Післяпологовий смуток чи депресія: вирішує тривалість симптомів

Ahmet Taş | UA Presa

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Швидкі емоційні зміни після пологів часто пов’язані з короткочасним материнським смутком, але тривалі симптоми можуть свідчити про післяпологову депресію.

Психіатр лікарні NPİSTANBUL Університету Ускюдар професор доктор Енгін Емрем Бештепе пояснив, що після народження дитини жінки можуть переживати різкі психологічні зміни. За його словами, на цей стан впливають не лише гормони, а й соціальна підтримка, самооцінка, тривога щодо догляду за немовлям і психологічна готовність до нового періоду життя.

Психіку після пологів формують різні чинники

Проф. д-р Бештепе зазначив, що однією з головних причин швидких змін настрою після пологів є гормональна перебудова.

За його словами, рівень прогестерону та естрогену різко знижується, тоді як пролактин і окситоцин стають більш активними. Це створює період гормональної нестабільності.

Однак фахівець підкреслює, що біологічні причини не пояснюють усе. Соціальне оточення, підтримка родини, віра жінки у власні сили, її ставлення до дитини та думки на кшталт “чи зможу я доглядати за немовлям?” можуть напряму впливати на післяпологовий психологічний стан.

Материнський смуток зазвичай короткочасний

Після пологів різкі емоційні зміни можуть спостерігатися у багатьох жінок. Проф. д-р Бештепе пояснив, що цей стан не слід просто називати “нормальним”, але він відповідає картині, яку називають післяпологовим або материнським смутком.

За його словами, приблизно у 80% жінок такий стан виникає у перші п’ять днів після пологів. У цей період жінка може швидко переходити від плачу до усмішки, від радості до тривоги або від спокою до внутрішнього неспокою.

Можуть виникати плаксивість, дратівливість, хвилювання, емоційна чутливість і відчуття розгубленості. Головна відмінність цього стану полягає в тому, що він триває недовго.

Тривога за дитину може посилювати стан

Пологи часто сприймаються як радісна подія, але для матері це також період високої відповідальності й тривоги.

Питання “чи добре минули пологи?”, “чи здорова моя дитина?”, “чи зможу я про неї піклуватися?”, “чи зможу я встановити з нею міцний зв’язок?” можуть постійно турбувати жінку.

Проф. д-р Бештепе зазначив, що в цей період можливі неспокій, плач і швидка зміна настрою. Проте при післяпологовому смутку ці симптоми зазвичай тривають три-п’ять днів і минають самостійно.

Симптоми понад два тижні потребують уваги

Післяпологова депресія відрізняється від короткочасного смутку тривалістю, силою симптомів і впливом на повсякденне життя.

Проф. д-р Бештепе наголосив, що якщо плач, внутрішній неспокій, тривожні напади, страх не впоратися з доглядом за дитиною або пригнічений стан тривають понад два тижні та погіршують функціонування жінки, це може свідчити про депресію.

У такій ситуації важливо звертати увагу не лише на сум. Ознаками ризику можуть бути неможливість виконувати щоденні справи, сильна тривога, труднощі з доглядом за немовлям, зниження мотивації та відчуття, що стан не поліпшується.

Післяпологова депресія є серйозним станом

Проф. д-р Бештепе пояснив, що післяпологову депресію розглядають у межах великого депресивного розладу. У класичному підході особливу увагу приділяють першим чотирьом тижням після пологів.

Водночас, за спільним клінічним підходом акушерсько-гінекологічних і психіатричних клінік, подібна картина може тривати до шести місяців після народження дитини.

Тому психічні труднощі у перші шість місяців після пологів не слід ігнорувати. Якщо симптоми посилюються, тривають довго або заважають матері піклуватися про себе й дитину, потрібна професійна допомога.

Головна різниця — тривалість і вираженість

Найважливіша відмінність між післяпологовим смутком і післяпологовою депресією полягає у тривалості та силі симптомів.

Материнський смуток короткочасний, часто трапляється у жінок після пологів і зазвичай минає за наявності родинної підтримки, відпочинку та допомоги з доглядом за дитиною.

Післяпологова депресія є значно серйознішим станом. Вона триває довше, сильніше впливає на повсякденне життя й потребує медичного втручання. Проф. д-р Бештепе підкреслив, що такий стан має оцінювати та лікувати психіатр.

UAPresa.com