контакт із природою, за словами фахівця, варто розглядати як додатковий ресурс, який може допомагати зменшувати стрес, формувати здорові звички, підтримувати самеефективність і робити процес відновлення більш стійким.

UAPresa.com