Андрій Канцір «Ярий»: бойовий шлях і петиція про Героя України

Юсуф Інан | UA Presa

ШЕПТИЦЬКИЙ, УКРАЇНА — Двадцятидворічний воїн Андрій Канцір із позивним «Ярий» загинув 20 травня 2024 року на Луганщині, не доживши двох днів до свого дня народження.

Солдат служив оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. За особисту мужність Андрія посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а петиція про присвоєння йому звання Героя України зібрала 26 027 голосів і перебуває на розгляді.

Дитинство, освіта і життя до війни

Андрій Канцір народився 22 травня 2001 року на Львівщині та виріс у селищі Гірник, яке входить до Шептицької міської територіальної громади.

У різних меморіальних базах місце його народження зазначене по-різному: «Український меморіал» називає Червоноград, нині Шептицький, а Memorial.UA — селище Гірник. Обидва джерела підтверджують, що саме з Гірником були пов’язані його дитинство, навчання і родинний дім.

У 2018 році Андрій закінчив Червоноградську загальноосвітню школу №6. З раннього віку брав участь у патріотичних таборах і вишколах «Сокіл» («Джура») та «Буська ватага», а в підлітковому віці долучився до УНСО.

Після школи він вступив до Національного лісотехнічного університету України у Львові. Навчався за спеціальністю «Інформаційні системи та технології» й завершив освіту у травні 2022 року.

Рідні згадують Андрія як енергійного, щирого та діяльного хлопця. Він любив природу, риболовлю, тварин, умів майструвати й ремонтувати різні речі. Мати воїна Оксана Канцір розповідала, що син із дитинства був активним і завжди знаходив собі справу.

Волонтерство і підготовка до служби

Після початку повномасштабного російського вторгнення Андрій не залишився осторонь. Він допомагав створювати самооборону та волонтерський штаб у тодішньому Червонограді, збирав і доставляв допомогу військовим.

У селищі Гірник разом із друзями він долучився до облаштування штабу, де місцевих чоловіків навчали поводитися зі зброєю. Згодом став інструктором добровольчого формування територіальної громади «Кристинопіль».

За даними меморіальних проєктів, Андрій брав участь в охороні стратегічних об’єктів, патрулював територію разом із поліцейськими та навчав особовий склад. Він також проходив підготовку з керування безпілотними літальними апаратами.

Мати Андрія розповідала виданню «Експрес», що на початку вторгнення син намагався добровільно вступити до війська, однак через велику кількість охочих того дня його не прийняли. Після цього він продовжив волонтерську діяльність і цілеспрямовано готувався до військової служби.

Служба у 77-й окремій аеромобільній бригаді

Двадцять дев’ятого травня 2023 року Андрій Канцір уклав контракт і вступив до лав Збройних сил України. Він приєднався до 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ, військова частина А4355.

У війську отримав позивний «Ярий». Служив зовнішнім пілотом — оператором безпілотних літальних апаратів та майстром відділення безпілотних авіаційних комплексів у взводі ударних БпАК.

Львівська обласна військова адміністрація офіційно підтвердила, що Канцір був солдатом і оператором безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4355. «Український меморіал», офіційна президентська петиція та біографічна частина Memorial.UA називають його підрозділом саме 77-му окрему аеромобільну бригаду.

Окреме поле в базі Memorial.UA помилково вказує 79-ту бригаду, хоча заголовок і основний текст тієї самої сторінки називають 77-му. Інші перевірені джерела також підтверджують службу Андрія у 77-й бригаді.

Із червня 2023 року він виконував бойові завдання на Бахмутському, Лиманському, Сватівському та Куп’янському напрямках.

Бойова робота оператора безпілотників

В офіційній петиції на сайті Президента України наведено відомості про кілька бойових завдань, які Андрій виконав у травні 2024 року.

Згідно з текстом звернення, 4 травня поблизу Коломийчихи на Луганщині за допомогою Mavic 3T було виявлено переміщення російських військових та місце їхнього скупчення. Після отримання наказу Андрій підняв у повітря безпілотний комплекс «Вампір». Автор петиції стверджує, що внаслідок завдання було знищено 10 російських військовослужбовців.

Десятого травня поблизу Новоселівського оператор знову застосував «Вампір» проти виявленого скупчення російських сил. У петиції зазначено, що тоді було знищено сім військових противника.

Чотирнадцятого травня Андрій виконав дистанційне мінування поблизу Коломийчихи. За текстом звернення, під час подальшого російського наступу було пошкоджено танк та знищено п’ятьох військових противника.

Наступного дня він здійснив дистанційне мінування під’їздів для бронетехніки поблизу Новоселівського. У петиції зазначається, що це допомогло зірвати наступ та уразити ще один російський танк.

Загибель за два дні до 23-річчя

Двадцятого травня 2024 року Андрій Канцір виконував бойове завдання поблизу села Стельмахівка Сватівського району Луганської області. Під час підготовки до запуску безпілотника позицію українських військових обстріляла російська артилерія.

За словами матері, наведеними виданням «Експрес», один із побратимів Андрія загинув на місці. Самого Канціра намагалися врятувати, наклали турнікети та доправили до стабілізаційного пункту, однак отримані поранення виявилися несумісними з життям.

Андрію було 22 роки. До свого 23-го дня народження він не дожив два дні.

Напередодні загибелі воїн розмовляв із коханою Діаною Тусин і надсилав їй відеоповідомлення вже дорогою на бойове завдання.

«Обов’язково повернуся живим і здоровим».

За спогадами нареченої, Андрій планував приїхати у відпустку, познайомити її зі своєю родиною та освідчитися. Вони говорили про майбутній дім, подорожі й дітей, яких хотіли виховувати вже у мирній Україні.

Двадцять восьмого травня 2024 року воїна поховали на кладовищі села Сілець на Львівщині.

Державна нагорода і пам’ять громади

Шістнадцятого серпня 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ №505/2024 про відзначення державними нагородами.

Документом солдата Андрія Миколайовича Канціра посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане виконання військового обов’язку.

Йому також присвоїли звання почесного громадянина Шептицької міської територіальної громади.

Рішенням міської ради від 21 серпня 2025 року вулицю Тарнавського у селищі Гірник перейменували на вулицю Андрія Канціра. Через три дні, 24 серпня, на будинку, де жив воїн, відкрили меморіальну дошку. На церемонію прийшли рідні, побратими, представники влади та мешканці громади.

Петиція про присвоєння звання Героя України

Двадцять шостого листопада 2024 року на офіційному сайті Президента України оприлюднили електронну петицію №22/237618-еп із проханням присвоїти Андрію Канціру звання Героя України посмертно.

Ініціатором звернення зазначений Канцір Микола Іванович. У петиції описано волонтерську діяльність Андрія, його службу в 77-й бригаді, бойові завдання та обставини загибелі.

Звернення підтримали 26 027 громадян за необхідних 25 тисяч голосів. Збір підписів завершений, а на момент перевірки офіційна сторінка показувала статус «На розгляді». Окремої остаточної відповіді Президента або указу про присвоєння Андрію Канціру звання Героя України на сторінці ще не оприлюднено.

Отже, петиція подана, необхідний поріг голосів перевищено, однак Андрію Канціру поки що офіційно не присвоєно звання Героя України. Підтвердженою державною нагородою залишається орден «За мужність» III ступеня, вручений посмертно.

Історія «Ярого» зберігається не лише в офіційних документах і меморіальних записах. Вона живе у спогадах батьків, брата, коханої, друзів і побратимів — людей, які продовжують чекати на гідне державне вшанування воїна.

UAPresa.com