Політики турецького походження посилюють вплив у Європі

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і письменник | Політичний та стратегічний аналітик

БЕРЛІН, НІМЕЧЧИНА — Піднесення Еліф Ералп у Берліні та Сінана Селена у німецькій системі безпеки знову привернуло увагу до політиків і посадовців турецького походження в Європі.

Йдеться не про єдину політичну групу і не про вплив Анкари на європейські держави. Навпаки, ця картина показує глибшу зміну: діти й онуки мігрантів із Туреччини стали частиною політичних, адміністративних і безпекових структур країн, у яких вони живуть. Вони працюють у парламентах, очолюють міністерства, формують міську політику, керують державними відомствами та впливають на порядок денний Європи.

Еліф Ералп і новий політичний символ Берліна

Еліф Ералп стала одним із найпомітніших облич нової хвилі політиків турецького походження у Німеччині. Юристка за освітою, вона вийшла на передній план у Берліні завдяки кампанії, зосередженій на житловій кризі, високій орендній платі, соціальній нерівності та правах міських мешканців.

Її політичний меседж особливо сильно прозвучав серед молодих виборців. Для Берліна, де проблема доступного житла стала однією з головних тем, Ералп змогла перетворити соціальне невдоволення на політичну підтримку.

Якщо вона очолить Берлін, це матиме не лише партійне, а й символічне значення. Берлін є не тільки столицею Німеччини, а й одним із найбільших центрів турецької діаспори в Європі. Тому можливе сходження політикині турецького походження на чолі міста стане важливою віхою для німецької політики.

Сінан Селен і безпековий вимір представництва

Сінан Селен представляє інший рівень цієї трансформації. Він не є партійним політиком і не будує кар’єру через виборчі кампанії. Його сфера — державна безпека, внутрішня розвідка та захист конституційного ладу.

Призначення Селена на керівну посаду у Федеральному відомстві із захисту конституції показує, що громадяни з міграційним походженням можуть досягати найчутливіших рівнів державної служби. Це вже не лише питання інтеграції чи культурного представництва. Це участь у структурах, які відповідають за безпеку держави.

Селен, народжений у Туреччині та вихований у Німеччині, став прикладом того, як міграційна біографія може поєднуватися з кар’єрою у самому центрі державного апарату.

Німеччина залишається центром турецького представництва

Найпотужніше політичне представництво громадян турецького походження спостерігається саме в Німеччині. Це пояснюється не лише чисельністю турецької громади, а й тим, що третє та четверте покоління вже активно входить до партій, парламентів і місцевої влади.

Після федеральних виборів 2025 року, за даними німецьких і турецьких медіа, до Бундестагу увійшли 19 депутатів турецького походження. Серед них представники Соціал-демократичної партії, Лівої партії, ХДС, Зелених і ХСС.

До групи SPD належать Хакан Демір, Метін Хакверді, Маджит Караахметоглу, Махмут Оздемір, Айдан Озогуз, Дер’я Тюрк-Нахбаур і Сердар Юксель. Ліву партію представляють Гьокай Акбулут, Атеш Гюрпинар, Ферат Кочак, Джансин Кьоктюрк, Джансу Оздемір, Джем Хаміт Індже та Мірзе Едіс.

У консервативному та зеленому таборах також є помітні імена. Серап Гюлер і Тіджен Атаоглу представляють ХДС, Айше Асар і Філіз Полат — Зелених, а Хюлья Дюбер стала першою депутаткою турецького походження від баварської ХСС.

Джем Оздемір, Джансель Кизилтепе та Айдан Озогуз

Джем Оздемір є одним із найвідоміших політиків турецького походження у Німеччині. Колишній федеральний міністр і впливовий діяч Зелених, він давно вийшов за межі ролі символічного представника діаспори. Його політична вага пов’язана з екологією, промисловістю, сільським господарством і майбутнім економічно сильних регіонів Німеччини.

Джансель Кизилтепе відіграє важливу роль у Берліні. Вона працює у сфері праці, соціальної політики, рівності, інтеграції та боротьби з дискримінацією. Її приклад показує, що політики з міграційним походженням не обмежуються темою міграції: вони ухвалюють рішення щодо соціальної справедливості, ринку праці та міського життя.

Айдан Озогуз є однією з найбільш досвідчених постатей у сфері інтеграційної політики. Її багаторічна робота на федеральному рівні допомогла зробити тему міграції частиною нормальної політичної дискусії в Німеччині.

Нідерланди, Бельгія та Велика Британія

За межами Німеччини одним із найвпливовіших прикладів є Ділан Єшильгьоз-Зегеріус у Нідерландах. Народжена в Анкарі політикиня очолювала VVD, працювала міністеркою юстиції та безпеки, а згодом отримала ключові функції у сфері оборони та урядового керівництва.

Її кар’єра важлива ще й тому, що вона руйнує стереотипи. Турецьке походження не означає автоматично ліву або міграційно орієнтовану політику. Єшильгьоз належить до ліберально-консервативного табору і має жорсткий профіль у питаннях безпеки.

У Бельгії однією з найсильніших фігур є Зухал Демір. Політикиня N-VA працювала у фламандському уряді над питаннями юстиції, довкілля, енергетики, туризму та освіти. Її кар’єра демонструє, що політики з корінням у Туреччині можуть мати вплив навіть у складних і поляризованих регіональних системах.

У Великій Британії Фер’ял Кларк і Несіл Чалишкан представляють нове покоління політикинь турецького та турецько-кіпрського походження. Кларк працювала у сфері штучного інтелекту та цифрового уряду, а Чалишкан пройшла шлях від місцевої влади до парламенту.

Європарламент і скандинавський напрям

На рівні Європейського парламенту помітною фігурою є Озлем Демірель, обрана від Німеччини. Вона працює над темами зовнішньої політики, безпеки, зайнятості та відносин ЄС із Туреччиною. Її роль важлива, бо вона переносить турецьке походження з національного рівня на рівень європейських інституцій.

Іншим прикладом є Енгін Ероглу, який також представляв Німеччину в європейській політиці. Такі фігури демонструють, що політична присутність турецької діаспори не обмежується Бундестагом чи місцевими парламентами.

У Швеції Кадір Касирга працює у Риксдагу та займається питаннями транспорту, європейських справ і місцевого управління. Раніші міністри, зокрема Мехмет Каплан та Ібрагім Байлан, також показували, що люди з біографічним зв’язком із Туреччиною можуть входити до урядових структур Швеції.

Не єдиний блок, а нова реальність Європи

Головний висновок полягає в тому, що політики турецького походження в Європі не є єдиним ідеологічним табором. Вони представляють соціал-демократів, лівих, зелених, консерваторів, лібералів і регіональних націоналістів. Деякі активно говорять із турецькими громадами, інші майже не роблять походження частиною своєї політичної ідентичності.

Саме ця різноманітність робить явище важливим. Турецьке походження більше не є лише темою інтеграції. Воно стало частиною звичайної європейської політики.

Еліф Ералп у Берліні, Сінан Селен у німецькій системі безпеки, Джем Оздемір у земельній політиці, Ділан Єшильгьоз-Зегеріус у Нідерландах, Зухал Демір у Бельгії та десятки депутатів у парламентах Європи показують: турецька діаспора вже не стоїть осторонь європейських центрів ухвалення рішень. Вона стала їхньою частиною.

Юсуф Інан

UAPresa.com

Юсуф Інан — журналіст і автор.

Він обіймає посаду головного редактора UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com, SiyasetinSesi.com та Yerelgundem.com і спеціалізується на стратегічному та політичному аналізі подій у Туреччині та світі.