Після 25 і 29 місяців полону: історія кохання Мар’яни й Владислава
Мар’яна Чечелюк і Владислав Андріанов пережили 25 та 29 місяців російського полону, повернулися додому й разом проходять реабілітацію.
Ахмет Таш | UA Presa
КИЇВ, УКРАЇНА — Мар’яна Чечелюк і Владислав Андріанов, які провели в російському полоні 25 і 29 місяців відповідно, після окремих обмінів знову зустрілися та разом проходять тривалу реабілітацію.
Їхня історія розпочалася у мирному Маріуполі, пройшла через блокаду міста, підземелля «Азовсталі», російські в’язниці й Оленівку. Мар’яна повернулася в Україну 31 травня 2024 року, а Владислава звільнили майже через п’ять місяців — 18 жовтня.
Після повернення вони змушені були заново звикати до повсякденного життя та одне до одного. У вересні 2025 року пара розповіла NV про психологічні наслідки полону, труднощі соціалізації та спільну мрію створити притулок для тварин.
Знайомство в Маріуполі
Мар’яна Чечелюк і Владислав Андріанов познайомилися у 2020 році в Маріуполі. Владислав побачив дівчину у спортивному залі, знайшов її сторінку в соціальних мережах і згодом наважився запросити на побачення.
За спогадами пари, Владислав спочатку сумнівався, чи погодиться Мар’яна на зустріч. Дівчину ж підкорили його ввічливість, уважність і ставлення до людей.
До повномасштабної війни Мар’яна працювала слідчою Національної поліції у Маріуполі. Владислав служив у полку «Азов» і мав позивний «Білий». Вони планували спільне майбутнє, власне житло, весілля та дітей.
Ще до 24 лютого 2022 року Владислав просив Мар’яну пообіцяти, що в разі великої війни вона залишить Маріуполь. Однак стрімке оточення міста й безперервні російські обстріли не дали родині своєчасно виїхати.
«Азовсталь» і початок полону
Наприкінці березня 2022 року Мар’яна разом із молодшою сестрою Аліною опинилася у сховищах заводу «Азовсталь». Вони перебували там як цивільні, рятуючись від обстрілів і авіаційних ударів.
Під час організованого 1 травня виходу цивільних Мар’яна сподівалася потрапити на підконтрольну Україні територію. Людям повідомляли, що евакуаційний маршрут має завершитися у Запоріжжі.
Натомість сестер доправили на фільтраційний пункт у селищі Безіменне. Молодшій Аліні вдалося повернутися до батьків, а Мар’яну затримали через її роботу в Національній поліції.
За інформацією Міністерства внутрішніх справ України, спочатку її помістили до слідчого ізолятора в Донецьку, де два місяці утримували в одиночній камері. Пізніше її переводили до Оленівської колонії, в’язниць у Маріуполі, Таганрозі та інших місць утримання.
Загалом за 25 місяців Мар’яна змінила сім російських в’язниць і колоній. Вона розповідала про допити, психологічний тиск, приниження, нелюдські умови та насильство.
Чорна нитка замість обручки
У полоні Мар’яна носила на пальці чорну нитку замість обручки. Вона стала для неї символом обіцянки, кохання та віри в те, що вони з Владиславом ще зустрінуться.
Дівчина тривалий час майже нічого не знала про долю коханого. Владислав залишив «Азовсталь» 19 травня 2022 року разом з іншими українськими захисниками після відповідного наказу військового керівництва.
Навіть у неволі він намагався нагадувати Мар’яні про себе. Через звільнених побратимів і знайомих Владислав двічі передавав їй квіти та листи. Засушені бутони вона зберігала в книжці, а його листи перечитувала після повернення додому.
Мар’яна готувалася чекати роками. Після власного звільнення вона дізналася, що російський суд незаконно засудив Владислава до 25 років колонії за участь в обороні Маріуполя.
Оленівка та 29 місяців неволі
Владислав Андріанов провів у російському полоні 29 місяців. Він пережив теракт в Оленівській колонії, де в ніч на 29 липня 2022 року загинули десятки українських військовополонених.
Після Оленівки його переводили до інших місць утримання. Як і багато звільнених захисників Маріуполя, він повернувся з серйозними наслідками тривалого ув’язнення, недостатнього харчування та жорстокого поводження.
Владислав розповідав, що після повернення навіть звичайні побутові рішення давалися складно. У полоні майже кожна дія — встати, лягти, випити води або вийти з камери — виконувалася лише за наказом.
Повернення з різницею у п’ять місяців
Мар’яну Чечелюк звільнили 31 травня 2024 року під час обміну, в межах якого Україна повернула 75 військових і цивільних громадян.
Вона сподівалася побачити Владислава серед звільнених, але його в тій групі не було. Дівчина продовжувала чекати й брала участь у заходах, покликаних привернути увагу до українців, яких утримувала Росія.
Під час обміну 18 жовтня 2024 року Україні вдалося повернути ще 95 захисників. Серед них був Владислав Андріанов.
Дізнавшись про його звільнення, Мар’яна одразу вирушила до лікарні, куди доправили колишніх полонених. Після двох із половиною років розлуки вони знову змогли обійняти одне одного.
Вчаться жити заново
Повернення додому не означало миттєвого завершення випробувань. Мар’яні та Владиславу знадобилися тривале лікування, фізична реабілітація та психологічна допомога.
В інтерв’ю NV, опублікованому 28 вересня 2025 року, вони розповіли, що їм довелося пристосовуватися до власних змін і заново пізнавати одне одного.
«Нам довелося вчитися жити наново», — розповів Владислав.
Пара зізналася, що їм досі непросто спілкуватися з великою кількістю людей. Увага незнайомців, постійні запитання та співчуття можуть викликати моральне виснаження. Тому значну частину часу вони проводять удома разом зі своїми котом і собакою.
Мар’яна продовжує працювати з психологом. Вона говорить, що полон змінив її та змусив шукати себе заново. Владислав також проходить реабілітацію і поступово пристосовується до життя, в якому більше немає команд на кожну дію.
Попри пережите, вони зберігають спільну мрію — одного дня створити власний притулок для тварин. Війна зруйнувала їхні колишні плани, але не змогла знищити бажання залишатися разом і будувати нове життя.
UAPresa.com
Яка ваша реакція?
Подобається
0
Не подобається
0
Любов
0
Смішно
0
Вау
0
Сумний
0
Злий
0
Коментарі (0)