Наслідки лікування раку для серця можуть проявитися навіть через 20 років

Ahmet Taş | UA Presa

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Деякі види хіміотерапії та променевої терапії можуть впливати не лише на пухлинні клітини, а й на серце та судини, причому окремі серцево-судинні наслідки здатні проявитися через багато років після завершення лікування.

Засновник і директор відділення кардіоонкології Anadolu Sağlık Merkezi Hastanesi, кардіолог професор Ертан Окмен наголосив, що особливої уваги потребують пацієнти, які вже мають серцево-судинні захворювання або отримують протипухлинні препарати та променеву терапію з потенційним впливом на серце.

За його словами, завдання кардіоонкології полягає не в тому, щоб перешкоджати лікуванню раку, а навпаки — вчасно виявляти можливі серцеві ускладнення, зменшувати ризики та допомагати проводити онкологічне лікування максимально безпечно і без необґрунтованих перерв.

Деякі наслідки можуть з’явитися через 10–20 років

Професор Окмен підкреслив, що неправильно стверджувати, ніби кожна людина, яка проходить лікування раку, обов’язково матиме проблеми із серцем.

Водночас час появи можливих ускладнень може суттєво відрізнятися.

Частина серцево-судинних проблем виникає безпосередньо під час терапії, тоді як інші можуть стати помітними лише через роки.

Особливо це стосується деяких віддалених наслідків променевої терапії.

Окмен зазначив, що такі ефекти в окремих пацієнтів можуть проявитися через 10, 15 або навіть 20 років після лікування.

Тривале спостереження стає дедалі важливішим у міру того, як результати лікування багатьох онкологічних захворювань покращуються і пацієнти живуть значно довше після встановлення діагнозу.

Як приклад лікар навів рак молочної залози, при якому п’ятирічна виживаність, за його словами, перевищує 90 відсотків.

Це робить питання здоров’я серця після завершення онкологічної терапії особливо актуальним у довгостроковій перспективі.

Одним із головних ризиків залишається серцева недостатність

Одним із найчастіших кардіологічних ускладнень, пов’язаних із деякими видами протипухлинного лікування, Окмен назвав зниження скоротливої здатності серця.

У певних випадках це може сприяти розвитку серцевої недостатності.

За словами кардіолога, ризик може зростати, коли деякі хіміотерапевтичні препарати, зокрема ті, що застосовуються при раку молочної залози, поєднуються з певними таргетними методами лікування.

Водночас потенційні серцево-судинні ефекти не обмежуються лише серцевою недостатністю.

Лікар перелічив також можливість розвитку інфаркту, утворення тромбів, порушень серцевого ритму, запалення перикарда та ураження клапанів серця.

Для пацієнтів із підвищеним ризиком лікарі можуть використовувати ехокардіографію та чутливі лабораторні маркери, щоб стежити за функцією серця в динаміці.

Якщо виявляються зміни, кардіологи та онкологи спільно оцінюють подальшу тактику.

Мета полягає в тому, щоб, коли це можливо, скоригувати підхід або додати заходи для захисту серця, не перериваючи необхідне протипухлинне лікування без вагомих причин.

Особливої уваги потребують дві групи пацієнтів

Окмен вважає, що кардіоонкологічна оцінка може бути корисною для всіх онкологічних пацієнтів, але пріоритет слід надавати людям із підвищеним ризиком.

До першої групи належать пацієнти, які вже мають серцево-судинні захворювання.

Йдеться, зокрема, про людей з артеріальною гіпертензією, перенесеним інфарктом або серцевою недостатністю, а також тих, кому встановлювали коронарний стент чи виконували операцію шунтування.

До цієї ж категорії можуть належати пацієнти з вираженою сімейною історією серцевих захворювань або сукупністю інших серцево-судинних факторів ризику.

Друга група — люди без відомого захворювання серця, яким планують призначити хіміотерапію або таргетні препарати, здатні впливати на функцію серцево-судинної системи.

Для таких пацієнтів важливе визначення вихідного стану серця ще до початку терапії.

Серце бажано оцінити до початку лікування

Пацієнтам із відомими серцевими захворюваннями Окмен рекомендує пройти кардіологічне обстеження перед початком хіміотерапії чи променевої терапії, а за потреби — і перед онкологічним хірургічним втручанням.

Під час такого обстеження лікар може оцінити насосну функцію серця, провести електрокардіографію та призначити специфічні аналізи крові.

Це допомагає визначити вихідний ризик і зрозуміти, наскільки безпечно пацієнт може розпочати заплановане лікування.

Високий ризик не завжди означає, що від призначеної онкологічної терапії необхідно відмовитися.

За словами Окмена, у багатьох випадках підхід полягає у частішому контролі серця та більш ретельному спостереженні.

Іноді, залежно від конкретної клінічної ситуації, може також постати питання про зміну препарату або схеми лікування.

Такі рішення мають ухвалюватися індивідуально онкологом і кардіологом з урахуванням користі від терапії та серцево-судинних ризиків.

Чому протипухлинні препарати можуть впливати на серце

Професор Окмен пояснив, що значна частина протипухлинних методів спрямована на механізми, які забезпечують швидке зростання та поділ ракових клітин.

Через це лікування іноді може зачіпати й здорові клітини, що швидко оновлюються, наприклад клітини волосяних фолікулів або шкіри.

Клітини серцевого м’яза не діляться так швидко.

Проте деякі протипухлинні препарати можуть впливати на біологічні механізми, необхідні для нормальної роботи серця, що і створює передумови для побічних ефектів.

Ризик залежить від конкретного препарату, дози, тривалості лікування, комбінації різних методів терапії та індивідуальних характеристик пацієнта.

Саме тому однакова схема лікування не означає однаковий рівень кардіологічного ризику для кожної людини.

Фізична активність і харчування також мають значення

Окмен звернув увагу й на спосіб життя під час лікування.

На його думку, уявлення про те, що онкологічному пацієнтові слід постійно уникати рухової активності або споживати якомога більше калорій, не завжди є правильним.

Надмірна калорійність раціону та малорухливість можуть негативно впливати на рівень глюкози, холестерину та артеріальний тиск.

Окмен також зазначив, що деякі онкологічні препарати можуть суттєво підвищувати артеріальний тиск, особливо у людей, які вже мали гіпертензію.

Для пацієнтів, яким дозволяє загальний стан, він рекомендує орієнтуватися на приблизно 30 хвилин ходьби п’ять днів на тиждень, адаптуючи темп до фізичних можливостей людини.

У харчуванні лікар радить уникати надмірно калорійних і солоних продуктів та, за відсутності інших медичних обмежень, дотримуватися збалансованої моделі харчування середземноморського типу.

Фізичне навантаження під час активного лікування раку має підбиратися індивідуально, особливо після операцій, при тяжкій анемії, інфекціях або інших ускладненнях.

Кардіоонкологія має допомогти не переривати необхідне лікування

Ключова ідея кардіоонкології полягає у співпраці двох спеціальностей.

Онколог визначає найбільш ефективне лікування пухлини, тоді як кардіолог оцінює його можливий вплив на серцево-судинну систему та допомагає контролювати ризики.

Для частини пацієнтів достатньо стандартного спостереження.

Іншим можуть знадобитися частіші ехокардіографічні дослідження, аналізи крові, контроль артеріального тиску або додаткове кардіологічне лікування.

Особливо важливо, що контроль серця не завжди завершується разом із останнім курсом хіміотерапії чи променевої терапії.

Оскільки деякі ускладнення, за словами Окмена, можуть проявлятися через багато років, пацієнтам із відповідними факторами ризику може бути рекомендоване довгострокове кардіологічне спостереження навіть після успішного завершення лікування раку.

UAPresa.com