Під час війни в Україні сцени відкриті: ансамбль Вірського у Миколаєві

Юсуф Інан | UA Presa

МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського представив у концерт-холі «Юність» програму «Легендарне шоу», після якої глядачі аплодували танцівникам стоячи.

Виступ відбувся 21 жовтня і став однією з культурних подій міста, яке продовжує жити в умовах війни. Програма об’єднала відомі постановки ансамблю та відновлені номери з його репертуару. За повідомленням місцевого видання «Новини-N», зал зібрав численних шанувальників українського танцю. Офіційної кількості проданих квитків або відвідувачів не оприлюднювали.

Виступ у концерт-холі «Юність»

Для миколаївських глядачів концерт став нагодою побачити наживо колектив, чиї постановки відомі кільком поколінням. На сцені «Юності» танцівники представили поєднання народної хореографії, складної техніки та театральної виразності, на яких побудовано програму ансамблю.

Фотограф Ігор Єрмолаєв, який відвідав концерт, поділився враженнями та світлинами виступу. Місцеві медіа повідомили, що наприкінці вечора глядачі підвелися зі своїх місць і аплодували артистам стоячи. Така реакція стала помітним завершенням зустрічі ансамблю з миколаївською публікою.

Концерт мав заявлену назву «Легендарне шоу». В афіші його представляли як можливість побачити постановки, пов’язані з багаторічною історією колективу. Водночас для містян це був звичайний культурний вечір із конкретним місцем і часом: попри війну, до Миколаєва приїхали артисти, а глядачі прийшли до концертного залу.

Знайомі постановки й відновлені номери

За інформацією місцевих медіа, до програми увійшли «Ми з України», «Запорожці», «Гопак» і «Повзунець». Поряд із добре знаними постановками колектив представив номери, які протягом тривалого часу не виконували на сцені.

Кожен із цих танців показує іншу сторону репертуару. «Гопак» належить до творів, з якими український сценічний танець асоціюють у багатьох країнах. «Запорожці» звертаються до історичних образів, а «Повзунець» вимагає від виконавців особливої фізичної підготовки й точного узгодження рухів. Разом вони дають глядачеві змогу побачити, наскільки різними можуть бути темп, характер і сценічна побудова народного танцю.

Відновлення давніх номерів також має значення для самого ансамблю. Сценічна постановка зберігається завдяки артистам, які опановують її рухи, музику й образи, а потім передають цей досвід наступному складу. Коли такий твір знову входить до концертної програми, його бачить нова аудиторія.

Чим вирізняється танець Вірського

В основі роботи ансамблю — українські народні традиції, звичаї та обряди. Офіційна історія колективу визначає одним із його завдань вивчення й збереження цієї спадщини та створення на її основі сценічних танців і хореографічних композицій.

Народний танець у виконанні ансамблю — це результат сценічної роботи. Артисти мають одночасно тримати ритм, виконувати технічно складні рухи, взаємодіяти з партнерами й передавати характер постановки. Велика група на сцені потребує злагодженості: відстань між танцівниками, зміна малюнка та вихід кожного виконавця впливають на сприйняття всього номера.

Саме тому відомі постановки зберігають упізнаваність, навіть коли змінюються покоління артистів. Для глядачів концерт є цілісним видовищем; за ним стоять навчання, репетиції та робота над тим, щоб рухи окремих виконавців складалися в одну сценічну дію.

Історія ансамблю та Павла Вірського

Початок історії колективу пов’язують із 1937 роком, коли балетмейстери Павло Вірський і Микола Болотов об’єднали виконавців народного танцю. Згодом ансамбль проходив реорганізації. У 1951 році він став Державним ансамблем танцю України.

Павло Вірський очолював колектив із 1955 до 1975 року. Спираючись на народні традиції, хореограф створював твори для професійної сцени. До пов’язаного з його роботою репертуару належать «Гопак», «Запорожці», «Повзунець», «Ми з України» та інші постановки, частину яких миколаївська публіка побачила в програмі «Легендарного шоу».

Вірський залишив колективу спосіб роботи з народним матеріалом: досліджувати традицію, добирати виразні рухи й будувати з них завершений сценічний твір. Завдяки цьому ансамбль зберігає зв’язок із культурною спадщиною, водночас представляючи її у форматі великого концерту.

Як колектив продовжує традицію

Із 1980 року ансамбль очолив Мирослав Вантух. За інформацією офіційного сайту колективу, під його керівництвом було поновлено понад десять номерів із творчого доробку Павла Вірського. Репертуар також поповнили нові хореографічні твори.

Ця робота дає можливість зберігати постановки, створені раніше, і розвивати програму для нових виступів. Для ансамблю з довгою історією обидва завдання важливі: глядачі приходять на знайомі танці, але кожне покоління артистів має виконати їх на професійному рівні та знайти власний зв’язок із аудиторією.

Колектив представляє український танець і за межами країни. Його виступи знайомлять закордонних глядачів із хореографією, музикою та сценічними образами України. У Миколаєві цю саму програму побачила публіка, для якої українська культура є частиною повсякденного життя.

Культурне життя Миколаєва під час війни

Виступ ансамблю Вірського відбувся в місті, для якого війна залишається реальністю. Концерт не усуває пов’язаних із нею загроз і втрат. Він показує, що мешканці Миколаєва й надалі мають потребу зустрічатися, слухати музику та бачити українських артистів на сцені свого міста.

Реакція залу, про яку повідомили місцеві медіа, свідчить про інтерес до цієї зустрічі. Водночас без оприлюднених даних організаторів немає підстав називати точну відвідуваність концерту або стверджувати, що всі квитки були продані.

Для ансамблю вечір у «Юності» став ще одним виконанням його репертуару перед українською аудиторією. Для Миколаєва — подією, на якій знайомі танці прозвучали в теперішніх обставинах міста. Після завершення програми артисти отримали оплески стоячи.

UAPresa.com