Саїд Гусейнов: азербайджанський доброволець, який загинув під Миколаєвом

Ahmet Taş | UA Presa

МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Азербайджанець-мусульманин Саїд Васіф огли Гусейнов, який після початку повномасштабного російського вторгнення добровільно став на захист України, у серпні 2022 року загинув у боях на південному напрямку у віці 26 років.

Перші повідомлення, опубліковані одразу після його загибелі, вказували на Миколаївський напрямок. Водночас батько Саїда у пізнішому інтерв’ю розповів, що син загинув на Херсонському напрямку. З огляду на цю різницю у відкритих джерелах найбільш коректно говорити про Миколаївсько-Херсонський напрямок південного фронту, не називаючи конкретний населений пункт без військового документа про місце загибелі.

Добровільно став на захист України

Повне ім’я загиблого в азербайджанських джерелах подається як Səid Vasif oğlu Hüseynov — Саїд Васіф огли Гусейнов.

Точна дата його народження у доступних надійних джерелах не вказана. Водночас журналісти, які висвітлювали передачу тіла загиблого з Миколаєва до Києва, повідомляли, що на момент смерті Саїду було 26 років.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він не залишив країну, а приєднався до її оборони як доброволець. Про це у серпні 2022 року повідомляли представники азербайджанської діаспори в Україні, а згодом цю інформацію підтвердив і його батько Васіф Гусейнов.

У 2026 році в матеріалах одного із судових процесів в Азербайджані з’явилися додаткові свідчення про перші місяці війни. За показами одного з учасників оборони Києва, Саїд перебував серед азербайджанців, які проходили підготовку у столиці, а пізніше уклав офіційний контракт і вирушив на передову, на Херсонський напрямок.

Його мусульманська ідентичність підтверджена окремим джерелом

У випадку Саїда Гусейнова його релігійну приналежність не потрібно визначати лише за ім’ям або азербайджанським походженням.

Українське видання «Іслам в Україні» 30 серпня 2022 року прямо назвало його азербайджанцем, мусульманином і воїном-добровольцем, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії.

У тому ж матеріалі наводилося повідомлення його одновірця про те, що Саїд загинув саме на Миколаївському напрямку. Видання, орієнтоване на мусульманську громаду України, назвало загиблого «шагідом» — ісламським терміном, яким у релігійному контексті вшановують людину, що прийняла мученицьку смерть.

Для нейтральної новинної подачі UA Presa доцільно розмежовувати фактичну і релігійну термінологію: у тексті використовувати формулювання «загинув», а слово «шагід» подавати як характеристику, використану мусульманським джерелом.

Миколаївський чи Херсонський напрямок

Найважливіша розбіжність у біографії Саїда стосується точного району його загибелі.

26 серпня 2022 року азербайджанське видання Qafqazinfo з посиланням на представника діаспори в Україні Анaра Натіоглу повідомило, що Саїд добровільно вступив у боротьбу і загинув у боях на Миколаївському напрямку. Аналогічну інформацію поширювали й інші азербайджанські медіа.

Наступного дня Yeni Müsavat повідомив, що тіло 26-річного добровольця було відправлено саме з Миколаєва до Києва. У підготовці документів і транспортуванні допомагали представники азербайджанської громади Миколаєва.

Однак у січні 2025 року батько загиблого Васіф Гусейнов у розмові з Voice of America Azərbaycan сказав, що його син добровільно пішов на війну і загинув на Херсонському напрямку. Мати, Рахіме Гусейнова, у тому ж матеріалі згадувала сина як працьовиту та сміливу людину.

Таким чином, джерела не суперечать одне одному в головному — Саїд загинув на південному театрі бойових дій у серпні 2022 року, — але по-різному позначають оперативний напрямок. Саме тому формулювання «Миколаївсько-Херсонський напрямок» є найбільш обережним.

Тіло доправили з Миколаєва до Києва, а потім до Азербайджану

Після загибелі Саїда перед азербайджанською громадою України постало питання повернення його тіла родині.

Yeni Müsavat повідомляв, що представники діаспори у Миколаєві зв’язалися з людьми, з якими Саїд воював пліч-о-пліч, підготували необхідні документи та організували перевезення. 27 серпня його тіло було відправлено з Миколаєва до Києва.

Пізніше тіло доставили до київського моргу. За підтримки азербайджанської громади його відправили через Молдову до Азербайджану, де родина змогла попрощатися із загиблим.

Той факт, що повернення тіла організовували представники азербайджанської громади одразу в кількох українських містах, також показує роль діаспори під час перших місяців повномасштабної війни — не лише у гуманітарній допомозі, а й у підтримці родин загиблих.

Україна посмертно відзначила Саїда Гусейнова

Через півтора року після його загибелі пам’ять про Саїда Гусейнова вшанували в Посольстві України в Азербайджані.

29 лютого 2024 року посол України в Азербайджані Владислав Каневський повідомив, що Саїда Васіф огли Гусейнова посмертно відзначили за особисту мужність і самовіддані дії під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Його родині у Баку передали відзнаку «Легіон Оболонь». Український дипломат наголосив, що в Україні пам’ятають людей, які загинули, захищаючи країну.

У публікаціях нагороду називали як орденом, так і почесною відзнакою. Тому для точності доцільніше використовувати нейтральне формулювання «почесна відзнака “Легіон Оболонь”», якщо немає окремого офіційного документа про її статус у державній нагородній системі України.

Історія азербайджанця, який вирішив залишитися і воювати

Історія Саїда Гусейнова є одним із документованих прикладів участі представників мусульманської та азербайджанської громад у захисті України.

«Іслам в Україні» ще навесні 2022 року писав, що серед мусульман, які захищали країну після російського вторгнення, були як етнічні українці, так і представники різних національних громад, зокрема кримські татари, чеченці та інші мусульмани.

У випадку Саїда поєднуються одразу кілька підтверджених фактів: він був азербайджанцем, мусульманином, добровольцем на боці України та загинув у боях на півдні країни у 26 років. Його зв’язок із Миколаївським напрямком підтверджують повідомлення, опубліковані відразу після загибелі, а тіло було евакуйоване саме з Миколаєва до Києва.

Через роки після його смерті родина продовжила розповідати історію Саїда, а Україна передала близьким його посмертну відзнаку.

Так молодий азербайджанський доброволець став однією з персональних історій великої війни — історією людини, яка могла залишитися осторонь, але вирішила стати на захист України.

UAPresa.com