Нові підходи в хірургії раку молочної залози: точніше й ощадніше

Ахмет Таш | UA Presa

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Нові методи хірургічного лікування раку молочної залози спрямовані на безпечне видалення пухлини, максимальне збереження здорових тканин і підтримання якості життя пацієнток після операції.

Завдяки розвитку методів візуалізації, поглибленню знань про біологію пухлин і вдосконаленню хірургічних технологій операції при раку молочної залози зазнали істотних змін. Поряд з онкологічною безпекою дедалі більшого значення набувають органозберігальна хірургія, онкопластичні методи, біопсія сторожового лімфатичного вузла та персоналізоване планування лікування.

Фахівчиня із загальної хірургії професорка Ебру Айвазоглу Сой наголошує, що під час вибору методу операції необхідно враховувати не лише стадію захворювання. Значення також мають біологічні характеристики пухлини, її розташування, поширеність у тканинах молочної залози, стан пахвових лімфатичних вузлів і індивідуальні потреби пацієнтки.

Сучасні підходи дають змогу проводити менш масштабні операції у частини пацієнток. В інших випадках медикаментозне лікування перед операцією може зменшити пухлину та змінити обсяг подальшого хірургічного втручання. Водночас не кожен новий метод підходить усім пацієнткам, тому рішення має ухвалюватися індивідуально.

Персоналізоване планування операції

Рак молочної залози не є однорідним захворюванням. Дві пухлини однакового розміру можуть поводитися по-різному через відмінності у своїх біологічних характеристиках. На планування лікування впливають гормональні рецептори, HER2-статус, ступінь диференціації пухлини та інші патологічні показники.

Саме тому сучасна хірургія поступово відходить від застосування однакової операції для всіх пацієнток. Перед вибором методу втручання оцінюють поширеність пухлини в молочній залозі, стан пахвових лімфатичних вузлів і загальні особливості здоров’я пацієнтки.

Методи візуалізації допомагають встановити точне розташування та межі ураження. За потреби перед визначенням послідовності лікування можуть проводитися додаткові обстеження.

У плануванні беруть участь фахівці із загальної хірургії, медичної онкології, променевої терапії, радіології та патології. Якщо розглядається можливість відновлення форми молочної залози, до процесу також може бути залучений пластичний хірург.

Професорка Ебру Айвазоглу Сой зазначає, що операцію необхідно розглядати не як окрему процедуру, а як один із ключових етапів усього лікування. Для одних пацієнток хірургічне втручання стає першим етапом терапії, тоді як іншим спочатку призначають системне медикаментозне лікування.

Онкопластична хірургія зберігає форму молочної залози

Онкопластична хірургія охоплює методи, спрямовані на збереження або відновлення форми молочної залози після видалення пухлини. У такому підході принципи онкологічної операції поєднуються з реконструктивними техніками.

Після класичної органозберігальної операції в ділянці видаленої пухлини може виникнути помітна втрата об’єму. Ризик зміни форми збільшується, якщо необхідно видалити значну кількість тканини або пухлина розташована у добре помітній частині молочної залози.

Під час онкопластичної операції тканини, що залишилися, можуть бути перерозподілені для зменшення деформації. Залежно від особливостей пацієнтки можуть застосовуватися техніки зменшення грудей, переміщення навколишніх тканин або інші способи корекції об’єму.

Використання онкопластичного методу не змінює основних вимог онкологічної безпеки. Пухлина повинна бути повністю видалена, а отриманий матеріал — досліджений патоморфологічно. Чисті краї резекції та належне планування подальшого лікування залишаються головними пріоритетами.

Мета такого підходу полягає не лише у контролі захворювання, а й у підтриманні сприйняття власного тіла та якості життя пацієнтки. Однак однакового естетичного результату в усіх випадках очікувати не можна.

Менший обсяг втручання на пахвових лімфовузлах

Пахвові лімфатичні вузли мають важливе значення для визначення регіонарного поширення раку молочної залози. У минулому багатьом пацієнткам видаляли значну кількість лімфовузлів. Нині в окремих випадках застосовується біопсія сторожового лімфатичного вузла.

Сторожовими називають перші один або кілька лімфовузлів, до яких надходить лімфа від ділянки молочної залози. Дослідження цих вузлів може надати інформацію про можливе поширення пухлинних клітин.

У відповідно відібраних пацієнток видалення сторожових лімфовузлів може зменшити потребу в широкій операції на пахвовій ділянці. Такий підхід допомагає уникнути непотрібного видалення лімфатичних вузлів і пов’язаних із ним ускладнень.

Після розширених операцій у пахвовій ділянці можуть виникати набряк руки, обмеження рухливості та зміни чутливості. Лімфедема у частини пацієнток може стати тривалою проблемою. Менший обсяг втручання за належних умов здатний знизити цей ризик.

Водночас біопсії сторожового лімфовузла недостатньо для кожної пацієнтки. Необхідно враховувати ступінь ураження лімфатичних вузлів, проведене системне лікування та заплановану променеву терапію.

Лікування до операції може змінити її обсяг

Неоад’ювантною називають системну терапію, яку проводять до операції. Її метою є зменшення пухлини та оцінювання реакції захворювання на призначені препарати.

Такий підхід може розглядатися, зокрема, при деяких HER2-позитивних і потрійно негативних формах раку молочної залози. Якщо пухлина істотно зменшується, пацієнток, яким спочатку планували мастектомію, можна повторно оцінити щодо можливості органозберігальної операції.

Реакція пухлини на лікування також надає інформацію для подальшого планування терапії. Післяопераційний патоморфологічний висновок може впливати на рішення про необхідність додаткового лікування.

Повне зникнення пухлини на зображеннях після медикаментозної терапії не означає автоматичної відмови від операції. Поза межами клінічних досліджень повне скасування хірургічного втручання не є стандартним підходом.

До початку неоад’ювантного лікування початкове місце пухлини може бути позначене. Це допомагає хірургові знайти потрібну ділянку, навіть якщо після лікування утворення значно зменшилося або стало майже непомітним під час візуалізації.

Сучасні можливості реконструкції

Якщо пацієнтці необхідна мастектомія, реконструкція може стати частиною хірургічного лікування. Її метою є відновлення форми молочної залози після видалення тканин.

В одних випадках застосовуються імплантати, в інших — власні тканини пацієнтки. Вибір методу залежить від медичних показань, подальшого лікування та особистого рішення жінки.

Шкірозберігальна або сосокзберігальна мастектомія може забезпечити переваги для реконструкції у відповідно відібраних пацієнток. Можливість збереження соска визначається з урахуванням розташування пухлини та онкологічного стану навколишніх тканин.

Реконструкцію можна провести одночасно з мастектомією або відкласти на пізніший термін. На вибір часу впливають необхідність променевої терапії, загальний стан здоров’я та побажання пацієнтки.

Не всі жінки бажають проходити реконструкцію. Рішення жити з плоскою грудною стінкою після мастектомії також є прийнятним вибором. Пацієнтка повинна отримати зрозумілу інформацію про всі доступні варіанти.

Безпека і тривале спостереження залишаються пріоритетом

Нові технології допомагають точніше планувати операції при раку молочної залози. До них належать передопераційне маркування, методи з використанням візуалізації та способи оцінювання видаленої тканини.

Невеликі пухлини, які неможливо визначити на дотик, можуть бути позначені дротом або іншою відповідною системою. Це допомагає хірургові точно знайти та видалити цільову ділянку.

Однак саме застосування нової технології ще не означає кращого результату лікування. Для кожного методу необхідно оцінювати ефективність, безпеку та довгострокові наслідки.

Після операції контролюють загоєння рани, рухливість руки, ризик розвитку лімфедеми та естетичний результат. Відповідно до патоморфологічних результатів надалі можуть бути заплановані променева або системна терапія.

Спільна мета нових підходів у хірургії раку молочної залози полягає в ефективному контролі захворювання з одночасним зменшенням невиправданої втрати тканин і наслідків лікування. Основою такого підходу залишаються персоналізоване планування та співпраця фахівців різних напрямів.

UAPresa.com