Туреччина, Саудівська Аравія і Пакистан уклали оборонний пакт у Мецці

Ахмет Таш | UA Presa

МЕККА, САУДІВСЬКА АРАВІЯ — Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан 7 серпня підписали в Мецці угоду про спільну оборону, за якою збройний напад на одну з трьох держав вважатиметься нападом на всіх учасників пакту.

Документ підписали президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, спадкоємний принц і прем’єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман та прем’єр-міністр Пакистану Шахбаз Шаріф. Сторони заявили, що домовленість покликана посилити колективне стримування та розширити співпрацю у сфері оборони, не спрямовуючись проти будь-якої конкретної держави.

Ердоган повідомив, що угода також підтверджує право на самооборону, закріплене статтею 51 Статуту ООН, і залишається відкритою для інших дружніх держав, які прагнуть сприяти регіональному миру та стабільності.

Напад на одну державу вважатиметься нападом на всі три

Найважливішим положенням Мекканської угоди стала пряма домовленість про колективну оборону. Згідно зі спільною заявою, збройна агресія проти Туреччини, Саудівської Аравії або Пакистану розглядатиметься як напад на всіх трьох учасників.

Це надає новому механізму більш вираженого безпекового характеру порівняно зі звичайною військовою співпрацею, що обмежується навчаннями, закупівлями озброєнь чи обміном досвідом.

Водночас оприлюднена інформація не пояснює детально, які саме військові зобов’язання бере на себе кожна країна. Reuters зазначає, що поки неясно, наскільки положення про колективну оборону автоматично зобов’язуватиме партнерів до конкретних військових дій у разі нападу.

Тобто принцип «напад на одного — напад на всіх» створює політичне та стратегічне зобов’язання, однак механізм його практичного застосування ще має проявитися через процедури та рішення кожної з трьох держав.

Анкара заявляє, що угода не є альтернативою НАТО

Одне з головних питань після підписання документа стосується членства Туреччини в НАТО та співвідношення двох систем колективної безпеки.

Управління комунікацій президента Туреччини відкинуло твердження, що Мекканська угода суперечить статті 5 Північноатлантичного договору або створює альтернативний НАТО військовий союз. Анкара визначає новий механізм як додаткову регіональну структуру, яка не скасовує чинних міжнародних зобов’язань Туреччини.

Турецька сторона наголошує, що угода передбачає розвиток оборонної промисловості, військової взаємодії, навчання та технологічного співробітництва, а не створення наступального блоку.

Таким чином, офіційна позиція Анкари полягає в тому, що членство в НАТО та нове партнерство із Саудівською Аравією і Пакистаном мають доповнювати одне одного, а не конкурувати.

Reuters також повідомив, що представники сторін характеризували угоду як оборонну та наголошували, що вона не анулює наявних домовленостей з іншими державами.

Оборонна промисловість стане одним із ключових напрямів

Мекканський пакт не обмежується реакцією на можливу військову агресію.

За словами Ердогана, сторони планують поглибити співпрацю у сфері безпеки й оборони, розробляти спільні проєкти оборонної промисловості та посилювати взаємодію у боротьбі з тероризмом.

Управління комунікацій Туреччини також заявило, що домовленість має сприяти підвищенню військової сумісності трьох країн і розвитку всіх напрямів оборонного співробітництва.

Військові зв’язки між учасниками існували й раніше. Пакистан протягом десятиліть співпрацює із Саудівською Аравією у сфері військової підготовки та безпеки, а Туреччина і Пакистан розвивають оборонно-промислові та навчальні проєкти. Саудівська Аравія також розширює закупівлі турецької оборонної продукції.

Нова угода фактично створює тристоронню рамку навколо зв’язків, які раніше значною мірою розвивалися на двосторонньому рівні.

Іран та Ізраїль не названі цілями угоди

Підписання документа відбулося на тлі різкого загострення безпекової ситуації на Близькому Сході, що викликало дискусії про те, проти яких загроз може бути спрямований новий механізм.

Однак в офіційних положеннях угоди жодна держава, включно з Іраном чи Ізраїлем, не названа потенційним противником. Ердоган окремо наголосив, що домовленість «не спрямована проти жодної країни».

Reuters зазначає, що пакт укладений в умовах серйозної регіональної турбулентності та посилення безпекових побоювань країн Перської затоки. Агентство водночас повідомляє, що саудівські посадовці заперечують трактування угоди як створення нового конфесійного військового блоку.

Саудівський заступник міністра з питань публічної дипломатії Раєд Крімлі заявив, що домовленість також не пов’язана з намірами сформувати ядерний союз або розпочати нову гонку озброєнь.

Це особливо важливо через статус Пакистану як ядерної держави. У публічно представлених положеннях Мекканського пакту немає інформації про поширення пакистанського ядерного стримування на Туреччину чи Саудівську Аравію.

Чому Єгипет не увійшов до нового оборонного механізму

Окрему увагу привернула відсутність Єгипту, який разом із Туреччиною, Саудівською Аравією та Пакистаном входить до консультаційного формату R4.

Офіційна заява Міністерства закордонних справ Туреччини підтверджує, що четверта зустріч глав МЗС R4 відбулася 21 червня 2026 року в Каїрі за участю саме чотирьох держав — Туреччини, Єгипту, Пакистану та Саудівської Аравії. Механізм використовується для консультацій щодо регіональних і міжнародних питань.

Проте Єгипет не став стороною підписаної в Мецці угоди про взаємну оборону.

В оприлюднених офіційних повідомленнях немає пояснення, чому Каїр залишився поза новою домовленістю. Тому наразі немає підтверджених підстав стверджувати, що Єгипет відмовився від участі, був виключений або готується приєднатися пізніше.

Водночас два формати мають різну природу: R4 є передусім механізмом дипломатичних консультацій, тоді як Мекканська угода містить конкретний принцип взаємної оборони.

Угода може розширитися на інші країни

Ердоган заявив, що створений механізм не обов’язково залишиться тристороннім і є відкритим для інших дружніх держав, які поділяють цілі регіонального миру, добробуту та стабільності.

Однак станом на момент підписання офіційними сторонами угоди залишаються лише Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан. Жодного четвертого учасника офіційно не оголошено.

Можливе розширення може стати одним із ключових показників того, чи перетвориться угода на ширшу регіональну систему безпеки, чи залишатиметься тристороннім оборонним партнерством.

Так само важливими будуть майбутні спільні військові навчання, механізми координації, оборонно-промислові проєкти та можливе створення постійних структур для реалізації домовленості.

Практична реалізація визначить стратегічне значення пакту

Сам факт підписання об’єднує три держави зі значним військовим і геополітичним потенціалом.

Туреччина має одну з найбільших армій НАТО, Саудівська Аравія відіграє ключову роль у безпеці Перської затоки та світовому енергетичному секторі, а Пакистан володіє ядерною зброєю. Reuters повідомляє, що підписанню передував майже рік переговорів.

Водночас реальна стратегічна вага домовленості залежатиме від того, наскільки далеко сторони підуть у практичній інтеграції.

Найважливішими питаннями стануть створення механізмів спільного військового планування, обмін розвідданими, взаємодія систем протиповітряної та протиракетної оборони, спільні навчання, оборонні виробничі проєкти та порядок ухвалення рішень у разі нападу.

Поки що Мекканська угода створює нову офіційну рамку безпеки між Туреччиною, Саудівською Аравією та Пакистаном. Анкара при цьому наполягає, що вона не є альтернативою НАТО та має оборонний характер, а її практичний вплив на регіональну архітектуру безпеки стане зрозумілішим після перших кроків із реалізації домовленостей.

UAPresa.com