Сайбурч поблизу Гебеклі-Тепе: рельєфи віком близько 11 тисяч років

Ахмет Таш | UA Presa

ШАНЛИУРФА, ТУРЕЧЧИНА — Розкопки Сайбурча знову привернули міжнародну увагу до поселення віком близько 11 тисяч років, де археологи виявили житла, спільні споруди та рельєф із людськими й тваринними постатями.

Пам’ятка розташована в тому самому регіоні, що й Гебеклі-Тепе та Карахантепе. Для дослідників вона цінна поєднанням місць повсякденного життя і просторів, які могли використовувати для зібрань. Особливий інтерес викликає композиція з п’яти фігур: археологи вбачають у їхньому розташуванні пов’язану сцену, але її значення залишається невідомим.

Як каміння в садових мурах привело до розкопок

Сліди давнього поселення помітили в сучасному селі Сайбурч на південний захід від Шанлиурфи. Під час відвідування місцевості у травні 2021 року працівники Археологічного музею Шанлиурфи та учасники дослідницького проєкту звернули увагу на кам’яні стовпи, використані в садових мурах. Подальше вивчення території виявило залишки неолітичної доби.

До цього місцевість уже привертала увагу знахідками римського періоду. Нове обстеження показало, що під сучасною забудовою та пізнішими нашаруваннями збереглися значно давніші споруди. Від 2021 року тут проводять археологічні дослідження в межах проєкту «Таш-Тепелер», присвяченого раннім поселенням регіону Шанлиурфи.

Отже, міжнародна увага 2026 року пов’язана з результатами багаторічної роботи, а не з відкриттям Сайбурча цього року. Розкопки тривають на території, де люди жили і в пізніші епохи. Це вимагає досліджувати неолітичні залишки разом із нашаруваннями, що виникли над ними.

П’ять фігур на кам’яній лаві

Найвідомішу знахідку Сайбурча виявили в будівлі, яку дослідники розглядають як місце спільного використання. На внутрішньому боці кам’яної лави вирізьблено двох людей, двох леопардів і бика. Археологиня Ейлем Оздоґан зі Стамбульського університету описала рельєф у науковій публікації 2022 року.

Одна людська постать зображена між двома леопардами. Інша розташована поруч із биком. Положення тіл, напрямок руху та взаємне розташування фігур дали дослідниці підстави тлумачити їх як дві пов’язані частини сцени, а не як набір незалежних зображень.

Це робить рельєф важливим для вивчення давніх способів передавання образів і подій. Водночас археологи не знають, яку саме історію хотіли показати його творці. Фігури могли бути пов’язані з уявленнями, відомими тогочасній спільноті, але без письмового пояснення їхній зміст не можна встановити напевно.

Рельєф датують дев’ятим тисячоліттям до нашої ери. Вислів «близько 11 тисяч років» передає приблизний вік знахідки й поселення; він не є точною датою створення кожної фігури чи споруди.

Житла поруч зі спільними спорудами

У Сайбурчі досліджують дві ділянки неолітичного поселення. На північній розташована будівля з рельєфом та інші споруди, які могли мати особливе призначення. Далі на південь археологи виявили житлові будівлі.

Саме це сусідство допомагає вивчати поселення ширше, ніж через його найвідоміший витвір. Дослідники можуть порівнювати простори, пов’язані з життям окремих домогосподарств, із місцями, де могла збиратися спільнота. Таке зіставлення потрібне, щоб зрозуміти організацію раннього осілого життя.

Серед архітектурних особливостей пам’ятки — підлоги, вирізані у вапняку, кам’яні стіни та лави вздовж них. У частині споруд знайдено Т-подібні стовпи. Подібні форми відомі й на інших пам’ятках регіону, проте сама подібність не пояснює, як саме використовували кожну будівлю Сайбурча.

Археологи вивчають розташування споруд та їхні шари, щоб з’ясувати, чи відмінності між ними пов’язані з призначенням, змінами в забудові або різним часом існування поселення.

Що знахідки говорять про повсякденне життя

Рельєф привертає найбільше уваги, але для відтворення життя давньої спільноти важливі й менш помітні знахідки. Кам’яні знаряддя, матеріали, пов’язані з обробленням їжі, залишки тварин і самі житлові споруди дають змогу досліджувати заняття мешканців.

Окремий предмет рідко може відповісти на питання, як жила вся спільнота. Його значення залежить від того, де саме його знайшли, поряд із чим він лежав і до якого археологічного шару належить. Тому житлові ділянки Сайбурча досліджують поряд із будівлями, що могли слугувати місцями зібрань.

За повідомленням Міністерства культури і туризму Туреччини, станом на серпень 2026 року на площі 2700 м² у Сайбурчі відкрили приблизно 70 житлових та особливих споруд. Відомство також повідомило про рельєфи, людські скульптури, Т-подібні стовпи й кам’яні основи із зображеннями облич.

Число 70 стосується споруд на дослідженій території, а не фігур відомого рельєфу. Воно також не означає, що розкопано все поселення. Подальші роботи можуть уточнити його межі, етапи забудови та призначення окремих будівель.

Чим Сайбурч доповнює дослідження Гебеклі-Тепе

Сайбурч, Гебеклі-Тепе й Карахантепе належать до ширшого кола ранніх пам’яток регіону Шанлиурфи. Порівняння різьблення, кам’яних стовпів і планування споруд допомагає дослідникам перевіряти, які риси були поширені між поселеннями, а які залишалися місцевими особливостями.

У Сайбурчі важливу роль у цьому порівнянні відіграють житлові будівлі. Вони дають змогу розглядати образи людей і тварин у контексті поселення, де поруч існувало повсякденне життя. Так постають питання про те, хто користувався спільними просторами і як вони були пов’язані з домівками.

Подібність між пам’ятками не доводить, що всі споруди мали однакове призначення чи що їхні рельєфи розповідали ту саму історію. Дослідники зіставляють знахідки, залишаючи місце і для відмінностей між цими давніми осередками.

Подальші дослідження й плани збереження

Міністерство культури і туризму Туреччини повідомило про плани облаштувати розкопану частину Сайбурча як музей просто неба. Окремі традиційні будівлі сучасного села пропонують відреставрувати та включити до майбутнього сільського музею. Про завершення цих проєктів відомство в повідомленні не заявляло.

Розкопки й збереження знахідок тут тісно пов’язані: частина неолітичних залишків лежить під пізнішою забудовою, а відкриті кам’яні поверхні потребують захисту. Нові дослідження мають допомогти встановити, як змінювалося поселення і як використовували його споруди.

Значення п’яти вирізьблених фігур може й надалі залишатися предметом дискусії. Натомість уже відомо, що творці рельєфу розмістили людей і тварин у пов’язаній композиції — свідченні образного світу спільноти, яка жила тут тисячі років тому.

UAPresa.com