Харчові відходи й голод: чому концепція Zero Waste стратегічно важлива

Юсуф Інан | UA Presa
Журналіст, письменник | політичний і стратегічний аналітик

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Щороку світ втрачає або викидає близько 1,5 млрд тонн продовольства, тоді як голод посилюється у десятках країн, перетворюючи запобігання відходам на глобальний безпековий пріоритет.

Звернення президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана до Всесвітнього продовольчого форуму, висновки Глобального індексу голоду за 2026 рік та ініціатива Zero Waste під керівництвом Еміне Ердоган демонструють одну з головних суперечностей сучасної продовольчої системи: величезна кількість їжі не доходить до столу, поки мільйони людей не можуть задовольнити базові потреби в харчуванні.

Ердоган назвав доступ до безпечного продовольства одним із фундаментальних елементів національної безпеки. На тлі нових даних про голод така позиція свідчить, що харчові відходи більше не можна розглядати лише як екологічну проблему або питання споживчої свідомості. Вони безпосередньо пов’язані з економічною стійкістю, громадським здоров’ям, кліматичною політикою та суспільною стабільністю.

Чому називають 1,5 млрд і 1,05 млрд тонн?

Президент Ердоган заявив, що у світі щороку втрачається або марнується приблизно 1,5 млрд тонн продовольства. Водночас Програма ООН з навколишнього середовища оцінює обсяг харчових відходів на рівні роздрібної торгівлі та споживання у 1,05 млрд тонн за 2022 рік.

Ці показники охоплюють різні частини продовольчої системи, тому їх не слід безпосередньо протиставляти.

Поняття «втрата продовольства» зазвичай стосується продуктів, які втрачаються між збиранням урожаю та надходженням до роздрібної торгівлі. Причинами можуть бути пошкодження врожаю, неналежне зберігання, слабка холодильна інфраструктура, проблеми під час перероблення або транспортування.

«Харчові відходи» виникають переважно на рівні магазинів, ресторанів, підприємств громадського харчування та домогосподарств. За оцінками ООН, близько 60% таких відходів утворюється в домогосподарствах, 28% — у секторі громадського харчування, а 12% — у роздрібній торгівлі.

Це означає, що проблему неможливо розв’язати лише за допомогою сільськогосподарської чи промислової політики. На обсяг відходів також впливають планування покупок, розміри порцій, умови зберігання, нерозуміння маркування термінів придатності та звичка купувати більше, ніж потрібно.

Кожен викинутий продукт означає також марно витрачені воду, енергію, землю, добрива, паливо та людську працю. За міжнародними оцінками, втрати й марнування продовольства пов’язані з 8–10% щорічних глобальних викидів парникових газів.

Світовий прогрес у боротьбі з голодом зупинився

Глобальний показник Глобального індексу голоду за 2026 рік становить 18,1 бала, що відповідає помірному рівню. Він перевищує зіставний показник 2018 року — 17,6 бала — та перериває довгострокову тенденцію до поліпшення, яка спостерігалася з 2000 року.

У 32 країнах рівень голоду погіршився порівняно з 2018 роком. У восьми країнах ситуацію класифіковано як тривожну, ще у 36 — як серйозну. За нинішньої траєкторії 57 країн до 2030 року не зможуть досягти навіть низького рівня голоду.

Серед держав, для яких вдалося розрахувати індивідуальний показник, найважча ситуація зафіксована у Сомалі — 47 балів. Далі йдуть Демократична Республіка Конго з 39,5 бала, Чад із 38 балами та Мадагаскар із 36,5 бала.

Бурунді, Південний Судан, Судан і Ємен також попередньо віднесені до тривожної категорії, хоча через брак даних для них не було розраховано точного індивідуального показника.

Найбільша концентрація голоду залишається в Африці на південь від Сахари та в Південній Азії. Серед головних причин називають війни, вимушене переміщення населення, кліматичні катастрофи, перебої в ланцюгах постачання, зростання вартості сільськогосподарського виробництва та скорочення гуманітарного фінансування.

Що означає низький показник Туреччини?

Туреччина входить до групи 24 країн, показник яких у Глобальному індексі голоду за 2026 рік становить менше ніж 5 балів. Це найнижча категорія тяжкості голоду в системі індексу.

Для порівняння, показник Туреччини становив 22,1 бала у 2000 році, 11,6 бала у 2006-му та 5,4 бала у 2012 році. Така динаміка відображає значне довгострокове поліпшення показників харчування та здоров’я дітей.

Водночас важливо правильно розуміти межі цього індексу. Він формується на основі чотирьох показників: частки населення з недостатнім споживанням калорій, виснаження та затримки росту серед дітей віком до п’яти років, а також смертності дітей до п’ятирічного віку.

Індекс безпосередньо не вимірює ціни в магазинах, продовольчу інфляцію, купівельну спроможність родин або доступність здорового раціону. Тому низький бал Туреччини не означає, що всі домогосподарства мають однаковий доступ до якісного та доступного продовольства.

Для оцінювання реальної ситуації необхідно додатково враховувати доходи, регіональні відмінності, вартість збалансованого харчування та нерівність між соціальними групами.

Україна залишається у категорії помірного голоду

Показник України у 2026 році становить 11,6 бала, що відповідає категорії помірного голоду. Для порівняння, зіставний показник 2018 року дорівнював 9,8 бала.

Це погіршення необхідно розглядати в умовах повномасштабної війни Росії проти України, руйнування виробничих потужностей, сховищ та логістичної інфраструктури, переміщення населення й тиску на сімейні бюджети.

Україна водночас залишається важливою частиною світової продовольчої системи. Перебої у виробництві та експорті українського зерна впливають не лише на внутрішній ринок, а й на держави, які значною мірою залежать від імпорту продовольства.

Глобальний індекс голоду наголошує, що війни можуть руйнувати продовольчу безпеку протягом десятиліть і далеко за межами безпосередньої зони бойових дій. Порушення експорту зерна, добрив та енергоносіїв підвищує витрати на виробництво і транспортування їжі у різних регіонах світу.

Як і у випадку Туреччини, показник України не є прямим індикатором цін у магазинах. Він не повністю відображає короткострокові труднощі окремих сімей, переселенців або мешканців прифронтових територій.

Як Zero Waste перетворився на політику продовольчої безпеки

Ініціатива Zero Waste, започаткована у 2017 році під керівництвом Еміне Ердоган, спочатку привернула увагу завдяки сортуванню, переробленню та повторному використанню відходів.

Згодом її концепція розширилася і почала охоплювати відповідальне споживання, циркулярне виробництво, боротьбу зі зміною клімату та запобігання харчовим відходам.

Резолюція, запропонована Туреччиною та підтримана ще 105 країнами, дала змогу Генеральній Асамблеї ООН проголосити 30 березня Міжнародним днем нульових відходів. Так національна ініціатива отримала глобальний інституційний вимір.

У продовольчій політиці підхід Zero Waste має починатися із запобігання надлишковому виробництву та споживанню. Безпечні надлишки їжі потрібно передавати через надійні системи пожертвування та перерозподілу. Органічні відходи, непридатні для людей, можуть використовуватися для кормів, компостування або контрольованого виробництва енергії.

Однак зменшення відходів саме по собі не здатне ліквідувати голод. Бідність, війни, вимушене переміщення, нерівність і проблеми з розподілом продовольства потребують окремих політичних та гуманітарних рішень.

Чому скорочення відходів хліба на 18% має значення

За словами президента Ердогана, турецька кампанія із запобігання марнуванню хліба дала змогу скоротити його відходи на 18%. Він також відзначив ініціативу «Бережи їжу, захищай свій стіл», започатковану у 2020 році.

Такий результат демонструє, що тривала інформаційна робота здатна змінювати повсякденну поведінку споживачів. Хліб має особливе економічне та культурне значення, тому його марнування сприймається і як фінансова втрата, і як символ безвідповідального споживання.

Водночас кампанії повинні перетворюватися на постійні системи. Муніципалітетам, супермаркетам, готелям, ресторанам і державним установам потрібні спільні стандарти вимірювання та окремі цільові показники.

Результати варто оцінювати не лише у грошах або тоннах. Необхідно також враховувати збережені воду, енергію та сільськогосподарські землі, а також обсяг викидів, якого вдалося уникнути.

Вимірювана програма для COP31

Проведення COP31 в Анталії з 9 до 20 листопада дає Туреччині можливість об’єднати продовольчу безпеку, запобігання відходам і кліматичні зобов’язання в одному політичному порядку денному.

Оголошена Ердоганом ініціатива Turquoise Connection має на меті створити спільний простір для продовольчих і кліматичних цілей. Щоб цей задум дав практичні результати, необхідні п’ять основних кроків:

• створення єдиної національної системи вимірювання втрат і відходів продовольства;

• запровадження окремих цілей для домогосподарств, магазинів, готелів, ресторанів і державних установ;

• зміцнення складської, транспортної та холодильної інфраструктури;

• розширення безпечних мереж пожертвування та перерозподілу їжі;

• окреме збирання органічних відходів для компостування або виробництва енергії.

Також необхідно чіткіше пояснювати споживачам різницю між датою збереження якості та кінцевим терміном безпечного споживання. Державні закупівлі можуть вимагати від шкіл, лікарень та інших установ вимірювати залишки й відповідно коригувати обсяги закупівель і порцій.

У світі, де голод знову посилюється, захист продовольства невіддільний від захисту води, енергії, людської праці та суспільної стабільності. Успіх Zero Waste має вимірюватися не лише кількістю відходів, які не потрапили на полігони, а й обсягом збереженої їжі та кількістю людей, які отримали користь від справедливішої і стійкішої продовольчої системи.

Юсуф Інан

UAPresa.com