Відновлений фільм «Алім» відкрив Дні кримського кіно у Стамбулі

Ахмет Таш | UA Presa

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Відновлений німий фільм «Алім» 1926 року вперше представили турецькій аудиторії в повній версії на Міжнародних днях кримського кіно, присвячених столітній культурній пам’яті кримських татар.

Організований Фондом «Емель Крим» фестиваль об’єднав у Стамбулі історичні стрічки, сучасні документальні роботи, короткометражні фільми та проєкти, створені із застосуванням штучного інтелекту. Центральною подією став показ картини «Алім», яку вважають відправною точкою кримськотатарського кінематографа.

«Алім» повернувся до глядачів через сто років

Німу чорно-білу стрічку «Алім», також відому як «Алім Айдамак», зняв режисер Георгій Тасін на Ялтинській кіностудії Всеукраїнського фотокіноуправління. Знімальний процес розпочався восени 1925 року, а прем’єра відбулася у 1926-му.

Сценарій написав український поет Микола Бажан за однойменною п’єсою кримськотатарського письменника Умера Іпчі. До обговорення сценарію залучали кримськотатарських діячів культури, які оцінювали історичні, побутові та етнографічні деталі майбутньої картини.

Головну роль виконав кримськотатарський актор Хайрі Емірзаде. Фільм розповідає про Аліма Айдамака — народного героя, образ якого пов’язують із захистом бідних і спротивом несправедливості. У стрічці він виступає проти жорстокого поводження з робітниками та стає переслідуваним владою.

За офіційною програмою фестивалю, тривалість представленої версії становить 60 хвилин. Організатори назвали показ першою зустріччю турецької аудиторії з відновленою повною версією картини.

Заборона 1937 року стала частиною історії фільму

У 1935 році картину перемонтували та повторно випустили в прокат. Однак 21 квітня 1937 року тодішнє об’єднання «Українфільм» заборонило її демонстрацію та розпорядилося повернути наявні копії студії.

Заборона відбулася в період сталінських репресій проти кримськотатарської інтелігенції. Представників культури, які брали участь у створенні картини або підтримували розвиток національного мистецтва, переслідували за звинуваченнями в так званому буржуазному націоналізмі.

Унаслідок цього «Алім» на десятиліття практично зник із публічного культурного простору. Частини фільму поступово виявляли в архівах, після чого матеріал відновили та повернули до культурного обігу. За даними цифрового проєкту Довженко-Центру, відновлену картину представили публіці у 2014 році.

Історія заборони надала стрічці додаткового значення. Сьогодні її розглядають одночасно як кінематографічну пам’ятку, візуальне свідчення життя Криму та документ культурного спротиву радянській політиці уніфікації.

Фестиваль присвятили культурній пам’яті кримських татар

Перші Міжнародні дні кримського кіно відбулися у Стамбулі 17–19 вересня 2026 року. Покази провели в історичному кінотеатрі Atlas 1948 та кінозалі Yeşilçam Культурного центру Ататюрка.

Захід організував Фонд «Емель Крим» за підтримки Міністерства культури і туризму Туреччини, Генерального управління кінематографії, Турецького агентства співробітництва та координації і Управління у справах турків за кордоном та споріднених громад.

Темою фестивалю стало сторіччя кримськотатарського кінематографа. За словами організаторів, його історія розпочалася саме з виходу «Аліма» у 1926 році, але була перервана сталінською депортацією кримських татар 18 травня 1944 року.

Примусове виселення народу з Криму зруйнувало культурні установи, театри, медіа та систему передавання національної пам’яті. Попри це, родинні архіви, фотографії, усні свідчення та роботи представників діаспори допомогли зберегти значну частину культурної спадщини.

Після початку масового повернення кримських татар на батьківщину наприкінці 1980-х років історичні свідчення знову почали переносити на екран. Російська окупація Криму у 2014 році спричинила нові переслідування та чергове розпорошення кримськотатарських митців.

Неше Сарисой Каратай назвала проєкт роботою з пам’яттю

Мистецькою консультанткою та ініціаторкою фестивалю стала режисерка-документалістка Неше Сарисой Каратай. Понад 30 років вона разом із чоловіком, головою Фонду «Емель Крим» Зафером Каратаєм, документує історію депортації, свідчення очевидців і культурну спадщину кримських татар.

За словами Каратай, організатори розглядають подію ширше, ніж звичайний кінофестиваль. Їхньою метою є дослідження сторічної історії, пошук утрачених матеріалів, заповнення прогалин у кримськотатарській кінематографії та підтримка молодих режисерів.

«Ми бачимо цю організацію не лише як фестиваль, а як проєкт культурної пам’яті, що досліджує, документує і робить видимою столітню історію», — сказала Каратай.

Одним із наступних завдань організатори називають створення в Стамбулі постійного цифрового архіву кримського кіно. У ньому планують збирати історичні фільми, документальні роботи, фотографії, усні свідчення та інші візуальні матеріали.

За інформацією Karar Gazetesi, організатори також планують оприлюднити «Алім» на цифрових платформах Фонду «Емель Крим» після врегулювання технічних питань. Окремо розглядається можливість проведення показів у Болгарії, Румунії та інших країнах із кримськотатарськими громадами.

У програму ввійшли 16 конкурсних документальних фільмів

Міжнародна конкурсна програма об’єднала 16 документальних робіт, відібраних із приблизно 30 стрічок, створених у 2024–2026 роках. Фільми розповідають про історію, ідентичність, депортацію, спротив і прагнення кримських татар повернутися на батьківщину.

Серед конкурсних робіт були представлені «70-річний платан» Есми Касар, «Присяга Батьківщині» Зери Бекірової, «Викарбувано в пам’яті» Крістіни Пашин, «Ісмаїл-бей Гаспринський» Ісмаїла Тахи Фейзлі, «Коли серце палає, як вогонь» Ельзари Ісламової та «Вітер повертається» Ернеса Сарихалілова.

До спеціальної програми також увійшли документальні фільми «Еза» Батира Баїшева, «Пісні полону» Деніза Елмаса, «Депортація» Неше Сарисой Каратай та робота Зафера Каратая про кримськотатарського письменника Дженгіза Дагджи.

Короткометражну програму представляли, зокрема, «Історія забутих» Ісмаїла Айтача і «Останній Аріф» Ернеса Сарихалілова. Окремий розділ присвятили роботам, створеним із використанням штучного інтелекту, про депортацію 1944 року та історичну пам’ять народу.

Кримськотатарське кіно зберігає зв’язок із Кримом

Організатори фестивалю наголосили, що кримськотатарський кінематограф розвивається в умовах тривалого вигнання, політичних переслідувань і російської окупації Криму. Через це фільми виконують не лише мистецьку, а й архівну функцію.

Кіно фіксує родинні історії, мову, традиції, пісні, обряди та спогади людей, які пережили депортацію. Для поколінь, народжених за межами Криму, ці матеріали стають одним зі способів зберегти зв’язок із батьківщиною.

Повернення «Аліма» до глядачів через сто років після його створення організатори розглядають як символ безперервності цієї пам’яті. Стрічка, заборонена під час сталінських репресій, стала центральною частиною програми, що поєднала історичні матеріали із сучасними роботами кримськотатарських авторів.

Фестиваль завершився 19 вересня показами та церемонією закриття в кінотеатрі Atlas 1948. Фонд «Емель Крим» планує продовжити архівну роботу, підтримувати нові кінопроєкти та розширювати географію майбутніх показів.

UAPresa.com