Олександру Зубку просять присвоїти звання Героя України посмертно

Юсуф Інан | UA Presa

КРИВИЙ РІГ, УКРАЇНА — Родина полеглого військовослужбовця Олександра Зубка закликає підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно за мужність та вірність військовій присязі.

Уродженець Кривого Рогу, багаторічний працівник гірничої галузі та старший навідник мінометного взводу 117-ї окремої механізованої бригади загинув 26 грудня 2023 року поблизу Малої Токмачки. Понад два з половиною роки він мав статус зниклого безвісти, перш ніж родина отримала офіційне підтвердження загибелі й змогла провести його в останню путь.

Від шахти до військової служби

Олександр Вікторович Зубко народився 19 квітня 1987 року в Кривому Розі. До початку військової служби значна частина його життя була пов’язана з гірничою промисловістю рідного міста.

У 2007 році він розпочав трудовий шлях на руднику «Суха Балка». Спочатку працював гірником на шахті імені Фрунзе, а згодом — черговим електрослюсарем та електрослюсарем із ремонту устаткування на шахті «Ювілейна».

Таким чином, гірничій справі Олександр віддав понад 15 років. Колеги згадували його як сумлінного, наполегливого й відповідального фахівця, якого поважали в колективі. Його робота була пов’язана зі складними підземними умовами, технікою та постійною відповідальністю за безпеку виробництва.

Удома Олександра чекала родина. Після його загибелі залишилися дружина Людмила та маленький син. За повідомленням місцевих медіа, дитина народилася і зростає без батька.

Служба у складі 117-ї окремої механізованої бригади

У серпні 2023 року Олександр Зубко став до лав Збройних сил України. Після проходження військової підготовки його направили до 117-ї окремої механізованої бригади, яка виконувала бойові завдання на Запорізькому напрямку.

Олександр служив старшим навідником мінометного взводу. Ця військова спеціальність передбачає роботу зі складним озброєнням, визначення параметрів наведення, підготовку міномета до стрільби та ураження визначених командуванням цілей.

У петиції дружина захисника Людмила Зубко зазначила, що чоловік відповідально ставився до служби, підтримував побратимів і сумлінно виконував поставлені перед підрозділом завдання. За її словами, він не залишав бойових позицій, усвідомлюючи небезпеку, з якою щодня стикався особовий склад на передовій.

Від мобілізації до останнього бойового завдання минуло лише близько чотирьох місяців. За цей короткий період Олександр пройшов підготовку, опанував військову спеціальність і долучився до оборони Запорізької області.

Останнє бойове завдання біля Малої Токмачки

Життя Олександра Зубка обірвалося 26 грудня 2023 року поблизу села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Місцеві медіа та текст петиції повідомляють, що під час виконання бойового завдання його підрозділ потрапив під російський мінометний обстріл.

Мала Токмачка розташована на одному з найбільш небезпечних відтинків Запорізького напрямку. У цьому районі тривали інтенсивні бойові дії, артилерійські дуелі та постійні обстріли українських позицій.

Після обстрілу Олександр перестав виходити на зв’язок. Відомостей, які дозволили б одразу офіційно підтвердити його загибель, не було, тому військовослужбовець отримав статус зниклого безвісти за особливих обставин.

Родина продовжувала чекати на його повернення та сподівалася отримати будь-яку звістку. Довгий час остаточна доля військового залишалася невідомою.

Понад два з половиною роки очікування

Від дня останнього бойового завдання до офіційного повідомлення про загибель минуло понад два з половиною роки. Інформацію про підтвердження смерті Олександра Зубка місцеві видання оприлюднили 10 серпня 2026 року.

Увесь цей час дружина, рідні та колеги військовослужбовця жили між надією і невизначеністю. Лише після завершення передбачених процедур родина отримала можливість попрощатися з Олександром і гідно його поховати.

Рудник «Суха Балка», де захисник пропрацював із 2007 року, повідомив колективу про підтвердження загибелі свого працівника. Колеги висловили співчуття дружині, синові та всім близьким Олександра, наголосивши на його професіоналізмі, працьовитості й авторитеті серед працівників підприємства.

Історія Олександра стала одним із численних прикладів того, як родини українських військових роками очікують на встановлення долі своїх близьких, які зникли під час бойових дій.

Прощання відбулося у Кривому Розі

Церемонію прощання з Олександром Зубком провели 11 серпня 2026 року в Кривому Розі. Вона розпочалася о 10.00 у храмі Великомученика і Цілителя Пантелеймона за адресою: вулиця Приміська, 73, у районі Зарічного та Соколовки.

Публічні повідомлення про церемонію містили дату, час і адресу храму, однак не називали кладовище, на якому поховали військовослужбовця. Тому місце його поховання не наводиться без належного підтвердження.

Остання дорога захисника відбулася майже через три роки після загибелі. Для його рідних церемонія стала завершенням тривалого періоду невизначеності, але водночас остаточним підтвердженням втрати чоловіка, батька, друга і побратима.

За службу нагороджений «Золотим Хрестом»

За мужність, виявлену під час служби, та відданість Україні Олександр Зубко був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест». Інформація про нагородження міститься в офіційному тексті петиції, поданої його дружиною.

«Золотий Хрест» є відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України. Міністерство оборони пояснює, що нею нагороджують військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу за виявлену мужність та успішне виконання завдань під час бою.

Нагородження підтверджує оцінку військовим командуванням служби Олександра та виконаних ним бойових завдань. Родина вважає, що його самовідданість і загибель під час захисту територіальної цілісності держави заслуговують також на найвище державне визнання.

Дружина просить надати звання Героя України

Дружина загиблого військовослужбовця Людмила Анатоліївна Зубко зареєструвала на сайті Президента України електронну петицію №22/270856-еп. Звернення було оприлюднене 29 вересня 2026 року.

Авторка просить присвоїти її чоловікові звання Героя України посмертно — за особисту мужність, самовідданість, героїзм і внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності держави.

У зверненні Людмила називає Олександра люблячим чоловіком, опорою родини та військовим, який до останнього залишався вірним присязі. Вона наголошує, що його пам’ять зберігатимуть родина, друзі, колеги та бойові побратими.

Для передачі електронної петиції на розгляд необхідно зібрати 25 тисяч підписів у визначений законодавством строк. Збір голосів триває. Для підтримки звернення потрібно авторизуватися на офіційному сайті електронних петицій Президента України.

Підтримати петицію №22/270856-еп про присвоєння Олександру Зубку звання Героя України посмертно

Підпис під зверненням є способом підтримати родину полеглого військовослужбовця та її прохання про державне визнання його служби, мужності й самопожертви.

UAPresa.com