У Центральній Азії змінюється баланс сил: глобальні гравці активізуються

Ahmet Taş | UA Presa

ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ — Китай, США, Європейський Союз, Росія, Туреччина та країни Перської затоки дедалі активніше розвивають зв’язки з державами Центральної Азії, формуючи новий баланс сил у регіоні.

Повномасштабна війна Росії проти України, зростання ролі альтернативних торговельних маршрутів та інституційне зближення тюркських держав посилили стратегічне значення Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану й Таджикистану.

П’ять країн Центральної Азії мають сукупне населення близько 80 млн осіб, великі запаси нафти, природного газу, золота, урану та інших корисних копалин. Їхнє розташування між Китаєм, Росією, Південним Кавказом і Європою перетворює регіон на один із ключових вузлів торгівлі, енергетики та логістики.

Економічне значення Центральної Азії зростає

Центральна Азія має значний потенціал у видобувній промисловості, енергетиці, сільському господарстві та міжнародній торгівлі. Водночас регіон не має прямого виходу до світового океану, тому транспортні маршрути та логістична інфраструктура мають для місцевих економік особливе значення.

За даними, наведеними в аналізі Cengiz Buyar, у 2022 році найбільше прямих іноземних інвестицій серед держав регіону залучив Казахстан — близько 6,1 млрд доларів. Узбекистан отримав приблизно 2,53 млрд доларів, Туркменістан — близько 1 млрд, Киргизстан — майже 300 млн, а Таджикистан — близько 170 млн доларів.

Окремо відзначається Узбекистан, де після початку реформ у 2017 році обсяг іноземних інвестицій суттєво зріс. Центральна Азія також демонструє швидке зростання електронної торгівлі, обсяг якої, за наведеними прогнозами, до 2028 року може перевищити 66 млрд доларів.

Туреччина також нарощує економічну присутність. У матеріалі зазначено, що її експорт до держав Центральної Азії у 2022 році зріс приблизно на 30 % і наблизився до 12 млрд доларів.

Середній коридор стає ключовою транспортною артерією

Одним із головних чинників нової геополітичної конкуренції є розвиток маршрутів між Китаєм і Європою.

Особливе значення має Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут, відомий як Середній коридор. Він проходить через Центральну Азію, Каспійське море, Південний Кавказ і Туреччину до європейських ринків.

Європейські структури розглядають цей маршрут як можливість зменшити залежність від транспортних ліній, що проходять через Росію. У вихідному аналізі зазначається, що для розвитку відповідної інфраструктури планувалися інвестиції обсягом близько 1,5 млрд євро.

Казахстан, Узбекистан та інші країни регіону розвивають залізничні й автомобільні маршрути, логістичні центри та перевантажувальні вузли. Це дає їм можливість використовувати своє географічне положення не лише як транзитну перевагу, а й як інструмент економічного розвитку.

Для Туреччини Середній коридор також має стратегічне значення, оскільки посилює її транспортне та економічне сполучення з тюркськими державами Центральної Азії.

Китай посилює вплив через формат C+C5

Одним із нових дипломатичних механізмів став формат C+C5 — Китай плюс п’ять держав Центральної Азії.

18–19 травня 2023 року лідери Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану та Туркменістану зустрілися з головою КНР Сі Цзіньпіном.

Зустріч продемонструвала прагнення Пекіна формувати довгострокові й більш передбачувані відносини з регіоном.

Економічний вимір співпраці залишається ключовим. У тексті зазначається, що експорт Китаю до Центральної Азії у 2023 році становив близько 62,3 млрд доларів.

Китай також виступає одним із важливих джерел фінансування інфраструктурних проєктів. Китайські кредити та інвестиції спрямовуються в енергетику, транспорт, сільське господарство та управління водними ресурсами.

Для Пекіна держави Центральної Азії важливі не лише як ринок, а й як стратегічний простір на маршрутах між Китаєм та Європою.

ЄС і Німеччина шукають нові енергетичні та торговельні зв’язки

Європейський Союз також посилив політичний діалог із Центральною Азією.

2–3 червня 2023 року в киргизькому місті Чолпон-Ата відбувся саміт лідерів країн Центральної Азії та представників ЄС. Сторони обговорювали економічну співпрацю, безпеку та подальше поглиблення відносин.

Німеччина окремо активізувала свою регіональну політику. 29 вересня 2023 року тодішній канцлер Олаф Шольц прийняв лідерів п’яти держав Центральної Азії.

Після скорочення поставок російської нафти Казахстан став одним із альтернативних постачальників для німецького нафтопереробного заводу в Шведті.

Крім традиційних енергоресурсів, Німеччина розглядає Казахстан як потенційний майданчик для інвестицій у зелений водень та інші енергетичні проєкти.

Співпраця також охоплює природні ресурси, клімат, екологію та транспортні коридори.

США та країни Перської затоки входять у систему C5

До конкуренції за співпрацю з Центральною Азією активно долучилися США.

20 вересня 2023 року тодішній президент США Джо Байден провів зустріч із лідерами п’яти центральноазійських держав у форматі C5+1.

Сам механізм був створений ще 2015 року за участі тодішнього держсекретаря Джона Керрі, але у 2023 році отримав новий політичний імпульс.

Серед основних напрямів співпраці були економіка, кібербезпека, боротьба з тероризмом і насильницьким екстремізмом, незаконною міграцією та наркотрафіком.

Водночас зростає інтерес країн Перської затоки.

У червні 2023 року емір Катару шейх Тамім бін Хамад Аль Тані здійснив візити до Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та Казахстану. Сторони уклали домовленості в енергетиці, туризмі та освіті.

У липні 2023 року в Джидді відбувся саміт Ради співробітництва арабських держав Перської затоки плюс C5. Однією з його цілей стало створення більш системного механізму економічної співпраці між двома регіонами.

Росія намагається зберегти традиційний вплив

Попри появу нових гравців, Росія залишається одним із найвпливовіших партнерів Центральної Азії.

Москва використовує економічні, мовні, політичні та безпекові механізми, створені ще в пострадянський період.

Важливим інструментом залишається євразійська економічна інтеграція. Росія разом із Китаєм входить до числа найбільших торговельних партнерів країн регіону.

За наведеними у вихідному матеріалі даними, торговельний оборот Росії з п’ятьма державами Центральної Азії у 2022 році зріс приблизно на 15 % і досяг 42 млрд доларів.

Після початку війни проти України Москва також намагалася демонструвати, що не збирається залишати регіон.

На самітах СНД російське керівництво знову наголошувало на статусі російської мови, становищі російськомовного населення, митній інтеграції та поглибленні економічних зв’язків.

Водночас активність Китаю, ЄС, США, Туреччини та країн Перської затоки створює значно більш багатополярне середовище, ніж у перші десятиліття після розпаду СРСР.

Організація тюркських держав і питання безпеки

Окремим фактором нової регіональної архітектури стала Організація тюркських держав.

3 листопада 2023 року в Астані відбувся її 10-й саміт лідерів. Під час зустрічі сторони обговорювали реалізацію раніше ухваленого документа «Бачення тюркського світу — 2040» та поглиблення практичної співпраці.

Транспорт, торгівля, енергетика, культура та політична координація поступово стають дедалі конкретнішими напрямами взаємодії між тюркськими державами.

Водночас економічний розвиток Центральної Азії безпосередньо залежить від двох факторів — політичної стабільності та безпеки.

Одним із головних джерел занепокоєння залишається Афганістан. Держави регіону уважно стежать за активністю озброєних угруповань у північних районах країни та можливими ризиками для кордонів Таджикистану й Узбекистану.

Росія також використовує афганський фактор у своїй регіональній безпековій політиці та прагне зберегти роль одного з головних гарантів безпеки в Центральній Азії.

У підсумку регіон дедалі менше нагадує простір, де домінують лише Росія та Китай. США, Європейський Союз, Туреччина, держави Перської затоки та інші гравці одночасно конкурують за енергетичні ресурси, фінансування, транспортні маршрути, ринки й політичний вплив.

Для самих держав Центральної Азії головним викликом залишається здатність перетворити цю конкуренцію на економічну перевагу, не потрапляючи в надмірну залежність від одного зовнішнього центру сили.

Саме політична стабільність, безпека та передбачувані правила співпраці визначатимуть, наскільки успішно Центральна Азія зможе використати нову геополітичну увагу для власного розвитку.

UAPresa.com