Руслан Верещак: служба, загибель під Куп’янськом і петиція родини

Юсуф Інан

 Юсуф Інан | UA Presa

КАМ’ЯНСЬКЕ, УКРАЇНА — Солдат Національної гвардії Руслан Верещак загинув 26 квітня під час бойового завдання на Харківщині; після прощання в Кам’янському родина домагається його посмертного відзначення званням Героя України.

Йому було 35 років. До війська Верещак працював у правоохоронних органах, а з жовтня 2022 року захищав Україну. Його поховали 6 травня на Алеї Героїв у Кам’янському. У військового залишилися дружина Яна, маленька донька, батьки та брат. Тепер дружина збирає підписи під повторною петицією до президента.

Петриківка, навчання і робота в поліції

Руслан Костянтинович Верещак народився 13 лютого 1991 року в Петриківці на Дніпропетровщині. У 2012 році він закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Після навчання тривалий час працював у Баглійському районному відділі внутрішніх справ у Кам’янському. Такі відомості оприлюднила Кам’янська міська рада після його загибелі.

Ця частина біографії передувала майже чотирьом рокам військової служби. Руслан мав професію, родину й доньку. У публічних повідомленнях не наведено подробиць його дитинства чи приватного життя до вступу у військо, тому його історію можна відтворити насамперед за даними про освіту, роботу та службу.

Він був родом із Петриківки, працював у Кам’янському, а саме тут згодом відбулося прощання з ним. Обидва населені пункти залишилися важливими місцями його біографії та пам’яті про нього.

У жовтні 2022 року став на захист України

За повідомленням міської ради, Руслан Верещак долучився до оборони країни в жовтні 2022 року. У зверненні до президента його дружина Яна уточнює дату — 28 жовтня — і називає підрозділ, у якому він служив: 1-шу Президентську бригаду оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України.

У петиції військового представлено як старшого кулеметника роти вогневої підтримки. Його військове звання — солдат — зазначене в повідомленні Кам’янської міської ради. Це різні відомості про службу: одна вказує на звання, інша — на бойову посаду.

Дружина також повідомляє, що під час служби Руслана відзначили відомчою нагородою «10 років Національній гвардії України». Текст петиції є публічним зверненням родини; окремих документів про нагородження у відкритих матеріалах, використаних для цього повідомлення, немає.

Бої на Луганщині й повернення після поранення

Бойовий шлях Верещака родина описала в повторній петиції. За її текстом, він брав участь у боях у Серебрянському лісництві поблизу Кремінної та обороняв Стельмахівку на Луганщині. Там військовий дістав поранення.

Після лікування Руслан повернувся до виконання бойових завдань. Для родини цей епізод став однією з причин звернутися з проханням про посмертне державне відзначення: дружина наголошує, що поранення не завершило його службу.

У першій петиції Яна Верещак згадувала Луганський, Донецький і Харківський напрямки. У повторному зверненні вона докладніше зупинилася на боях на Луганщині та останньому періоді служби на Харківщині. Публічне повідомлення міської ради не містить повного переліку бойових завдань, тому ці відомості подаються як виклад родини.

Загибель поблизу Колісниківки

Кам’янська міська рада повідомила, що Руслан Верещак загинув 26 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Колісниківки на Харківщині. Він зустрів свій останній день на Куп’янському напрямку.

У зверненні Яна Верещак описує обставини, про які не йшлося в короткому офіційному повідомленні про загибель. За її словами, Руслан тривалий час утримував позицію в районі Колісниківки. Дружина вказує термін 130 діб і пише, що після нового поранення він ще вісім діб залишався на передовій. Згідно з її викладом, військовий загинув під час евакуації внаслідок підриву на міні.

Дата загибелі та населений пункт підтверджені міською радою. Тривалість перебування на позиції, перебіг поранення й обставини евакуації відомі з петиції дружини; незалежного підтвердження цих подробиць у доступних повідомленнях військового командування немає.

Прощання і могила на Алеї Героїв

Шостого травня Кам’янське попрощалося з Русланом Верещаком. Панахида відбулася в Козацькій церкві Пресвятої Покрови Православної церкви України. Після служби траурний кортеж вирушив до місця поховання. За повідомленням місцевого видання, жителі міста зустрічали колону з українськими прапорами.

Руслана поховали на Алеї Героїв кладовища на вулиці Весняній у Кам’янському. Це місце його поховання, а не лише запланована адреса церемонії: місцеве видання повідомило про похорон того ж дня, а пізніші публікації пам’яті також зазначають дату поховання — 6 травня 2026 року.

Кам’янська міська рада від імені громади висловила співчуття близьким військового. У повідомленні про його загибель були названі ті, для кого ця втрата стала особистою: дружина, донька, батьки та брат.

Дружина, донька, батьки та брат

Яна Верещак після загибелі чоловіка взяла на себе публічне звернення щодо його посмертного вшанування. Вона подала обидві петиції до президента й закликає інших людей підтримати нинішню. У зверненні Яна говорить про Руслана одночасно як про військового і як про батька їхньої маленької доньки.

Для доньки загибель Руслана означає життя без батька; для його батьків — втрату сина. Родина повідомляє, що брат Руслана також продовжує військову службу. Докладніших перевірених відомостей про членів сім’ї та їхнє приватне життя у відкритих джерелах немає.

Саме зв’язок між життям до війська, роками служби та втратою родини лежить в основі прохання Яни. Вона домагається державного визнання чоловіка, але водночас прагне зберегти пам’ять про нього для доньки й людей, які не знали Руслана особисто.

Повторна петиція про звання Героя України

Першу петицію Яни Верещак оприлюднили 19 травня 2026 року. Вона зібрала 6 409 підписів, однак необхідного для розгляду як електронної петиції порогу не досягла. 21 серпня дружина подала повторне звернення — №22/269084-еп.

Станом на перевірку сторінки 26 жовтня 2026 року нова петиція зібрала 6 065 підписів; збір триває. Для розгляду петиції на президентському порталі потрібно не менш як 25 тисяч підписів протягом трьох місяців від дня її оприлюднення. Досягнення цього порогу забезпечує розгляд звернення, але саме по собі не означає присвоєння звання.

Підтримати прохання родини можна на офіційній сторінці петиції про посмертне присвоєння Руслану Верещаку звання Героя України. Для підпису необхідна авторизація на сайті. Перед поширенням звернення читачі можуть перевірити на цій сторінці його поточний статус і кількість голосів.

UAPresa.com