Путін, Ердоган і Токаєв: мирна стратегія тюркського світу для України

Юсуф Інан | UA Presa

Журналіст і автор | політичний та стратегічний аналітик

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Заклик президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва до Володимира Путіна заморозити війну та повернутися до стамбульського формату поєднав дипломатичну лінію Туреччини з безпековими інтересами тюркського світу.

Значення цієї заяви полягає не лише в заклику до миру. Вона прозвучала на території Росії, безпосередньо в присутності Путіна і від лідера однієї з найближчих до Москви держав Центральної Азії.

Для Казахстану та інших країн Євразії результат війни проти України є питанням майбутнього державних кордонів, суверенітету, енергетичних маршрутів, регіональної торгівлі та відносин із Росією. Саме тому стамбульська ініціатива Токаєва має не лише гуманітарний, а й виразний стратегічний зміст.

Казахстан захищає не лише Україну, а й власні кордони

Казахстан має найдовший у світі безперервний сухопутний кордон із Росією. У північних регіонах країни також проживає значна кількість етнічних росіян.

Через таку географію принцип недоторканності міжнародно визнаних кордонів є для Астани безпосереднім питанням національної безпеки.

Якщо застосування військової сили для зміни кордонів буде фактично прийняте міжнародною спільнотою, це може створити небезпечний прецедент для інших держав пострадянського простору, які мають історичні, демографічні або політичні зв’язки з Москвою.

Тому мирний заклик Токаєва не можна пояснювати лише занепокоєнням через загибель молодих українців і росіян. Казахстан зацікавлений у тому, щоб війна проти України не сформувала нового регіонального порядку, за якого сильніша держава може переглядати кордони сусідів.

Астана прагне зберегти широке економічне та політичне співробітництво з Росією, але водночас не допустити поширення воєнної нестабільності на Центральну Азію.

Завершення війни для Казахстану означало б не лише відновлення миру в Європі, а й посилення власної безпеки, суверенітету та економічної передбачуваності.

Токаєв пропонує Москві прийнятний дипломатичний вихід

У розмові з Путіним Токаєв не використовував мову ультиматумів, санкцій або міжнародної ізоляції. Він назвав українців і росіян близькими народами, висловив жаль через людські втрати та звернув увагу на можливість дипломатичного рішення.

Після цього президент Казахстану запропонував заморозити бойові дії й повернутися до того, що він назвав «стамбульською формулою 2.0».

«Можливо, цей конфлікт уже варто заморозити й повернутися до стамбульської формули 2.0».

Така риторика є продуманим дипломатичним підходом.

Казахстан не намагається змусити Москву до переговорів за допомогою тиску, характерного для західних держав. Токаєв використовує формулювання, які дають Путіну можливість розглядати переговори без публічного визнання поразки.

Для припинення війни недостатньо лише військового або економічного тиску. Лідерові також потрібне політичне пояснення, яке дозволить змінити курс, не створюючи враження капітуляції перед внутрішньою аудиторією.

Путін навряд чи захоче визнати, що Росія повернулася до переговорів під тиском Заходу. Проте Кремль може представити дипломатичний крок як відповідь на рекомендації дружніх і стратегічно важливих партнерів, зокрема Казахстану та Туреччини.

Роль Токаєва полягає не в нав’язуванні миру, а в підготовці політично прийнятного шляху до переговорів.

Чому Стамбул залишається найменш ризикованим майданчиком

Згадка Стамбула без прямого називання Ердогана стала прагматичним вибором казахстанського президента.

Стамбул уже не є лише одним із можливих місць для зустрічі. Він перетворився на окремий дипломатичний символ російсько-українських переговорів.

У березні 2022 року російська й українська делегації обговорювали у Стамбулі нейтральний статус України, міжнародні гарантії безпеки, військові питання та можливі умови припинення війни.

Остаточної угоди тоді не досягли, однак саме стамбульські переговори сформували один із найдетальніших проєктів дипломатичного врегулювання.

У липні 2022 року Туреччина разом з Україною, Росією та Організацією Об’єднаних Націй сприяла укладенню Чорноморської зернової ініціативи. Документи підписали у Стамбулі, а домовленість дала змогу відновити експорт українського продовольства морем.

Туреччина також брала участь у переговорах щодо обміну полоненими та інших гуманітарних питань. Коли у 2025 році прямі контакти між російською й українською делегаціями відновилися, місцем переговорів знову став Стамбул.

Ця історія робить місто одним із найменш ризикованих майданчиків для обох сторін.

Туреччина є членом НАТО та підтримує територіальну цілісність України, але водночас зберігає політичні й економічні канали зв’язку з Москвою. Президент Реджеп Таїп Ердоган може безпосередньо спілкуватися як із Путіним, так і з українським керівництвом.

Для Росії Стамбул не є західною столицею, яка ставить за мету стратегічну поразку Москви. Для України Туреччина не є російським союзником, здатним одноосібно нав’язати кремлівські умови.

Дипломатія Ердогана знаходить підтримку у тюркському світі

Ердоган неодноразово закликав тюркські держави підтримати дипломатичні зусилля, спрямовані на досягнення справедливого та стійкого миру в Україні.

Під час самітів Організації тюркських держав президент Туреччини наголошував, що країни регіону можуть сприяти поверненню сторін до переговорів.

Анкара також неодноразово заявляла про готовність прийняти прямі переговори та, після належної дипломатичної підготовки, можливу зустріч лідерів.

Токаєв раніше позитивно оцінював посередницьку роль Туреччини у війні Росії проти України. Казахстан і Туреччина також підтримували врегулювання міжнародних конфліктів шляхом переговорів.

Нинішня ситуація демонструє стратегічне зближення інтересів Анкари та Астани.

Туреччина прагне обмежити шкоду, якої війна завдає безпеці Чорного моря, торгівлі, енергетичним маршрутам і ширшій системі європейської безпеки.

Казахстан зацікавлений у стабільних відносинах із Росією, але водночас не хоче, щоб військова зміна кордонів стала прийнятною нормою в Євразії.

Ці інтереси поєднуються навколо ідеї нового стамбульського переговорного процесу.

Подібні заклики з боку Азербайджану, Узбекистану, Киргизстану та інших регіональних держав могли б надати турецькому посередництву ширшої політичної легітимності.

Замороження війни має серйозні ризики для України

Найсуперечливішим елементом пропозиції Токаєва є поняття «замороження» війни.

Припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту могло б зменшити кількість жертв, обмежити ракетні й дронові атаки, полегшити обміни полоненими та створити простір для політичних переговорів.

Водночас замороження бойових дій без комплексної мирної угоди може залишити окуповані українські території під фактичним контролем Росії.

Москва також може використати паузу для відновлення військ, поповнення запасів боєприпасів і підготовки нового наступу. Саме цього найбільше побоюється Київ.

Україна навряд чи погодиться на припинення вогню без надійних і обов’язкових гарантій безпеки.

Новий стамбульський процес повинен дати відповіді на складні питання: хто контролюватиме режим тиші, якою буде відповідь на порушення, які держави гарантуватимуть безпеку України та як вирішуватиметься доля окупованих територій.

Готовність Росії згадувати стамбульські напрацювання також не означає, що Москва погоджується з українськими умовами. Кремль наполягає, що переговори мають враховувати військову ситуацію та так звані реалії на землі.

Тимчасове припинення бойових дій і справедливий, стійкий мир залишаються різними цілями.

Можливості та межі тюркського світу

Організація тюркських держав не є військовим союзом. Вона не має механізму колективної оборони, спільного режиму санкцій або повноважень нав’язати сторонам мирну угоду.

Тюркські держави не можуть завершити війну лише спільними деклараціями.

Проте вони здатні вплинути на політичне середовище, у якому можуть розпочатися майбутні переговори.

Координований заклик держав, які мають історичні, економічні та політичні відносини з Росією, відрізнятиметься від вимог західних столиць. Він покаже Кремлю, що занепокоєння війною зростає і серед партнерів Москви.

Туреччина може прийняти переговори та підтримувати зв’язок з обома сторонами. Казахстан здатний використовувати довірчі відносини з Москвою. Азербайджан може долучитися через енергетичну й транспортну дипломатію, а інші тюркські держави — підтримати гуманітарні ініціативи та захист цивільного населення.

Їхня реалістична роль полягає не в тому, щоб силою змусити Путіна погодитися на мир. Вони можуть підготувати політичний міст, яким Москва скористається тоді, коли витрати на продовження війни перевищать витрати на переговори.

Стратегічне відкриття, а не готовий мирний план

Стамбульська пропозиція Токаєва не є завершеним планом врегулювання і сама по собі не припинить війну.

Однак вона показує, що занепокоєння тривалістю війни стає дедалі помітнішим серед найближчих регіональних партнерів Росії.

Казахстан прагне миру, оскільки продовження конфлікту загрожує його економічним інтересам, регіональній стабільності та принципу недоторканності кордонів.

Туреччина намагається зберегти Стамбул як найбільш прийнятний майданчик, де Росія та Україна в майбутньому зможуть відновити змістовні переговори.

Ці стратегічні інтереси взаємно підсилюють один одного.

Заява Токаєва свідчить, що стамбульська дипломатична лінія Ердогана знаходить підтримку у тюркському світі. Подібні заклики інших регіональних лідерів можуть посилити роль Туреччини, знизити політичну ціну переговорів для Москви та підготувати ґрунт для нового дипломатичного процесу.

Вплив тюркського світу полягатиме не у створенні військового блоку проти Росії, а у формуванні шляху, який дозволить Кремлю перейти до переговорів, не заявляючи про капітуляцію перед Заходом.

За умови участі України, надійних гарантій безпеки та серйозної попередньої підготовки стамбульський формат може стати основою такого шляху.

Тому виступ Токаєва слід розглядати не як завершення мирного процесу, а як його можливе стратегічне відкриття.

Юсуф Інан

UAPresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.