Освіта України під час війни: школи Миколаївщини, укриття і діти

Юсуф Інан | UA Presa

МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Директорка департаменту освіти і науки Миколаївської ОВА Алла Веліховська розповіла UA Presa, як школи області розпочали 2026/2027 навчальний рік в умовах війни, повітряних тривог і постійної потреби в укриттях.

У першій частині інтерв’ю йдеться про формат навчання, готовність шкіл до очної роботи, укриття, осінньо-зимовий період і психологічну підтримку дітей та педагогів.

Хто така Алла Веліховська

Алла Веліховська — директорка департаменту освіти і науки Миколаївської обласної військової адміністрації, кандидатка педагогічних наук, доцентка. Її професійна діяльність пов’язана з управлінням освітньою системою регіону, розвитком цифрового освітнього середовища, підтримкою педагогів і організацією навчального процесу в умовах воєнного стану.

До сфери її відповідальності входять питання роботи шкіл, дитячих садків, закладів професійної та позашкільної освіти, організація безпечного навчання, взаємодія з громадами, міжнародними партнерами й освітянською спільнотою. У роки повномасштабної війни ці завдання набули особливого значення для Миколаївщини — регіону, який пережив окупацію частини громад, руйнування інфраструктури, постійні атаки та масове переміщення людей.

Науковий досвід Веліховської також пов’язаний із мережевими технологіями, цифровими інструментами в освіті та професійним розвитком учителя. Саме тому в інтерв’ю вона говорить не лише про адміністративні рішення, а й про зміну самої моделі навчання, роль учителя, освітні втрати, психологічну стійкість дітей і майбутнє української школи після війни.

Новий навчальний рік і формат навчання

Юсуф Інан: Якщо визначити три головні пріоритети Миколаївщини на 2026/2027 навчальний рік, що Ви поставили б на перше, друге і третє місце?

Алла Веліховська: Безпечне дитинство, мирне українське небо над головою, якісна освіта.

Юсуф Інан: У серпні повідомлялося, що в області функціонують 414 закладів освіти, а формат роботи визначатиметься з урахуванням безпекової ситуації та готовності укриттів. Яким є актуальний розподіл між очним, змішаним і дистанційним навчанням станом на початок вересня і чи очікуєте Ви його зміни протягом осені?

Алла Веліховська: В області функціонують та надають освітні послуги 414 закладів загальної середньої освіти різних форм власності: 380 — комунальної власності, 2 — приватної. Для забезпечення доступності освіти функціонують 32 філії.

Станом на 1 вересня 2026 року, за погодженням з районними військовими адміністраціями, почали надавати освітні послуги: очно — 199 закладів (52%), змішано — 142 заклади (37%), дистанційно — 41 заклад (11%). Тобто до навчання очно та змішано приступили 75 236 учнів, 13 564 учні навчаються дистанційно або за індивідуальною формою. Дистанційно вийшли заклади, які розташовані близько до лінії фронту.

На жаль, дива не сталося і безпекова ситуація погіршилася: постійні тривоги, дронові атаки, ракетний терор, пошкодження об’єктів критичної інфраструктури, повідомлення про замінування закладів освіти, вибухи та безсонні ночі. Це далеко не повний перелік усього того, що підготувала нам країна-агресор.

Наразі частина закладів, які планували свою роботу в очному та змішаному форматі, змушені були перейти на дистанційну форму. 71 заклад навчає учнів за дистанційною формою.

Юсуф Інан: Серпнева діалогова платформа «Освіта Миколаївщини: стійкість, партнерство, розвиток» завершилася буквально напередодні 1 вересня. Які практичні рішення і домовленості з цієї платформи Ви вважаєте найважливішими для громад і шкіл області?

Алла Веліховська: Протягом 5 днів, завдяки допомозі наших партнерів з ЮНІСЕФ, які надали можливість зібрати освітян області у відносно безпечному місці, ми обговорювали найважливіші для нас питання: безпеку учнів під час навчання; гаряче харчування для учнів 1–11 класів; якісну освіту для всіх учнів, зокрема дітей з особливими освітніми потребами; інклюзію; стимулювання обдарованих учнів; навчання учнів закладів професійної освіти робітничим спеціальностям для відновлення Миколаївщини після війни тощо.

Укриття і критерії очного навчання

Юсуф Інан: Які критерії є визначальними для дозволу на очне навчання: лише наявність укриття чи також його місткість, відстань до нього, енергозабезпечення, водопостачання та інші чинники?

Алла Веліховська: Перше, що хочу зазначити: без укриття освітній заклад не може приймати учнів очно апріорі. Місткість та наявність усіх необхідних комунікацій, потрібних для перебування дітей під час тривог, встановлюють представники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Після обстеження підписується акт, у якому надається дозвіл на розміщення у цьому просторі певної кількості учасників навчально-виховного процесу: учнів, учителів, адміністрації шкіл тощо.

Надалі цей підземний освітній простір обстежують фахівці Держпродспоживслужби, які перевіряють стан повітря, наявність та якість питної води, місця для медичного працівника, можливості видавати їжу, адже тривоги іноді тривають до 8 годин на день. Вони також надають свій висновок.

Потім заклад обстежують представники протипожежної служби, поліції охорони тощо.

Після того, як заклад отримує всі висновки, педагогічна рада, з урахуванням побажань батьків учнів, приймає рішення про очну, змішану або дистанційну форму навчання. Далі складається відповідний розклад.

Під час воєнного стану діє ще сімейна форма навчання та педагогічний патронаж. Але це винятково: для дітей, які зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях або не можуть відвідувати заклад з певних причин — відсутність сполучення, хвороба тощо.

Якщо заклад не має свого укриття, але має можливість орендувати безпечний простір на відстані до 500 метрів, тоді він також може надавати освітні послуги за очною або змішаною формою навчання.

Юсуф Інан: Де сьогодні найбільший дефіцит освітніх просторів — у Миколаєві, деокупованих громадах чи сільській місцевості? Яких ресурсів області найбільш бракує для того, щоб більше дітей могли повернутися за парти?

Алла Веліховська: Я би звернула увагу на той факт, що Україна ніколи не планувала ні з ким воювати, тому і не будувала укриття ані в школах, ані в житлових районах. Більшість шкільних будівель не передбачали просторів, які можна було б розглядати як сховища під час ворожих атак. У містах будівлі шкіл будувалися з розрахунку на велику кількість учнів, і тому мали великі підвальні приміщення, які згодом стали укриттями. А в сільській місцевості цього взагалі не планували. З дитячими садочками була ще гірша картина. Там і підвалів не було.

Тому, починаючи з 2014 року, з початку гібридної війни, підвальні приміщення розчистили, винесли з них зайвий мотлох і... далі не пішли. Погодьтеся, що під час мирного життя було дуже важко повірити, що у ХХІ столітті, у самому центрі Європи, сусідня держава розв’яже таку криваву війну.

Заклади освіти Миколаївської області використовують 723 об’єкти захисних споруд, що на 38 більше, ніж у минулому році. Йдеться про всі заклади освіти регіону: школи, дитячі садки, професійні коледжі, вищі навчальні заклади тощо. З них 563 (77,87%) — найпростіші укриття; 160 (22,13%) — сховища і протирадіаційні укриття.

Із загальної кількості захисних споруд 538 (74,5%) є власними укриттями закладів освіти; 185 (25,5%) — надані за угодами іншими суб’єктами господарської діяльності.

У 2026 році виділено кошти державної субвенції на облаштування укриттів у сумі 216 млн 586,0 тис. грн на реалізацію 10 проєктів. На реалізацію проєктів з облаштування укриттів у закладах освіти у 2025 році спрямовано 142,9 млн грн, з яких 118,1 млн грн — кошти державного бюджету та 24,8 млн грн — кошти місцевих бюджетів. Найбільший обсяг робіт виконано у територіальних громадах сільської місцевості. Реалізація окремих проєктів продовжується та буде завершена у 2026 році. У 2026 році на облаштування укриттів з державного бюджету виділено 216 млн 600,0 тис. гривень.

Зимова готовність і психологічна підтримка

Юсуф Інан: Як школи готуються до осінньо-зимового періоду: резервне живлення, генератори, системи накопичення енергії, опалення, вода, зв’язок? Наскільки система готова до тривалих відключень?

Алла Веліховська: Миколаївщина вже п’ятий рік перебуває поблизу лінії зіткнення. Шість громад області 9 місяців перебували в окупації, ще 6 були зоною активних бойових дій. Там було зруйновано все. Через нас і сьогодні постійно летять усі дрони і ракети, які несуть смерть і руйнування всій Україні. Тому, як би дивно це не звучало, але маємо певний досвід виживання в цих жахливих умовах.

Хочу нагадати, що ще у квітні 2022 року країна-агресор залишила півмільйонне місто без води, зруйнувавши трубопровід. Без будь-якої води. І багато років продовжує руйнувати інфраструктурні об’єкти області з єдиною метою — створити нестерпні умови для нормального життя мешканців області: дітей, стареньких, вагітних жінок, будь-кого.

Юсуф Інан: В умовах постійних повітряних тривог і воєнного стресу безпека — це не лише укриття. Якою є система психологічної та психоемоційної підтримки дітей і педагогів, і чи вистачає регіону практичних психологів?

Алла Веліховська: Після того, що пережили і продовжують переживати мешканці Миколаївщини, природно стає розуміння того, що кожен потребує психологічної та психоемоційної підтримки.

Так сталося, що я сама володію багатьма методиками психоемоційної підтримки людини, бо викладаю психологію в університеті. Але... коли поруч із тобою підриваються бомби, дуже важко, а іноді й неможливо скористатися ними. Коли не спиш місяцями, бо вдень працюєш, а вночі твою місцевість поливають снарядами, нервова система виснажується, і повернення до «нормального» стану може зайняти тривалий час.

Тобто проблеми є як у дорослих, так і у дітей. Це панічні атаки, які може спровокувати будь-який незначний шум. Наприклад, книга впала з парти — і це стає тригером для панічної атаки у дитини, яка пережила бомбардування. На звук літака людина реагує так само, як і на звук снаряда, що несе смерть.

Діти, які пережили окупацію, мають проблеми з мовленням: заїкання, погіршення пам’яті, дислексію тощо. І це проблеми на роки.

Тому дуже важливою для нас стала допомога психологів благодійних організацій, зокрема ЮНІСЕФ. Для всіх учителів були організовані тренінги відповідної тематики. Причому не одноразово. Починали з найпоширеніших практик, а потім кожен учительський колектив почав замовляти тренінги для вирішення проблем саме їхнього колективу. Цим ми займалися до початку навчального року, продовжуватимемо і під час канікул.

Коли діти прийшли на навчання, учителі вже стали допомагати психологам вирішувати проблеми учнів. Ми і для батьків учнів організовували тренінги та знайомили їх з методиками психологічної підтримки дітей під час повітряних тривог. Розробляли рекомендації для батьків, як психологічно підтримати свою дитину в укритті. Особливо добре допомагали книжечки-розмальовки.

На жаль, поки в Україні триває війна, ця допомога буде актуальною. Причому ми розуміємо, що є діти, які через свій малий вік не потрапляють у поле зору педагогів. Але вони вже травмовані війною. Сьогодні їм 1, 2 роки і менше. Вони проходять через жахи бомбардувань ще в утробі матері. Народжуються на цей світ під гуркіт ворожих бомбардувань. Важко про це говорити, але це наша реальність.

UAPresa.com