Михайло Шварц: історія медика та петиція про звання Героя України

Юсуф Інан | UA Presa

РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА — Петиція про присвоєння звання Героя України посмертно бойовому медику Михайлу Шварцу завершила збір із 9678 підписами, тоді як для розгляду за процедурою електронних петицій потрібно щонайменше 25 тисяч.

Йдеться про військовослужбовця з Рівненщини, якого близько двох років вважали зниклим безвісти після бойового завдання на Донеччині. У травні 2026 року місцеві медіа повідомили про ідентифікацію його тіла та прощання. Поширений у соцмережах заклик підтримати родину потребує уточнення: голосування за вказаною петицією вже закрите.

Що відомо про Михайла Шварца

Михайло Миколайович Шварц народився 7 листопада 1986 року в селі Дюксин на Рівненщині. Ці біографічні відомості навів телеканал «Рівне 1» у повідомленні про прощання із захисниками, оприлюдненому 9 травня 2026 року. Дюксин належить до Деражненської громади Рівненського району.

За повідомленням Суспільного Рівне від 7 травня 2026 року, Шварц проживав у цьому селі та служив бойовим медиком військової частини А4056. Видання повідомило про підтвердження його загибелі серед інших втрат, про які сповістили громади області.

На момент загибелі військовослужбовцю було 37 років. Відтак повідомлення про його повернення додому навесні 2026 року стосувалися ідентифікації та поховання, а не нової бойової втрати того року.

Бойовий шлях медика

Авторка петиції Марина Глінчук називає Шварца молодшим сержантом, медиком 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. За її викладом, він воював біля Вугледара й Павлівки, брав участь у звільненні Благодатного, а після тяжкого поранення повернувся до служби.

У зверненні також згадані бої поблизу Нововодяного на Луганщині та переведення на Авдіївський напрямок наприкінці березня 2024 року. Глінчук стверджує, що медик допомагав пораненим і евакуйовував побратимів під обстрілами.

Ці подробиці походять із громадянського звернення. Саме розміщення петиції на президентському сайті не є незалежним підтвердженням усіх описаних у ній бойових епізодів.

Зникнення та підтвердження загибелі

Як повідомило Суспільне Рівне, з 2 травня 2024 року Шварц вважався зниклим безвісти під час виконання завдання біля Семенівки Покровського району Донецької області. Цю саму дату зникнення наводили й інші регіональні медіа, які писали про його повернення додому.

За текстом петиції, дружина Тетяна продовжувала пошуки, а загибель згодом підтвердив збіг ДНК. «Рівне 1» окремо повідомив, що тіло військовослужбовця вдалося ідентифікувати та передати рідним для поховання.

Між втратою зв’язку із захисником і травневими повідомленнями про його повернення минуло близько двох років. Точної дати завершення експертизи та змісту експертного висновку в опрацьованих публікаціях не наведено. Тому дату повідомлення родині не слід ототожнювати з датою загибелі.

Повернення до Дюксина

Видання «Рівне Вечірнє» 7 травня 2026 року оприлюднило порядок зустрічі військовослужбовця та прощання, запланованих на наступний день. Мешканців закликали долучитися до живого коридору, щоб віддати шану загиблому землякові.

За анонсованим маршрутом, кортеж мав вирушити з Костополя та пройти через Бичаль і Деражне до Дюксина. У рідному селі військового передбачали заупокійну літію біля його домівки, а потім богослужіння у Свято-Михайлівському храмі.

Виїзд із Костополя анонсували на 07.00, прибуття до Дюксина — на 08.00. Літію біля домівки призначили на 11.30, службу у храмі — на 12.30. Після богослужіння учасники мали пішки пройти до місцевого кладовища.

Уже 9 травня телеканал «Рівне 1» повідомив, що на Рівненщині попрощалися зі Шварцем. Таким чином, регіональні публікації містять і попереднє оголошення церемонії, і наступне повідомлення про її проведення.

Родинний заклик і статус петиції

У дописі, який поширюють на підтримку родини, читачів просять підписати звернення, зробити репост і розповісти про військовослужбовця знайомим. Автори повідомлення пояснюють цю ініціативу бажанням гідно вшанувати пам’ять захисника після тривалого періоду невідомості щодо його долі.

Петицію №22/264528-еп оприлюднили 13 травня 2026 року. Станом на 16 вересня на офіційній сторінці зазначено: «Архівна», «Не підтримано», «Збір підписів завершено».

Отже, читачам, які бачать старий заклик підписатися, слід враховувати завершення цієї кампанії. Поширення історії військового та підтримка його близьких залишаються окремими від голосування діями. Водночас статус збору підписів не дає підстав повідомляти, що президент уже відмовив у посмертному нагородженні.

Як розглядають звернення після збору

В офіційній довідці сервісу електронних петицій пояснено: звернення до президента має зібрати необхідну кількість підписів протягом не більш як трьох місяців від дня оприлюднення. Якщо цього не сталося, після завершення строку його розглядають як звернення громадян відповідно до профільного закону.

Це інший порядок опрацювання, ніж розгляд петиції, яка подолала встановлений поріг. Для підтриманих петицій сервіс передбачає повідомлення про початок розгляду, а потім оприлюднення відповіді з поясненням результатів. Відповідь також надсилають ініціатору.

Тож завершення збору не означає, що викладене прохання автоматично зникає з процедури звернень до державних органів. Водночас із загальних правил неможливо встановити, яке саме рішення ухвалене щодо конкретного нагородного питання або коли заявниця отримає відповідь.

Для повідомлення про результат опрацювання звернення щодо Шварца потрібен окремий документ або офіційний коментар. Показник підписів такого документа не замінює.

Як присвоюють звання Героя України

Згідно зі Статутом звання Герой України, затвердженим указом президента №1114/2002, рішення про присвоєння оформлюють президентським указом. Статут допускає нагородження посмертно. За визначний геройський вчинок передбачено вручення ордена «Золота Зірка».

Документ описує окрему процедуру представлення до нагороди: уповноважений орган подає відповідне подання та нагородний лист. У цьому листі мають бути зазначені конкретні заслуги людини, які стали підставою для клопотання. Отже, громадська підтримка звернення та документальне представлення до державної нагороди мають різні функції.

Навіть досягнення необхідного числа підписів саме собою не означає присвоєння звання. Так само завершення окремої петиції без потрібної підтримки не може слугувати доказом відхилення нагородного подання: для такого висновку необхідна інформація про його розгляд.

У випадку Шварца підтверджені повідомлення про службу, тривале перебування серед зниклих безвісти та повернення до рідного села пояснюють контекст родинної ініціативи. Подальші новини про державне вшанування мають спиратися на офіційні документи, а історія його життя і служби вже зафіксована у повідомленнях громади та регіональних медіа.

UAPresa.com