Зеленський перебудовує воєнне управління: що стоїть за кадровою хвилею

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і автор | політичний та стратегічний аналітик

КИЇВ / УКРАЇНА — Президент України Володимир Зеленський масштабними кадровими змінами в уряді, безпековій системі та найвищому військовому командуванні фактично перебудував модель управління державою під час війни.

Процес, який розпочався з відставки прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, охопив Кабінет Міністрів, Міністерство оборони, Раду національної безпеки і оборони, керівництво Служби безпеки України та командування Збройних сил.

Кульмінацією кадрової хвилі стала заміна Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на генерал-майора Михайла Драпатого.

Аналіз наведених рішень показує, що основна частина змін відбулася протягом короткого періоду — з 14 до 21 липня. Тому йдеться не про поступове бюрократичне оновлення, а про швидке переформатування всієї системи воєнного управління.

Вісім днів, які змінили урядову вертикаль

Чотирнадцятого липня Верховна Рада 258 голосами підтримала відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. В українській політичній системі відставка глави уряду означає припинення повноважень усього Кабінету Міністрів.

Через два дні новим прем’єр-міністром 289 голосами був обраний керівник державної енергетичної компанії «Нафтогаз» Сергій Корецький. Новий склад уряду отримав підтримку 264 депутатів.

Разом зі зміною прем’єра відбулася низка кадрових перестановок.

Михайло Федоров залишив посаду міністра оборони, а тимчасове керівництво відомством було передано Євгену Хмарі.

Ігор Клименко залишив Міністерство внутрішніх справ і перейшов до керівництва Радою національної безпеки і оборони. Його місце в МВС посів Іван Вигівський.

Олексій Кулеба залишив Міністерство відновлення, інфраструктури та транспорту, яке очолив Микола Калашник.

Віталій Кім був переведений із посади голови Миколаївської обласної військової адміністрації до Міністерства у справах ветеранів.

Зміни також торкнулися посад, пов’язаних із європейською інтеграцією, освітою та економічною політикою.

Водночас Денис Шмигаль, Сергій Марченко, Віктор Ляшко, Тетяна Бережна, Матвій Бідний і Денис Улютін зберегли місця в уряді. Це означає, що кадрове перезавантаження не стало повною ліквідацією попередньої управлінської команди.

Нова система поєднує спадкоємність із суттєвим перерозподілом повноважень.

Не всі звільнення означали усунення від влади

Частину указів про звільнення не можна розглядати як політичну опалу або виключення посадовців із системи.

Миколу Калашника 16 липня звільнили з посади голови Київської обласної державної адміністрації, але вже в новому уряді він очолив Міністерство відновлення, інфраструктури та транспорту.

Віталій Кім того самого дня залишив посаду керівника Миколаївської області та перейшов до Міністерства у справах ветеранів.

Ігор Клименко також не був відсторонений від центральної влади після виходу з Кабінету Міністрів. Зеленський передав йому координацію безпекових і оборонних установ, а також оборонного виробництва в межах РНБО.

Фактично Клименко перейшов із керівництва окремим міністерством на ширшу стратегічну позицію.

Подібна ситуація виникла з Євгеном Хмарою. Його звільнення з посад виконувача обов’язків голови СБУ та керівника Центру спеціальних операцій «Альфа» було пов’язане не з усуненням, а з переходом до тимчасового керівництва Міністерством оборони.

Обов’язки голови СБУ тимчасово передали першому заступнику Олександру Покладу.

Ці рішення свідчать, що значна частина кадрової хвилі була не чисткою, а переміщенням центрів відповідальності всередині президентської вертикалі.

Чому Зеленський змінив військове командування

Найважливіші кадрові рішення 21 липня стосувалися не лише Генерального штабу, а всієї системи оперативного керівництва Збройними силами.

Олександра Сирського на посаді Головнокомандувача ЗСУ змінив 43-річний генерал-майор Михайло Драпатий. Начальника Генерального штабу Андрія Гнатова замінив Ігор Скибюк.

Ці посади не є тотожними.

Головнокомандувач відповідає за загальне оперативне керівництво всіма Збройними силами, тоді як начальник Генерального штабу керує штабним плануванням, координацією та системою військового управління.

Призначення Драпатого стало однією з наймасштабніших змін у військовому керівництві України від початку повномасштабної війни.

Від нового командування очікують оновлення оборонної стратегії, вирішення проблем мобілізації, посилення протиповітряної оборони та продовження програм середньо- і далекобійного ураження.

Сирського високо оцінювали за його роль в обороні Києва та попередніх операціях. Водночас частина військових і критиків називала його надто централізованим командиром, близьким до радянської військової традиції.

Йому також закидали недостатню увагу до збереження особового складу під час окремих операцій.

Прихід Драпатого та Скибюка можна розглядати не лише як заміну двох генералів, а як передачу керівництва молодшому поколінню командирів із фронтовим досвідом і більшою відкритістю до технологічних змін.

Криза навколо Федорова змінила логіку перезавантаження

Найсуперечливішим рішенням стало невключення 35-річного Михайла Федорова до нового складу уряду після лише шести місяців роботи на посаді міністра оборони.

Федоров здобув популярність ще як міністр цифрової трансформації. Його ім’я пов’язували з розвитком системи «Дія», забезпеченням доступу до Starlink, поширенням безпілотних технологій та впровадженням систем оцінювання ефективності військових підрозділів на основі даних.

У Міністерстві оборони він намагався перетворити традиційну бюрократичну структуру на технологічну і орієнтовану на вимірювані результати систему.

Його відставка спричинила рідкісні для воєнного періоду акції протесту в Києві та інших великих містах.

У центрі конфлікту, за наведеним аналізом, перебували суперечності між Федоровим і Сирським. Федоров вважав, що військове командування сповільнює реформи та впровадження нових технологій.

Спочатку виключення Федорова з Кабінету Міністрів створило в суспільстві враження, що Зеленський зробив вибір на користь Сирського. Проте після протестів президент усунув і Головнокомандувача, призначивши Драпатого, якого вважають ближчим до технологічної та реформаторської лінії Федорова.

Це дозволяє припустити, що вся кадрова операція не була від початку повністю спланована.

Ймовірніше, урядову реформу спочатку готували як відповідь на енергетичні та адміністративні проблеми. Однак суспільна реакція на звільнення Федорова змусила владу пришвидшити перестановки у військовому командуванні.

Це політичний висновок, зроблений на основі послідовності кадрових рішень і суспільної реакції.

Чи повернули когось на попередню посаду

Станом на 22 липня немає підтвердження, що будь-якого високопосадовця офіційно поновили на попередній посаді.

Зокрема, немає рішення про повернення Михайла Федорова до Міністерства оборони.

Зеленський заявив, що запропонував йому важливу посаду, пов’язану з координацією технологічної політики держави. Проте назва посади, її повноваження та рішення самого Федорова залишаються невідомими.

Тому коректним формулюванням є не «Федорова повернули», а «Федорову запропонували нову високопосадову роль».

Так само не було офіційно оголошено нових посад для колишньої прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, колишнього секретаря РНБО Рустема Умєрова та Олександра Сирського.

Натомість Клименко, Хмара, Калашник і Кім уже отримали інші функції в системі влади.

Перша мета — підготувати країну до найважчої зими

Призначення Сергія Корецького, який очолював «Нафтогаз», демонструє перший стратегічний пріоритет нового уряду.

Енергетична інфраструктура України залишається однією з основних цілей російських ударів. Тому збереження стабільності електро- і газопостачання, накопичення запасів палива, ремонт інфраструктури та координація міжнародної енергетичної допомоги матимуть критичне значення.

З цієї точки зору зміна уряду виглядає не як ідеологічний поворот, а як передача управління енергетикою та інфраструктурою кризовим менеджерам.

Корецький не є лідером із потужною самостійною партійною базою. Його головним завданням, найімовірніше, буде не формування окремої політичної програми, а забезпечення ефективної роботи державних підприємств, енергетичного сектору й економіки.

Друга мета — об’єднати технології, розвідку та оборонне виробництво

Якщо розглядати призначення в сукупності, можна побачити спробу наблизити один до одного основні центри ухвалення рішень у секторі оборони.

Євген Хмара має досвід роботи в СБУ та спеціальних операціях.

Ігор Клименко отримав завдання координувати в РНБО діяльність безпекових структур і оборонної промисловості.

Михайло Драпатий має безпосередній бойовий досвід, а фахівець з оборонних технологій Сергій Бескрестнов був призначений радником президента.

Зеленський також почав проводити спільні зустрічі командирів і представників оборонної промисловості, намагаючись скоротити відстань між потребами фронту та рішеннями виробників.

Таким чином Київ прагне зосередити армію, розвідку, оборонне виробництво, безпілотні технології та далекобійні програми в межах жорсткішої централізованої системи координації.

Третя мета — посилити президентський центр влади

Формування нового уряду не означає, що політичний центр ваги перемістився до Кабінету Міністрів.

Ключовим центром стратегічних і політичних рішень залишається Офіс президента. Уряд виконує роль механізму реалізації рішень, сформованих навколо президентської вертикалі.

Призначення Корецького також підтримує цю модель. Він приходить не як конкурентний політичний лідер, а як технічний управлінець із досвідом у державній енергетичній компанії.

Тому кадрова реформа означає не перехід до моделі сильного прем’єр-міністра, а створення більш технічної, вертикальної та орієнтованої на воєнні цілі виконавчої системи навколо президента.

Які ризики створює кадрове перезавантаження

Перший ризик — втрата інституційної пам’яті.

Зміна керівництва Міністерства оборони через шість місяців і одночасне оновлення найвищого військового командування можуть тимчасово порушити ланцюг ухвалення рішень.

Другий ризик — велика кількість тимчасових призначень.

Статус Євгена Хмари в Міністерстві оборони залишається тимчасовим, майбутнє Федорова не визначене, а нові посади частини колишніх посадовців не оголошені.

Це може ускладнити розуміння того, хто саме несе остаточну відповідальність за окремі напрями.

Третій ризик — довіра суспільства.

Недостатнє пояснення причин відставки Федорова спровокувало незвичні для воєнного часу протести. Подальше звільнення Сирського показало, що влада відреагувала на суспільний тиск.

Водночас воно посилило враження, що частина кадрових рішень не була належно підготовлена заздалегідь.

Що насправді означає кадрова реформа Зеленського

Сформована структура виходить далеко за межі звичайної зміни Кабінету Міністрів.

Україна перебудовує державний механізм навколо чотирьох основних завдань:

енергетичної безпеки, оборонного виробництва, технологічної спроможності вести війну та жорсткішої централізованої координації.

Новий прем’єр відповідатиме передусім за енергетичну та економічну стійкість.

Нове керівництво РНБО — за координацію між безпековими органами.

Нова оборонна команда — за спеціальні операції, технології та виробництво.

Нове військове командування — за результат на полі бою.

Водночас кадрова хвиля продемонструвала і кризу ухвалення рішень та комунікації всередині влади. Суспільна реакція на звільнення Федорова, ймовірно, прискорила перебудову військового командування.

Отже, це не лише реформа, спущена згори.

Це корекційний процес, одночасно сформований потребами війни, конфліктами всередині державної системи та тиском громадської думки.

Найточніше визначення може звучати так:

Зеленський переводить Україну не до нової політичної програми, а до більш централізованої, технологічної та оперативно орієнтованої моделі управління війною.

Успіх цієї системи визначатиметься тим, чи витримає енергетика наступну зиму, чи зможе нове командування досягти результатів на фронті, наскільки швидко оборонні технології потраплятимуть до бойових підрозділів і чи зуміє уряд відновити суспільну довіру.

Юсуф Інан

UAPresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.