Критика через забудькуватість може посилити тривогу літніх людей
Експерти радять не критикувати літніх людей за забудькуватість і звертатися по допомогу, якщо зміни пам’яті впливають на повсякденне життя.
Ахмет Таш | UA Presa
СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Критика літніх людей через забуті імена, зустрічі або нещодавні події може посилювати тривогу та змушувати приховувати симптоми, тоді як порушення повсякденного життя потребують раннього обстеження.
Лікарка-психіатр Фірдевс Сейфе Шен із лікарні NPİSTANBUL наголосила, що нові прояви замкненості, виражені зміни особистості та посилення забудькуватості не варто автоматично пояснювати природним старінням. За її словами, такі симптоми можуть бути пов’язані з депресією, когнітивними порушеннями, побічною дією ліків або іншими медичними проблемами.
Зміни особистості не слід пояснювати лише віком
Шен зазначила, що родичі часто звертаються по допомогу після того, як помічають: раніше товариська людина більше не хоче нікого бачити, стала надмірно образливою, дратівливою або почала з підозрою ставитися до оточення.
З віком деякі звички, темп життя та соціальна активність справді можуть змінюватися. Однак нові, виражені й нетипові для людини особистісні або поведінкові зміни потребують уважного ставлення.
Замість слів «Ти дуже змінився» або «Чому ти став таким?» родичам рекомендують спробувати з’ясувати, коли почалися зміни, як вони впливають на повсякденне життя та чи є обставини, які засмучують або непокоять людину.
За словами психіатрині, запитання «Останнім часом ти став більш замкненим. Можливо, тебе щось засмучує або турбує?» допоможе створити безпечніші умови для розмови.
Важливе значення має і час появи змін. Втрата близької людини, самотність, хронічний біль, погіршення слуху або зору та порушення звичного розпорядку можуть негативно впливати на психічний стан. Тому сім’ї варто звертати увагу не лише на те, що змінилося, а й на події, після яких виникли нові симптоми.
Не кожен провал у пам’яті означає хворобу Альцгеймера
Якщо людина іноді не може одразу згадати ім’я, забуває, куди поклала ключі, або має труднощі з підбором певного слова, це саме собою не свідчить про хворобу Альцгеймера. З віком для пригадування інформації інколи потрібно більше часу.
За даними Національного інституту старіння США, легка забудькуватість може бути частиною природного старіння. Водночас серйозніші порушення пам’яті ускладнюють користування телефоном, виконання повсякденних обов’язків, керування фінансами або повернення додому.
Шен назвала серед тривожних ознак багаторазове повторення одного запитання через короткі проміжки часу, виражене забування нещодавніх подій, труднощі з прийманням ліків і розпорядженням грошима, неможливість виконувати знайомі завдання та втрату орієнтації у добре відомому місці.
За нормальних вікових змін людина нерідко згадує забуту інформацію пізніше та продовжує виконувати свої щоденні обов’язки. Регулярна плутанина з рахунками, небезпечні рішення, нездатність стежити за розмовою або труднощі з пошуком дороги додому можуть свідчити про порушення повсякденного функціонування.
Жоден окремий симптом не дає підстав самостійно встановлювати діагноз. Важливо оцінити частоту проявів, їхнє поступове або раптове посилення та вплив на самостійність людини.
«Не кожна забудькуватість означає хворобу Альцгеймера, але раннє виявлення симптомів може значно полегшити життя літньої людини та її родини», — зазначила Шен.
Замість критики потрібні спокій і практична підтримка
Фрази «Ти й це забув?», «Знову нічого не пам’ятаєш» або «Ти ніколи не можеш нічого згадати» можуть спричинити у літньої людини сильну тривогу, попередила психіатриня.
Критика також може змусити людину приховувати проблеми з пам’яттю через сором або страх осуду. Унаслідок цього родичам і медичним працівникам буде складніше оцінити справжній масштаб змін.
Близькі можуть спокійно нагадувати необхідну інформацію, підтримувати передбачуваний розпорядок дня та записувати помітні зміни із зазначенням дати й конкретних прикладів. Календарі, нотатки, органайзери для ліків і телефонні нагадування можуть допомогти з прийманням препаратів, відвідуванням лікаря та виконанням важливих справ.
Водночас така допомога не замінює професійного обстеження. Раптова сплутаність свідомості, швидке погіршення пам’яті або різка зміна поведінки потребують невідкладної медичної оцінки, оскільки можуть мати фізичну причину.
Підтримувати людину не означає ухвалювати замість неї всі рішення. Літня людина має зберігати право голосу у питаннях, які стосуються її життя, і самостійно виконувати завдання, з якими вона може безпечно впоратися.
Замкненість може бути ознакою депресії
Депресія у літньому віці не завжди проявляється очевидним сумом. За словами Шен, вона може супроводжуватися втратою інтересу до звичних справ, небажанням спілкуватися, швидкою втомлюваністю, порушеннями сну та апетиту, зниженням енергії, фізичними скаргами й погіршенням пам’яті.
Національний інститут старіння США наголошує, що депресія не є нормальною частиною старіння. Серед її можливих ознак — втрата інтересу, нестача енергії, порушення сну, зміна апетиту та труднощі з мисленням, запам’ятовуванням або ухваленням рішень.
Всесвітня організація охорони здоров’я також називає самотність і соціальну ізоляцію важливими чинниками ризику для психічного здоров’я у старшому віці.
Депресія може сповільнювати когнітивні процеси. Людина може говорити: «Я вже не можу думати, як раніше» або «Я більше не здатний навчатися». Якщо такі скарги пояснюють виключно віком, звернення по допомогу може бути відкладене.
Симптоми, які тривають понад два тижні, посилюються або заважають повсякденному життю, потребують професійної оцінки. Висловлювання про небажання жити, ознаки самоушкодження або нездатність задовольняти основні потреби вимагають термінової допомоги.
Коли може знадобитися стаціонарне лікування
Рекомендація щодо госпіталізації до психіатричного відділення може налякати як літню людину, так і її родичів. Шен пояснила, що стаціонарне лікування не завжди означає незворотне або надзвичайно тяжке захворювання.
Госпіталізацію можуть застосовувати для гарантування безпеки, коригування лікування та спостереження протягом обмеженого часу. Вона може бути необхідною за тяжкої депресії, ризику самогубства, психотичних симптомів або нездатності безпечно харчуватися, доглядати за собою чи приймати ліки.
Шен рекомендувала пояснювати ситуацію спокійною та зрозумілою мовою. Замість слів «Тебе госпіталізують, тому що ти дуже хворий» можна сказати: «Ми хочемо певний час уважніше спостерігати за твоїм станом і правильно організувати лікування».
Раннє обстеження допомагає виявити причину
Деменція — не єдина можлива причина проблем із пам’яттю. Депресія, тривожні розлади, порушення сну, побічні ефекти ліків, захворювання щитоподібної залози, нестача поживних речовин та інші медичні стани також можуть впливати на пам’ять і концентрацію.
Залежно від потреб людини, до первинного оцінювання можуть долучатися сімейний лікар, геріатр, невролог або психіатр. Фахівець оцінює скарги на пам’ять та увагу, емоційні симптоми, сон, супутні захворювання, повсякденні навички й усі препарати, які приймає пацієнт.
За потреби можуть бути призначені когнітивні тести, лабораторні аналізи або додаткові обстеження. Мета полягає не в тому, щоб навішувати на людину ярлик, а в тому, щоб якомога раніше й точніше встановити причину змін.
Родичі можуть допомогти, записуючи конкретні приклади, готуючи актуальний список ліків до консультації та не виключаючи літню людину з розмови. Раннє звернення допомагає швидше виявити потенційно виліковні причини та сформувати відповідний план підтримки.
Матеріал має загальноінформаційний характер і не замінює індивідуальної консультації, діагностики або лікування.
UAPresa.com
Яка ваша реакція?
Подобається
0
Не подобається
0
Любов
0
Смішно
0
Вау
0
Сумний
0
Злий
0
Коментарі (0)