Zero Waste Еміне Ердоган: марнотратство, міграція і справедливість

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і автор | політичний та стратегічний аналітик

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Ініціатива Zero Waste, яку просуває перша леді Туреччини Еміне Ердоган, набуває стратегічного значення на тлі одночасних криз харчового марнотратства, глобальної нерівності, кліматичних ризиків і міграційного тиску.

Започаткований у Туреччині 2017 року проєкт часто сприймають передусім як програму сортування та переробки відходів. Однак його ширша філософія стосується значно більшого: не витрачати без потреби, не знищувати те, що ще може бути використане, повертати ресурси в економічний цикл і перетворювати надлишок на суспільну користь.

У такому прочитанні Zero Waste виходить за межі екологічної політики й торкається фундаментального питання сучасної цивілізації: чому в одній частині світу величезні обсяги їжі, енергії та матеріалів викидаються, тоді як в іншій люди через голод, бідність, війни й відсутність перспектив готові ризикувати життям у пошуках безпечнішого майбутнього?

Від турецької ініціативи до глобального порядку денного ООН

Міжнародний масштаб Zero Waste вже закріплений на рівні Організації Об'єднаних Націй. Генеральна Асамблея ООН за ініціативою Туреччини проголосила 30 березня Міжнародним днем нульових відходів.

На першому такому заході у 2023 році Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав держави брати приклад із таких ініціатив, як турецький Zero Waste, який очолює Еміне Ердоган. Вона також стала головою Консультативної ради видатних осіб ООН з питань нульових відходів.

Виступаючи в ООН, Ердоган наголосила на необхідності глобальної відповідальності й справедливого розподілу тягаря кліматичної кризи, особливо щодо держав, які найменше спричинили проблему, але часто найбільше потерпають від її наслідків. Її формула — людство має діяти разом, бо воно «або виграє разом, або програє разом» — фактично розширює Zero Waste від управління сміттям до концепції глобальної солідарності.

У червні 2026 року ця концепція отримала подальший розвиток на Zero Waste Forum у Стамбулі. Форум об'єднав представників урядів, міст, бізнесу, міжнародних організацій, науковців і громадянського суспільства довкола тем циркулярної економіки, продовольчих систем, сталого виробництва та кліматичних дій напередодні COP31.

Мільярд порцій їжі щодня опиняється у відходах

Найгостріше моральний і стратегічний вимір проблеми видно на прикладі продовольства.

За словами Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, людство щодня викидає стільки їжі, скільки вистачило б приблизно на 1 мільярд повноцінних прийомів їжі, тоді як близько 9% населення планети потерпає від голоду.

Програма ООН з навколишнього середовища UNEP оцінює обсяг харчових відходів у 2022 році приблизно у 1,05 мільярда тонн — майже п'яту частину їжі, доступної споживачам у домогосподарствах, громадському харчуванні та роздрібній торгівлі. Близько 60% цих відходів припадало саме на домогосподарства.

Ці цифри демонструють один із найбільших парадоксів сучасного світу. Людство вже виробляє колосальні обсяги продовольства, але значна його частина не доходить до столу.

Водночас важливо не спрощувати проблему. Не можна просто завантажити харчові відходи Європи в літаки й відправити їх до регіонів, де люди голодують. Голод пов'язаний також із війною, бідністю, зруйнованою інфраструктурою, логістикою, нестачею холодильних систем, нестабільними ринками та відсутністю купівельної спроможності.

Саме тому Zero Waste починається раніше — із запобігання надлишковому виробництву та споживанню, безпечного передавання придатної їжі тим, хто її потребує, ефективніших ланцюгів постачання та повернення матеріалів у господарський цикл.

Європа посилює міграційну політику, але причини залишаються

Паралельно міграція стала одним із головних політичних викликів для Європи.

З 12 червня 2026 року в ЄС почав застосовуватися новий Пакт про міграцію та притулок. Він запроваджує спільні процедури реєстрації нерегулярних прибуттів, прискорені процедури розгляду заяв про притулок і повернення, а також нові механізми розподілу відповідальності між державами-членами.

Рада ЄС і Європейський парламент також досягли попередньої домовленості щодо нових правил повернення людей, які не мають права залишатися в Євросоюзі. Серед іншого, передбачається можливість створення центрів повернення в третіх країнах за умови дотримання міжнародного права та принципу невислання.

Це показує, наскільки серйозно Європа сприймає міграційний тиск.

Але контроль кордонів відповідає передусім на питання, що робити після того, як людина вже вирушила в дорогу.

Стратегічно важливіше інше питання: що змушує сім'ю взяти маленьких дітей і піти на маршрут, де існує реальна можливість загинути в морі, пустелі або на кордоні?

Причини різні: війна, політичне переслідування, порушення прав людини, бідність, відсутність роботи, руйнування навколишнього середовища та прагнення до безпечнішого життя.

При цьому міграційну картину не слід зводити до тези про те, що всі біженці прямують до Європи. За даними UNHCR, наприкінці 2025 року 65% біженців проживали в країнах, сусідніх із державами їхнього походження, а 68% біженців та інших осіб, які потребують міжнародного захисту, приймали країни з низьким і середнім рівнем доходу.

Чи може Zero Waste зменшити міграційний тиск?

Було б перебільшенням стверджувати, що Zero Waste сам по собі припинить міграцію.

Люди завжди пересуватимуться заради роботи, освіти, сім'ї, безпеки чи особистого вибору. Переробка відходів також не може зупинити війну або політичні репресії.

Однак стратегічна теза полягає в іншому: якщо світ ефективніше використовуватиме ресурси і справедливіше розподілятиме створену ними цінність, частину факторів, що штовхають людей до вимушеної міграції, можна послабити.

Менше харчового марнотратства означає сильніші продовольчі системи. Циркулярна економіка може створювати місцеві робочі місця. Повторне використання матеріалів знижує залежність від дорогого імпорту. Ефективніше управління водою, енергією, органічними відходами й сільськогосподарськими ресурсами здатне підвищувати стійкість вразливих регіонів.

Для Європи та США це відкриває іншу перспективу.

Міграційну політику можна будувати не лише навколо охорони кордонів, процедур притулку та депортації, а й навколо продовольчої безпеки, економічного розвитку, освіти, прав людини, кліматичної адаптації та створення гідних умов життя там, де люди народилися.

Ідеться не про те, щоб заборонити людям переїжджати.

Ідеться про те, щоб менше сімей опинялися в ситуації, коли смертельно небезпечна подорож здається їм єдиним шансом на майбутнє.

Zero Waste і принцип ісламу: користуйся благами, але не марнуй

Філософія Zero Waste має також виразну паралель з ісламською етикою споживання.

У Корані, в сурі «Аль-А'раф», 7:31, сформульовано принцип: їжте і пийте, але не марнуйте, адже Бог не любить марнотратних.

У цьому підході ресурс не розглядається як річ, яку людина може безмежно споживати лише тому, що вона має можливість за неї заплатити. Благополуччя поєднується з відповідальністю.

Саме тут сучасна мова Zero Waste — циркулярна економіка, повторне використання, збереження ресурсу, відповідальне споживання — перетинається з давнішими ісламськими поняттями поміркованості, вдячності, ощадливості та відмови від ісрафу, тобто марнотратства.

Було б некоректно історично ототожнювати сучасну державну програму з життям пророка Мухаммада.

Проте змістовна паралель очевидна: не витрачати зайвого, не знищувати корисного, цінувати даровані ресурси та пам'ятати про людей, яким бракує необхідного.

У цьому сенсі ініціатива Еміне Ердоган фактично переносить дуже давній етичний принцип у сучасну мову екології, економіки та міжнародної політики.

І ця теза стосується не лише Заходу.

Вона також є викликом для сучасних мусульманських суспільств та ісламських рухів. Якщо релігійна традиція засуджує марнотратство, то демонстративна розкіш, надмірне споживання і показне багатство мають оцінюватися за тим самим принципом.

У цьому контексті Zero Waste може бути не лише порадою Європі чи Америці, а й дзеркалом для самого мусульманського світу.

Саїд Нурсі раніше поставив те саме питання про марнотратство

Подібна ідея посідає важливе місце у працях Бедіуззамана Саїда Нурсі, одного з найвпливовіших мусульманських мислителів XX століття.

У Дев'ятнадцятій Лем'а, відомій також як İktisat Risalesi — «Трактат про ощадливість», Нурсі будує свою аргументацію саме навколо поміркованості, задоволеності наявним і відмови від марнотратства.

Текст безпосередньо відштовхується від коранічного заклику їсти й пити, але не допускати надмірності. Нурсі розглядає ощадливість не як скупість, а як пошану до отриманого блага; марнотратство ж він пов'язує з невдячністю та втратою справжнього відчуття цінності речей.

Тут виникає цікава паралель із сучасною теорією циркулярної економіки.

Сучасна екологічна політика говорить: не викидай ресурс, якщо його можна використати повторно.

Нурсі формулює це іншою мовою: цінуй благо, не витрачай його без потреби і не роби нескінченне споживання джерелом щастя.

І в обох випадках постає одна й та сама фундаментальна дилема:

Чи справді процвітання означає постійно споживати більше?

Від управління відходами до стратегії глобальної справедливості

Саме тут бачення Еміне Ердоган набуває значення, яке виходить далеко за межі сміттєвих контейнерів.

Zero Waste не є чудодійними ліками, які самі припинять війни, насильство, голод, порушення прав людини або глобальну міграцію.

Проте його філософія ставить перед людством фундаментальне питання: як ми використовуємо те, що вже маємо?

Коли світ щодня втрачає їжу, достатню для приблизно мільярда прийомів їжі, а мільйони людей одночасно живуть у нестабільності, питання марнотратства перестає бути лише екологічною темою. Воно стає питанням економіки, моралі та справедливості.

Якщо Європа й Америка готові вкладати величезні ресурси в контроль міграції на кордонах, логічно поставити й інше стратегічне питання: наскільки ефективніше було б паралельно інвестувати в умови, які дозволяють людям жити безпечно та гідно у власних країнах?

Це означає продовольчу безпеку, місцеву зайнятість, освіту, права людини, запобігання конфліктам, кліматичну стійкість і справедливіше використання ресурсів.

У такому прочитанні Zero Waste стає чимось більшим за екологічний слоган.

Це сучасна пропозиція повернути до глобальної політики поняття міри, відповідальності, ощадливості та справедливого ставлення до ресурсів — принципи, які сучасна екологічна наука формулює мовою сталого розвитку, а ісламська традиція століттями описувала мовою відмови від ісрафу.

Можливо, одна з найсильніших ідей Zero Waste полягає саме в цьому: людству необхідно не лише запитувати, скільки ще воно здатне виробити, а й чесно відповісти, наскільки мудро воно використовує те, що вже має.

Юсуф Інан

UAPresa.com

Юсуф Інан — журналіст і автор.

Він обіймає посаду головного редактора UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com, SiyasetinSesi.com та Yerelgundem.com і спеціалізується на стратегічному та політичному аналізі подій у Туреччині та світі.