Лана «Саті» Чорногорська: життя, загибель і петиція про Героя

Юсуф Інан | UA Presa

КИЇВ, УКРАЇНА — На сайті Президента України триває збір підписів за посмертне присвоєння звання Героя України Лані «Саті» Чорногорській — журналістці, мисткині, активістці та операторці безпілотних систем Української добровольчої армії.

Двадцятишестирічна військовослужбовиця загинула 1 січня 2026 року в Запорізькій області: російський безпілотник «Молнія» атакував групу під час виїзду з бойових позицій. Із Ланою попрощалися спочатку в Києві, а потім у рідному Запоріжжі, де її поховали на Осипенківському кладовищі.

Від Запоріжжя до культурного середовища Харкова

Лана Євгеніївна Чорногорська народилася 13 вересня 1999 року в Запоріжжі. У дитинстві займалася музикою, співала та грала на музичних інструментах. Згодом навчалася в музичному коледжі у Дніпрі, захоплювалася фотографією та грала на укулеле.

У 2016 році, коли Лані було близько 17 років, вона познайомилася із засновником проєкту Ukraїner Богданом Логвиненком під час експедиції в селі Ботієве на Приазов’ї. Пізніше волонтерила у Львові на заходах, пов’язаних із Форумом видавців.

У різні періоди Лана жила в Запоріжжі, Дніпрі, Києві, Одесі та Львові, проте особливим містом для неї став Харків. Саме там розпочався важливий етап її професійної, творчої та громадської діяльності.

У 2020–2021 роках Чорногорська працювала журналісткою незалежного харківського медіа «Люк», яке висвітлює міські процеси, культуру та діяльність людей, що змінюють суспільство. Вона працювала над темами міського простору, права мешканців на місто, надмірної зовнішньої реклами, інклюзивності та культурного розвитку.

Лана також була фотографкою, мисткинею і громадською активісткою. Вона захищала права людини та жінок, брала участь у правозахисних і культурних ініціативах. Улітку 2023 року долучилася до резиденції для молодих митців у Дніпрі, організованої Kultura Medialna та галереєю «Артсвіт».

У листопаді 2024 року Лана взяла участь у створенні кліпу на рок-баладу «Як ти там, Харків?» військовослужбовця і музиканта Олександра Ремеза. Проєкт був присвячений Харкову та стійкості його жителів.

Чому в різних публікаціях зустрічається інше ім’я

У деяких ранніх повідомленнях про загибель військової зустрічалися ім’я та прізвище Руслана Чорноготська. Це спричинило запитання під час встановлення її портрета на Алеї пам’яті полеглих Героїв у Запоріжжі.

Запорізька обласна державна адміністрація пояснила, що у 2020 році Руслана Чорноготська офіційно змінила ім’я та прізвище на Лану Чорногорську. Саме ці дані зазначені у свідоцтві про смерть та заяві родини щодо увічнення пам’яті.

Таким чином, коректне ім’я для публікацій — Лана Євгеніївна Чорногорська, позивний «Саті». 

Позивний «Саті», за даними меморіального проєкту RECвієм, Лана обрала на честь французького композитора Еріка Саті, творчість якого пов’язують із музикою атмосфери та спокою.

Волонтерство після початку повномасштабної війни

Початок повномасштабного російського вторгнення Лана зустріла в Києві. Від перших днів війни вона долучилася до волонтерської роботи й із 28 лютого 2022 року проживала у волонтерському штабі, допомагаючи організовувати підтримку військових і цивільних.

Згодом вона вирішила, що волонтерської діяльності для неї недостатньо, і почала готуватися до військової служби. Лана опановувала тактичну медицину, топографію, радіозв’язок та керування різними типами безпілотних літальних апаратів.

У подкасті «Вона. Війна» для Радіо «Накипіло» вона розповідала, що ретельно готувалася до вступу в добровольчий підрозділ і вважала важливим вивчати якомога більше військових спеціальностей.

У серпні 2025 року Лана стала гостею відеоподкасту «Межиріччя» медіа «Люк». Вона говорила про перехід від волонтерства до військової служби, бойовий досвід, роботу з ударними дронами та команду, побудовану на довірі й особистій відповідальності. 

Служба у підрозділі «Удачники» Української добровольчої армії

Наприкінці 2024 року Чорногорська долучилася до окремого підрозділу «Удачники» Служби безпілотної авіації Української добровольчої армії.

Вона працювала з повним циклом підготовки та застосування дронів: прошивала й перевіряла безпілотники, проводила обльоти, готувала документацію, працювала в дроновій лабораторії та брала участь у бойових виїздах.

Лана виконувала обов’язки пілотки й штурманки різних типів БпЛА. За словами побратимів, вона також частково займалася інженерною роботою та впорядкувала документацію підрозділу.

Бойове хрещення «Саті» прийняла у серпні 2025 року. У петиції вказано, що вона виконувала завдання на Покровському та Південному напрямках, здійснювала розвідку, допомагала коригувати вогонь і працювала над ураженням російських сил за допомогою безпілотних систем.

Останнім часом вона працювала з більшими ударними дронами-бомберами. Її подруга Поліна розповіла Суспільному, що Лана була результативною пілоткою, мала сильний характер і вирізнялася витривалістю. Побратим Владислав згадував її як щиру, відповідальну й унікальну людину, яка бралася за складну роботу. 

Як загинула Лана «Саті» Чорногорська

Увечері 1 січня 2026 року Лана разом із військовими поверталася з бойових позицій у Запорізькій області. Під час виїзду групу атакував російський безпілотник-камікадзе типу «Молнія».

Про загибель 2 січня повідомили побратими з підрозділу «Удачники». Вони зазначили, що «Саті» виконувала різну роботу — від підготовки дронів до їхнього бойового застосування — та була для підрозділу відданою воїтелькою і справжньою подругою.

Бойова медикиня Анна Кажан, подруга Лани, також повідомляла, що удар стався під час виїзду з позицій на Запорізькому напрямку. За даними офіційної Книги пам’яті Запорізької області, свідком атаки був воєнний репортер Ігнат Івлєв-Йорк, який перебував поблизу в момент вибуху. Лана зазнала смертельних поранень і загинула майже миттєво. 

За день до загибелі вона залишила друзям голосове повідомлення про складну ситуацію на завданні. У телефоні також знайшли незавершену записку з інструкціями та побажаннями для близьких. Останні слова записки були звернені до харків’ян, яких вона любила.

Прощання у Києві: близько ста людей прийшли провести Лану

Перша церемонія прощання відбулася 6 січня 2026 року у великій меморіальній залі крематорію на Байковому кладовищі в Києві.

За інформацією Суспільного, на території крематорію зібралися близько 100 людей — друзі, колеги, активісти, побратими та посестри Лани. Частина військовослужбовців її підрозділу не змогла приїхати, оскільки залишалася на бойових позиціях. 

Під час церемонії друзі розповідали про Лану як про людину, яка вміла слухати, приймала інших такими, якими вони є, зберігала внутрішнє світло та не намагалася нав’язувати співрозмовникам власні погляди.

Побратими говорили про її ефективність як пілотки, здатність зберігати спокій під час бойових виїздів, готувати техніку, виконувати інженерні завдання, організовувати збори та розповідати суспільству про війну.

Фотографії київського прощання зробив фотокореспондент Суспільного Нікіта Галка. Ці знімки можуть використовуватися лише з дотриманням правил правовласника та обов’язковим зазначенням авторства.

«Герої на щиті»: прощання і поховання у Запоріжжі

Сьомого січня Запоріжжя зустріло загиблу Захисницю в межах церемонії «Герої на щиті». Скорботний кортеж пройшов вулицями міста, а жителі виходили, щоб віддати останню шану військовослужбовиці.

Відспівування відбулося у храмі Покрови Пресвятої Богородиці на острові Хортиця. Після церемонії Лану Чорногорську поховали на Осипенківському, або Правобережному, кладовищі Запоріжжя.

Родині військової вручили скорботного листа від імені міської громади. За мужність і самопожертву Лану посмертно нагородили відзнакою виконавчого комітету Запорізької міської ради «Честь та слава». 

У березні 2026 року Національна спілка журналістів України внесла ім’я Чорногорської до переліку медійників, які загинули, проходячи військову службу. Її портрет також розмістили на Алеї пам’яті полеглих Героїв у Запоріжжі. 

У Києві на стіні бару «Карма» створили мурал із її обличчям. Сестра Лани Веста взяла участь у чемпіонаті з повітряної гімнастики з прапором, на якому були зображені пов’язані із «Саті» символи місяця та зірки.

Що містить петиція про звання Героя України

Петицію №22/270476-еп оприлюднили 17 вересня 2026 року. Її ініціатором є історик Андрій Бойда.

У зверненні міститься прохання:

«Розглянути петицію про присвоєння звання Героя України… Чорногорській Лані Євгеніївні».

Нижче наведено повний зміст петиції у редакційному викладі без зміни суті звернення:

1. Лані Чорногорській пропонують посмертно надати найвище державне звання — Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

2. Підставою названо її службу операторкою і штурманкою безпілотних авіаційних комплексів підрозділу «Удачники» Української добровольчої армії.

3. У зверненні зазначено, що Лана народилася 13 вересня 1999 року в Запоріжжі, була журналісткою медіа «Люк», мисткинею, культурною і громадською діячкою.

4. Автор петиції наголошує на її роботі із захисту архітектурної спадщини, прав людини, безбар’єрності та розвитку міського середовища.

5. Після початку повномасштабного вторгнення Лана волонтерила в Києві, а перед вступом до війська проходила підготовку з тактичної медицини, топографії, радіозв’язку та керування БпЛА.

6. У 2024 році вона добровільно долучилася до Української добровольчої армії та служби безпілотної авіації.

7. У тексті зазначено, що Чорногорська виконувала бойові завдання на Покровському та Південному напрямках, проводила розвідку, коригувала вогонь і працювала з ударними безпілотними системами.

8. Окремо описані обставини її загибелі 1 січня 2026 року: під час виїзду з позицій у Запорізькій області військовий розрахунок потрапив під удар російського дрона.

9. Автор вважає, що служба, мужність, самопожертва і внесок Лани в захист України є підставою для присвоєння найвищого державного звання.

10. Ініціатор звернення відкрито зазначає, що особисто не був знайомий із Ланою, а спирався на свідчення її побратимів та відкриті джерела. Подання петиції він називає своїм громадянським обов’язком.

Основні біографічні дані, військова спеціальність, підрозділ, дата, регіон і повідомлена причина загибелі підтверджуються матеріалами підрозділу, Запорізької обласної Книги пам’яті, Суспільного та медіа «Люк». petition.president.gov.ua

Повний оригінальний текст доступний на офіційній сторінці петиції №22/270476-еп.

Петиції необхідні 25 тисяч підписів

Станом на перевірку 1 листопада 2026 року звернення підтримали понад 10,9 тисячі громадян із необхідних 25 тисяч. До завершення голосування залишалося приблизно 47 днів. Лічильник постійно оновлюється, тому актуальну кількість необхідно перевіряти безпосередньо на сторінці петиції.

Щоб підтримати звернення, потрібно авторизуватися на офіційному сервісі через ID.GOV.UA та підтвердити голос.

Петиція, адресована Президенту України, має отримати щонайменше 25 тисяч підписів упродовж не більш як трьох місяців від дати оприлюднення. Після досягнення порога вона переходить до офіційного розгляду.

Збір 25 тисяч підписів не означає автоматичного надання звання Героя України. Президент розглядає викладене прохання та оприлюднює обґрунтовану відповідь. petition.president.gov.ua

UAPresa.com