Поразка Трампа — попередження Путіну: чи карають виборці за війну?

Юсуф Інан | UA Presa

ВАШИНГТОН, США — Заява віцепрезидента США Джей Ді Венса про те, що республіканці програли проміжні вибори через війну з Іраном, порушила ширше питання: чи може політична ціна війни загрожувати владі Володимира Путіна?

Однак пряме порівняння Сполучених Штатів і Росії має суттєві обмеження. Американські виборці можуть покарати керівну партію на конкурентних виборах, тоді як у Росії медіа, опозиція та виборчі інституції перебувають під жорстким контролем Кремля. Тому навіть подальше зростання економічної й людської ціни вторгнення в Україну за нинішньої політичної системи навряд чи завершиться для Путіна поразкою, подібною до результату партії Трампа.

Венс прямо назвав причиною війну з Іраном

Після втрати республіканцями контролю над Конгресом віцепрезидент США Джей Ді Венс опублікував незвично відвертий аналіз виборчої поразки.

«Причина нашої поразки — війна», — написав Венс у соціальній мережі X.

За його оцінкою, головна проблема полягала не лише в тому, що частина республіканців не прийшла на виборчі дільниці. Значна кількість американців, які у 2024 році підтримали Дональда Трампа і Венса, через два роки проголосувала за кандидатів від Демократичної партії.

Венс заявив, що для повернення цих виборців республіканцям необхідно припинити війну з Іраном, зосередитися на інфляції та вартості життя, повернутися до принципу «Америка передусім» і змінити відносини Вашингтона з Ізраїлем.

Ця заява потребує важливого уточнення. Венс прямо назвав причиною поразки війну з Іраном, але не стверджував, що республіканці програли виключно через війну в Газі. Політику щодо Ізраїлю він назвав одним із напрямів, які партії необхідно переглянути.

Отже, війна у Газі, підтримка Ізраїлю, воєнне протистояння з Іраном та зростання вартості життя стали різними складовими ширшого невдоволення виборців.

Трамп назвав оцінку Венса «значною мірою правильною». Він визнав, що війна з Іраном тимчасово підвищила ціни на бензин, однак заявив, що за тих самих обставин знову ухвалив би аналогічне рішення.

Зовнішня політика дійшла до сімейного бюджету

Результат виборів у США показав, що громадяни оцінюють війну не лише за військовими, безпековими або моральними аргументами. Вони також реагують на її вплив на власний добробут.

За даними опитувань виборців, які наводить Reuters, майже дев’ять із десяти респондентів назвали вартість життя важливим чинником під час голосування. Дві третини поклали відповідальність за високі ціни на адміністрацію Трампа, а близько 70% заявили, що Конгрес повинен посилити контроль над президентом.

Війна з Іраном спричинила подорожчання енергоносіїв. Це підвищило витрати на перевезення, виробництво продуктів та споживчих товарів. Запроваджені Трампом мита також збільшили вартість частини імпортної продукції й промислових компонентів.

Таким чином, зовнішня політика перестала бути віддаленою дискусією про національну безпеку. Її наслідки стали помітними на заправках, у магазинах і сімейних бюджетах.

Поразка республіканців засвідчила: влада може вважати військову операцію виправданою, але їй важко запобігти політичній реакції громадян на економічні наслідки війни.

Росія веде довшу та дорожчу війну

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, розпочате у лютому 2022 року, триває значно довше за американсько-іранське протистояння та охоплює набагато більшу частину російської економіки.

Протягом перших років війни військове виробництво, державні витрати та підвищення зарплат у пов’язаних з обороною галузях створювали картину швидкого економічного зростання. Однак у 2026 році цей імпульс почав слабшати.

Банк Росії знизив прогноз зростання економіки на 2026 рік до 0–1%. Прогноз інфляції підвищили до 6–7%, а ключову процентну ставку залишили на рівні 14%.

Високі ставки обмежують корпоративні інвестиції, кредитування населення та економічну активність. Російський центральний банк також визнав, що ціни на нафтопродукти стали одним із чинників прискорення інфляції.

За повідомленням Reuters, рахунки за комунальні послуги в Росії від початку повномасштабної війни зросли більш ніж на 50%. Лише у 2026 році подорожчання перевищило 13%, створивши додаткове навантаження на сімейні бюджети.

Військові витрати, санкції, нестача працівників, невизначеність щодо нафтових доходів та українські удари по російській енергетичній інфраструктурі посилюють цей тиск.

Механізм нагадує політичну проблему Трампа: війна стає особливо небезпечною для влади, коли громадяни відчувають її не лише через повідомлення з фронту, а й через ціни, податки, дефіцит та скорочення економічних можливостей.

Росіяни хочуть переговорів, але підтримка Путіна не зникла

Опитування незалежного «Левада-Центру» демонструють суперечливе ставлення російського суспільства до війни.

У вересні 2026 року 70% опитаних заявили, що підтримують дії російської армії в Україні. Водночас 64% виступили за початок мирних переговорів, тоді як продовження бойових дій підтримували близько 27%.

Рекордні 81% респондентів заявили, що підтримали б Путіна, якби він вирішив припинити війну того самого тижня. Однак підтримка різко зменшувалася, коли запропонована угода передбачала повернення Україні окупованих і незаконно анексованих територій.

Ці результати свідчать, що декларована підтримка армії не обов’язково означає бажання продовжувати війну без обмежень у часі. Значна частина росіян одночасно заявляє про підтримку військових і очікує, що Путін завершить конфлікт.

Увага до бойових дій також знижується. У вересні лише близько 42% опитаних повідомили, що уважно стежать за розвитком подій. Це найнижчий показник від початку повномасштабного вторгнення.

Водночас рейтинги Путіна залишаються високими. До опитувань у Росії необхідно ставитися обережно, оскільки репресії та страх покарання можуть перешкоджати громадянам відкрито критикувати президента або війну.

Чому Путін навряд чи програє так, як партія Трампа

Головна відмінність між Трампом і Путіним полягає не стільки у війнах, скільки в політичних системах, у яких вони діють.

У США опозиційні партії можуть брати участь у виборах, збирати кошти, критикувати владу та отримувати доступ до великих медіа. Якщо керівна партія програє, опозиція справді може отримати контроль над Конгресом і обмежити президентську політику.

У Росії немає аналогічної політичної конкуренції. Потенційно сильних опозиційних кандидатів можуть не допустити до виборів, а відомі критики влади стикаються з кримінальними справами, ув’язненням або вимушеною еміграцією.

Незалежні медіа були закриті, заблоковані або змушені працювати з-за кордону. Публічна критика війни проти України може призвести до кримінального переслідування.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі повідомила, що Росія не запросила її спостерігачів ані на президентські вибори 2024 року, ані на парламентські вибори 2026 року. ОБСЄ також звернула увагу на обмеження для кандидатів, незалежних спостерігачів, журналістів та громадських організацій.

За офіційними даними, у 2024 році Путін отримав 87,3% голосів. Проте цей показник не можна прямо порівнювати з результатами конкурентних демократій, якщо сильні суперники не можуть вільно балотуватися, а держава контролює основний інформаційний простір.

Чи програв би Путін на справді вільних виборах

На справді вільних і чесних виборах війна проти України могла б створити для Путіна серйозний політичний ризик. Однак наявні дані не доводять, що він обов’язково зазнав би настільки ж важкої поразки, як партія Трампа.

Нова хвиля мобілізації, подальше зростання військових втрат, тривала економічна стагнація, скорочення нафтових доходів і підвищення вартості життя послаблювали б позиції Путіна. Розкол серед політичних, силових та економічних еліт міг би додатково збільшити його вразливість.

Проте Кремль зберігає низку переваг. Він представляє вторгнення як оборонну боротьбу проти Заходу, використовує державні медіа для формування громадської думки та пояснює невдачі зовнішньою загрозою.

Частина виборців може звинувачувати в економічних проблемах санкції та західні держави, а не російське керівництво. Інші можуть підтримувати Путіна через побоювання нестабільності або відсутність переконливої альтернативи.

Вільні вибори передбачають не лише чесний підрахунок бюлетенів. Опозиційні політики повинні мати можливість безпечно проводити кампанію, користуватися доступом до загальнонаціональних медіа та пропонувати громадянам реалістичне бачення майбутнього без Путіна.

Російська конституція дозволяє Путіну знову балотуватися у 2030 році. У разі перемоги він зможе залишитися при владі до 2036 року. У червні 2026 року Путін заявив Reuters, що обговорювати його наступне висування ще зарано.

Поразка Трампа — це попередження, а не прогноз

Результат виборів у США показує, що війна може нашкодити владі навіть тоді, коли керівництво держави називає застосування сили необхідним. Виборці можуть покарати уряд через вартість пального, продуктів, житла та податків, не заглиблюючись у військову стратегію.

Для Путіна найбільша політична небезпека може початися не з масового антивоєнного руху. Вона може формуватися поступово, якщо вторгнення робитиме повсякденне життя дорожчим, небезпечнішим і менш передбачуваним.

Висока підтримка мирних переговорів свідчить, що Кремль не може повністю ігнорувати суспільну втому. Однак за нинішньої російської системи прозора виборча поразка, подібна до провалу республіканців у США, залишається малоймовірною.

Якби в Росії відбулися справді конкурентні вибори з незалежними медіа, сильними опозиційними кандидатами та неупередженим спостереженням, економічна й людська ціна вторгнення в Україну могла б стати для Путіна серйозною проблемою.

Поразка Трампа не доводить, що Путін також неодмінно програв би. Вона показує інше: коли ціна війни входить у повсякденне життя, навіть політично домінантна влада може почати втрачати суспільну підтримку.

UAPresa.com