Вплив кримських татар в Україні: парламент, дипломатія та розвідка

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і автор | політичний та стратегічний аналітик

КИЇВ, УКРАЇНА — Кримські татари мають обмежене чисельне представництво у Верховній Раді, однак представники спільноти займають стратегічні позиції від розвідки й дипломатії до оборони, правосуддя та захисту прав людини.

У поточних парламентських реєстрах Верховна Рада має близько 390 чинних народних депутатів. Парламент не публікує офіційного переліку депутатів за етнічною належністю, тому окремої категорії «кримськотатарські депутати» не існує. Водночас серед чинних парламентарів чітко виділяються три особи, кримськотатарська ідентичність яких публічно відома: Мустафа Джемілєв, Ахтем Чийгоз і Таміла Ташева.

Якщо вийти за межі парламенту, картина стає значно ширшою. Представники кримськотатарського політичного середовища присутні в системі національної безпеки України, зовнішній політиці, оборонних закупівлях, правозахисних структурах, прокуратурі та культурній дипломатії.

Три кримськотатарські депутати представляють різні сфери впливу

Ветеран кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв продовжує працювати у Верховній Раді у складі фракції «Європейська солідарність». Він входить до парламентського комітету, який займається правами людини, деокупацією та реінтеграцією тимчасово окупованих територій, національними меншинами та міжнаціональними відносинами.

Міжнародна парламентська мережа Джемілєва також має особливе значення. Він бере участь у міжпарламентських контактах із Саудівською Аравією та входить до груп дружби з Туреччиною, Індонезією і Ліваном.

Таким чином, його роль виходить далеко за межі історичного представництва кримського питання. Політичний авторитет і міжнародні контакти дають йому можливість залишатися одним із каналів комунікації України з Туреччиною та частиною ширшого мусульманського світу.

Ахтем Чийгоз є першим заступником голови того самого парламентського комітету. Він також працює у спеціальній комісії, яка контролює отримання та використання міжнародної військової допомоги, наданої Україні під час війни.

Особливо важливою є його позиція у відносинах із тюркським світом. Чийгоз є співголовою парламентської групи з міжпарламентських зв’язків із Туреччиною, а також входить до груп співпраці з Азербайджаном та Узбекистаном.

Це робить його одним із найбільш інституціоналізованих парламентських каналів на осі Туреччина—Азербайджан—Узбекистан.

Таміла Ташева, яка стала народною депутаткою наприкінці 2024 року, очолює підкомітет, пов’язаний із відновленням української державної влади в Криму та на інших тимчасово окупованих територіях.

Її участь у парламентських групах, пов’язаних з Узбекистаном, Індонезією та Малайзією, формує інший дипломатичний коридор.

Отже, троє депутатів представляють різні форми впливу: Джемілєв — історичну й символічну легітимність, Чийгоз — парламентський міст до тюркського світу, а Ташева — важливі контакти з Південно-Східною Азією та мусульманськими громадськими мережами.

Таміла Ташева створила контакти з великими мусульманськими організаціями Азії

Значення Ташевої не обмежується парламентськими групами дружби.

До обрання народною депутаткою, працюючи Постійною Представницею Президента України в Автономній Республіці Крим, вона очолювала українську делегацію, яка відвідала Індію, Малайзію та Індонезію.

Під час поїздки до Індонезії делегація зустрічалася з представниками Nahdlatul Ulama, Muhammadiyah та Ради улемів Індонезії — одних із найвпливовіших мусульманських організацій країни.

Під час переговорів обговорювали окупований Крим, становище кримськотатарських мусульман та тиск із боку російської влади.

Цей дипломатичний канал дає Україні можливість представляти кримське питання не лише в контексті європейської безпеки чи російсько-української війни, а й як питання прав корінного мусульманського народу.

Такий підхід може мати особливе значення в Індонезії та Малайзії, де російсько-українську війну можуть сприймати інакше, ніж у європейських столицях.

Серед нинішніх кримськотатарських депутатів Ташева тому виділяється як одна з осіб із найбільшим задокументованим досвідом комунікації кримськотатарського питання з мусульманськими суспільствами Південно-Східної Азії.

Рустем Умєров опинився в центрі системи національної безпеки України

Серед кримськотатарських діячів, пов’язаних з українською державою, Рустем Умєров досяг одного з найвищих рівнів інституційної влади.

У різні періоди його кар’єра включала роботу народним депутатом, керівником Фонду державного майна, міністром оборони та секретарем Ради національної безпеки і оборони.

У серпні 2026 року Президент Володимир Зеленський перевів Умєрова до керівництва Служби зовнішньої розвідки України.

Однак його значення визначається не лише посадою.

Умєров відігравав важливу роль у переговорах і безпековій дипломатії, зокрема в контактах із Туреччиною та державами Перської затоки.

У 2025–2026 роках він брав участь у роботі високого рівня, пов’язаній із Катаром і Саудівською Аравією, а українська влада залучала його до обговорення безпекової співпраці з партнерами на Близькому Сході та в регіоні Перської затоки.

Його участь у переговорах у Стамбулі та Абу-Дабі ще більше зміцнила статус посадовця, здатного одночасно діяти всередині української системи безпеки та на міжнародному дипломатичному рівні.

Тому Умєров — це значно більше, ніж представник кримськотатарської громади.

Він є одним із посадовців, через яких Україна може поєднувати свою стратегію національної безпеки з Туреччиною, державами Перської затоки та ширшим мусульманським світом.

Наріман Джелял перетворює Анкару на стратегічний кримськотатарський дипломатичний центр

Для відносин із Туреччиною одна з найважливіших посад належить Наріману Джелялу, послу України в Анкарі.

Джелял офіційно приступив до виконання обов’язків після вручення вірчих грамот Президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану в липні 2025 року.

Його біографія надає цьому призначенню особливої політичної ваги.

Джелял належить до керівництва Меджлісу кримськотатарського народу і працював його першим заступником голови.

Російська влада затримала його в окупованому Криму у 2021 році. Згодом його засудили до 17 років ув’язнення. Після звільнення у 2024 році він повернувся до України.

Таким чином, українське посольство в Анкарі очолює не просто кадровий дипломат, а кримськотатарський політичний діяч, особиста історія якого безпосередньо пов’язана з окупацією, політичним ув’язненням і кримськотатарським національним рухом.

У його профілі поєднуються три окремі елементи:

легітимність Меджлісу кримськотатарського народу, офіційні повноваження посла України та особистий досвід російського політичного в’язня.

Це перетворює Анкару на особливо важливий дипломатичний центр для кримськотатарського питання.

Туреччина має глибокі історичні, культурні та політичні зв’язки з кримськими татарами, а турецька влада неодноразово порушувала питання Криму та кримськотатарських політичних в’язнів у контактах із Києвом і Москвою.

Призначення Джеляла тому створює надзвичайно прямий міст між українською державною дипломатією та політичним представництвом кримських татар.

Оборонні закупівлі, прокуратура, права людини й культурна дипломатія розширюють мережу

Мережа не обмежується парламентом, розвідкою та посольствами.

Арсен Жумаділов відіграє центральну роль у системі оборонних закупівель України, очолюючи Агенцію оборонних закупівель, яка відповідає за масштабне придбання зброї, боєприпасів, безпілотників, обладнання та інших матеріальних ресурсів для оборони.

Його посада особливо важлива в контексті Туреччини, оскільки українсько-турецькі відносини мають значний оборонно-промисловий вимір.

Досвід Туреччини у виробництві безпілотних систем, боєприпасів, військово-морських платформ та інших оборонних технологій означає, що український керівник оборонних закупівель на такому рівні потенційно може відігравати важливу роль у двосторонньому промисловому співробітництві.

Водночас у відкритих джерелах значно менше підтверджень існування в Жумаділова особистої дипломатичної мережі в Туреччині чи мусульманському світі, співставної з контактами Умєрова або Джеляла.

Наріман Сулейманов очолює Прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Установа працює над справами про ймовірні воєнні злочини в окупованому Криму, незаконні археологічні роботи, вивезення культурної спадщини, санкції та розслідування щодо колабораційної діяльності.

Його сфера впливу тому насамперед юридична, а не дипломатична.

Водночас докази, які збирає кримська прокуратура, можуть використовуватися в міжнародній роботі щодо релігійних переслідувань, політичних в’язнів та порушень прав кримських татар.

Ельвін Кадиров, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який займається правами жителів Криму та Севастополя, сформував особливо практичний канал співпраці з Туреччиною.

Кадиров проводив зустрічі з турецькою омбудсманською інституцією щодо політичних в’язнів, зниклих безвісти та українських військовополонених.

Україна також передавала Туреччині інформацію про тяжкохворих кримських політичних в’язнів, розраховуючи на турецьку допомогу в гуманітарних питаннях і можливому сприянні звільненню.

Його вплив є спеціалізованим, але практичним: Туреччина виступає важливим гуманітарним каналом у питаннях полонених і політичних в’язнів.

Ще одним рівнем є культурна дипломатія.

Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, — журналіст і правозахисник, який багато років працює з темами історії, культури та ідентичності кримських татар.

Через Український інститут Алієв допомагав представляти кримськотатарські культурні проєкти міжнародній аудиторії, зокрема через ініціативи в Катарі.

Його прямі політичні повноваження обмеженіші, однак можливість працювати через культуру робить його важливим учасником комунікації з арабськими та мусульманськими суспільствами.

Статус Меджлісу кримськотатарського народу посилили у 2026 році

Будь-який аналіз кримськотатарського впливу має включати Меджліс кримськотатарського народу.

У квітні 2026 року Президент Зеленський започаткував кроки для зміцнення та формалізації юридичного становища Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу.

Цей крок ще більше інституціоналізував відносини між українськими державними структурами та кримськотатарським національним представництвом.

Це означає, що Рефата Чубарова, голову Меджлісу, не можна оцінювати лише як керівника громадської організації.

Він залишається важливим політичним представником, навіть не будучи сьогодні народним депутатом або класичним державним службовцем.

Якщо розглядати разом історичне лідерство Джемілєва, керівництво Чубарова в Меджлісі, посаду Джеляла в Анкарі та кримськотатарських депутатів у Верховній Раді, виникає мережа, в якій національне представництво дедалі тісніше перетинається з державними інституціями.

Особливо важливо, що це дозволяє Києву співпрацювати з кримськотатарськими структурами, не зводячи всю проблему лише до політики щодо національних меншин.

Туреччина і мусульманський світ формують стратегічну дипломатичну мережу

Однією з найбільших зовнішньополітичних переваг цієї мережі є її здатність комунікувати з Туреччиною та ширшим мусульманським світом.

На турецькому напрямку Наріман Джелял забезпечує офіційний дипломатичний канал; Ахтем Чийгоз — парламентський доступ; Мустафа Джемілєв — історичну легітимність і високорівневі політичні контакти; Ельвін Кадиров — гуманітарний і правозахисний канал.

У ширшому тюркському світі особливо важливі зв’язки Чийгоза з Азербайджаном та Узбекистаном, тоді як Таміла Ташева також має парламентський канал з Узбекистаном.

У сукупності це створює можливі маршрути до Анкари, Баку й Ташкента — трьох особливо впливових столиць тюркського політичного простору.

У країнах Перської затоки та арабському світі виділяється Рустем Умєров завдяки державним безпековим і переговорним контактам із Катаром та Саудівською Аравією.

Парламентські зв’язки Мустафи Джемілєва із Саудівською Аравією додають другий політичний рівень.

Культурно-дипломатична робота Аліма Алієва в Катарі забезпечує ще один, м’якший канал взаємодії.

Для мусульманських суспільств Південно-Східної Азії найбільш розвинену задокументовану мережу має Таміла Ташева — завдяки контактам в Індонезії та Малайзії, зокрема з Nahdlatul Ulama, Muhammadiyah і Радою улемів Індонезії.

Існує також важливий досвід інституційної співпраці з Організацією ісламського співробітництва.

Колишня перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова, одна з найвідоміших кримськотатарських дипломаток, під час перебування на посаді проводила прямі переговори з генеральним секретарем ОІС.

Її робота передбачала поглиблення відносин між Україною та ОІС, просування Кримської платформи та привернення уваги ширшого ісламського дипломатичного середовища до прав кримськотатарських мусульман.

Хоча Джапарова вже не займає тієї самої урядової посади, інституційний досвід і контакти, сформовані у цей період, залишаються важливими для будь-якої майбутньої стратегії України щодо ісламського світу.

Україна також дедалі активніше використовує офіційні державні іфтари як частину цієї дипломатичної архітектури.

Починаючи з 2023 року, іфтари на президентському рівні об’єднують кримськотатарських лідерів, українських військовослужбовців-мусульман, муфтіїв, державних посадовців та представників іноземних дипломатичних місій.

У 2026 році серед осіб, пов’язаних із такими державними заходами мусульманської громади, були Рустем Умєров, Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, Таміла Ташева та прокурор Криму Наріман Сулейманов.

Ці зустрічі мають ширший політичний зміст, ніж лише їхній релігійний характер.

Вони дозволяють Києву демонструвати мусульманським державам, що мусульмани та кримські татари є невід’ємною частиною української держави та її національної оборони.

Це створює дипломатичний наратив, який відрізняється від традиційної української комунікації із західними державами.

Київ може одночасно представляти кримське питання як:

питання територіальної цілісності України,

питання прав корінного народу,

питання свободи віросповідання

та питання майбутнього мусульманської громади, що живе в умовах окупації.

Таке поєднання потенційно дає Україні окремий комунікаційний інструмент у Туреччині, Азербайджані та Узбекистані; у країнах Перської затоки — Саудівській Аравії та Катарі; а також у мусульманських країнах Азії, таких як Індонезія та Малайзія.

Загальна картина свідчить, що політичну вагу кримських татар в українській державі не можна вимірювати лише кількістю депутатських мандатів.

У чинному парламенті може бути лише троє чітко ідентифікованих кримськотатарських депутатів, однак представники того самого політичного й суспільного середовища присутні у зовнішній розвідці, посольстві України в Туреччині, оборонних закупівлях, кримській прокуратурі, системі Омбудсмана, культурній дипломатії та Меджлісі.

Чисельно ця мережа невелика.

Проте з інституційного погляду її позиції є надзвичайно стратегічними.

Для України потенційна цінність цієї мережі також очевидна: кримськотатарські лідери здатні пов’язувати кримське питання з аудиторіями, до яких традиційній європейській або трансатлантичній дипломатії Києва не завжди так легко достукатися.

Чи використовує Україна цей потенціал повною мірою — це вже питання політичної стратегії.

Але канали вже існують — від Анкари, Баку й Ташкента до Ер-Ріяда, Дохи, Джакарти та Куала-Лумпура — і кримськотатарська політична мережа дає Києву потенційно потужний міст між національними інтересами України та ширшим тюркським і мусульманським світом.

Юсуф Інан

UAPresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.