Вадим Гордюк «Тамада»: родина просить звання Героя України посмертно

Юсуф Інан | UA Presa

ВІННИЦЯ, УКРАЇНА — Старший солдат Державної прикордонної служби України Вадим Васильович Гордюк із позивним «Тамада» загинув 3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині — йому було 26 років.

Він служив техніком-оператором групи ударних безпілотних авіаційних комплексів у структурі 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса та підрозділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс». Після його загибелі дружина Ганна Гордюк зареєструвала на сайті Президента України петицію з проханням присвоїти чоловікові звання Героя України посмертно.

Найстарший із восьми дітей: ким був Вадим Гордюк до війська

Вадим Гордюк народився 28 жовтня 1999 року в селі Скала Вінницької області. За даними Суспільного, він був найстаршим із восьми дітей у родині. Після школи здобув професію електрогазозварювальника і працював за фахом.

Родина у зверненні до редакції повідомила, що Вадим навчався у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 у Вінниці. Сам навчальний заклад нині також розмістив ім’я Вадима Васильовича Гордюка на своїй меморіальній сторінці, де вказані дати його життя та військовий шлях.

У 2023 році Вадим одружився з Ганною. Того ж року у подружжя народилася донька Злата. Дружина розповідала Суспільному, що родина посідала особливе місце в його житті, а найбільше він любив проводити час із донькою.

У Вадима залишилися дружина, донька, батьки, брати та сестри.

На початку вторгнення хотів піти служити, мобілізували у 2024 році

В офіційній петиції дружина зазначає, що після початку повномасштабного російського вторгнення Вадим сам звернувся до територіального центру комплектування з наміром долучитися до війська, однак тоді його не прийняли на службу. Ця частина біографії походить безпосередньо з родинного звернення, опублікованого на офіційному сайті Президента України.

28 листопада 2024 року Гордюка мобілізували до лав Державної прикордонної служби України. Цю дату незалежно підтверджують Суспільне та меморіальна сторінка Вищого художнього професійно-технічного училища №5.

Бойову підготовку Вадим проходив в Оршанці Черкаської області у військовій частині 9938. Після навчання його направили до Лимана, а згодом — до Костянтинівки Донецької області.

Служив оператором ударних безпілотних комплексів

На Донеччині Вадим виконував бойові завдання як технік-оператор групи ударних безпілотних авіаційних комплексів.

В офіційній президентській петиції його вказано як військовослужбовця 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса та прикордонного підрозділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс».

Місцеве видання «Вежа» наводить і більш детальну військову посаду: старший солдат, технік-оператор четвертої групи ударних безпілотних авіаційних комплексів у структурі прикордонної комендатури швидкого реагування Головного відділу безпілотних авіаційних систем.

За час служби Гордюк був відзначений відзнакою Головного відділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс» та відзнакою Сил безпілотних систем. У відкритих джерелах також зазначено, що він мав статус ветерана війни. Ці відомості одночасно містяться в президентській петиції, матеріалі Суспільного та на меморіальній сторінці навчального закладу.

У тексті петиції дружина також описує Вадима як військового, який підтримував побратимів і брав участь у складних бойових виходах. Це характеристика родини, викладена в офіційному зверненні, а не окремий висновок редакції.

3 липня 2026 року загинув у Кіндратівці

3 липня 2026 року Вадим Гордюк загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кіндратівка Краматорського району Донецької області. Ці обставини підтверджуються офіційною петицією, Суспільним та іншими регіональними джерелами.

На момент загибелі йому було 26 років.

За даними регіональних медіа, Гордюк був мешканцем Оратівської громади Вінниччини.

У відкритих підтверджених джерелах не деталізуються конкретний тип ураження чи інші обставини його останнього бойового завдання, тому коректним залишається офіційне формулювання — він загинув під час виконання бойового завдання.

Доньці Златі незадовго до загибелі виповнилося три роки

Окрема частина родинної історії Вадима пов’язана з його маленькою донькою.

В офіційній петиції Ганна Гордюк зазначає, що приблизно за тиждень до загибелі батька Златі виповнилося три роки. За словами дружини, через складну бойову обстановку Вадим тоді не зміг навіть зателефонувати доньці.

Суспільне у своєму матеріалі про родину також наводило слова Ганни про особливі стосунки батька і доньки.

«Особливо він любив проводити час із донькою, яка стала його сенсом життя».

Саме історія родини — молодої дружини, трирічної дитини, батьків та сімох братів і сестер — стала однією з причин, чому після загибелі Вадима його близькі вирішили публічно розповідати про його життя та службу.

Родина звернулася до Президента щодо звання Героя України

29 липня 2026 року на офіційному сайті Президента України була оприлюднена електронна петиція №22/267980-еп. Її авторкою вказана дружина військового Ганна Анатоліївна Гордюк.

У зверненні вона просить Президента розглянути питання про присвоєння старшому солдату Вадиму Васильовичу Гордюку з позивним «Тамада» звання Героя України посмертно.

Петиція містить відомості про його військову службу, підготовку в Оршанці, роботу оператором ударних безпілотних комплексів, службу у «Феніксі», отримані відзнаки та загибель у Кіндратівці.

Станом на 16 вересня 2026 року на офіційній сторінці було зафіксовано 15 032 підписи з необхідних 25 000. Статус звернення — «Триває збір підписів», до завершення збору на момент перевірки залишалося 43 дні. Кількість голосів змінюється в міру надходження нових підписів.

Офіційна петиція №22/267980-еп:
Переглянути петицію на офіційному сайті Президента України

Для голосування на президентському порталі користувачеві необхідно авторизуватися.

Пам’ять про Вадима зберігають родина, громада та навчальний заклад

Історія Вадима Гордюка вже зафіксована не лише в родинному зверненні.

Суспільне Вінниця опублікувало окремий матеріал про його життя, військовий шлях і родину. Вищий художній професійно-технічний навчальний заклад №5 у Вінниці включив Вадима до меморіальної сторінки, присвяченої полеглим захисникам, а регіональні медіа повідомляли про його загибель разом з іншими військовими Вінниччини.

Підтверджені відкритими джерелами ключові дати його життя — 28 жовтня 1999 року — 3 липня 2026 року.

За цими датами — історія хлопця із села Скала, найстаршого сина у великій родині, електрогазозварювальника, чоловіка й батька, який у 2024 році став військовослужбовцем Державної прикордонної служби та виконував завдання з ударними безпілотними авіаційними комплексами.

Тепер родина домагається офіційного розгляду питання про присвоєння йому звання Героя України посмертно. Остаточне рішення щодо такого звання може бути ухвалене лише в установленому державою порядку; на цей момент офіційно підтвердженим є саме факт реєстрації та збору підписів під петицією.

UAPresa.com