Померла історикиня Гюльчін Чандарлиоглу: біографія та праці про уйгурів

Юсуф Інан | UA Presa

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Професорка історії Гюльчін Чандарлиоглу (Gülçin Çandarlıoğlu), яка досліджувала уйгурів і ранню історію тюркських народів, померла 23 жовтня 2026 року у віці 84 років; її праці та університетські проєкти залишили наукову спадщину.

Наукова кар’єра Чандарлиоглу почалася у Стамбульському університеті й охопила роботу в Туреччині, Казахстані та Киргизстані. Вона вивчала історичні джерела, викладала, брала участь у створенні кафедр і дослідницьких підрозділів та передала свою бібліотеку фонду, що займається дослідженнями тюркського світу.

Прощання з історикинею у Стамбулі

Фонд досліджень тюркського світу 24 жовтня 2026 року провів у Стамбулі церемонію прощання з Чандарлиоглу. Після заупокійної молитви в мечеті Омер Дурук в районі Атакьой її поховали на цвинтарі Бахчекьой.

У повідомленні про церемонію фонд згадав не лише наукові праці історикині, а й її роботу зі студентами. Серед тих, хто виступив на прощанні, були представники різних поколінь її вихованців. Чандарлиоглу народилася 29 березня 1942 року і прожила 84 роки.

Її біографія пов’язана з вивченням давньої історії тюркських народів і розвитком університетських програм. Особливе місце серед тем, над якими вона працювала, посідали уйгурські держави та джерела з історії Центральної Азії.

Від Ескішехіра до Стамбульського університету

Гюльчін Чандарлиоглу народилася в турецькому місті Ескішехір. Там вона здобула початкову та середню освіту, а 1960 року закінчила жіночий ліцей в Ускюдарі. Згодом вступила на історичне відділення факультету літератури Стамбульського університету, яке закінчила 1964 року.

У листопаді того самого року вона почала працювати асистенткою на кафедрі загальної історії тюркських народів. Під час становлення як дослідниці працювала під керівництвом істориків Зекі Веліді Тогана, Ібрагіма Кафесоглу та Бахаеддіна Огеля.

У 1967 році Чандарлиоглу здобула докторський ступінь, захистивши працю про жовтих уйгурів і племена регіону Ганьсу. Ця тема стала початком тривалого дослідження уйгурської історії, яке продовжилося в її наступних працях і викладацькій роботі.

Дослідження уйгурів і китайських джерел

У 1968–1969 навчальному році Чандарлиоглу проводила дослідження на Тайвані, а в 1969–1970 роках — у Японії. Там вона працювала з професором Масао Морі, який досліджував історію та мову ґьоктюрків. Улітку 1971 року історикиня продовжила роботу в бібліотеці Британського музею в Лондоні. Пізніше вона також працювала в Німеччині.

У 1973 році дослідження великого Уйгурського каганату в регіоні Отюкен принесло їй звання доцентки. У 1982 році Чандарлиоглу стала професоркою після праці, присвяченої відносинам Тимуридів із китайською династією Мін. У цьому дослідженні вона використала звіт посланця Чень Чена.

Її наукові інтереси охоплювали політичну історію уйгурських держав, культуру тюркських народів і їхні відносини з Китаєм. Робота з джерелами різними мовами дала змогу розглядати ці теми в ширшому історичному контексті.

Створення історичного відділення в університеті Мімара Сінана

До 1986 року Чандарлиоглу працювала у Стамбульському університеті. Того року вона обійняла посаду професорки на факультеті природничих і гуманітарних наук Університету Мімара Сінана та заснувала його історичне відділення.

Із лютого 1989-го до березня 1995 року вона очолювала факультет як деканка. Студентам викладала методологію історії, історію та культуру тюркських народів до прийняття ісламу, а також сучасну історію тюркського світу.

У 2004–2009 роках Чандарлиоглу очолювала історичне відділення. Вона вийшла на пенсію 29 березня 2009 року, але до 2018-го продовжувала викладати на магістерських і докторських програмах. Таким чином, її участь в університетському житті тривала й після завершення основної академічної служби.

Академічна робота в Казахстані та Киргизстані

У 1995 році Чандарлиоглу стала першою проректоркою Міжнародного казахсько-турецького університету імені Ходжі Ахмеда Ясаві. Того ж року вона заснувала на його історичному факультеті кафедру історії тюркських держав.

В університеті вона брала участь у підготовці навчальних програм, видань і проєктів із викладання мов. Серед цих ініціатив була робота над спільним словником термінів тюркського світу, яку Чандарлиоглу координувала. Вона також долучалася до археологічних досліджень у Туркестані.

Після завершення роботи на керівній посаді в Казахстані історикиня повернулася до Університету Мімара Сінана. У 1999 році в Бішкеку їй доручили створення Центру досліджень Центральної Азії та Інституту соціальних наук у Киргизько-турецькому університеті «Манас». Вона також брала участь в організації конгресу, присвяченого тюркській цивілізації, який відбувся 2000 року.

Книжки та відзнака 2025 року

Серед праць Чандарлиоглу — дослідження про жовтих уйгурів і племена Ганьсу, історію та культуру уйгурських держав, ранню історію тюркських народів і методологію історичних досліджень. Її книжки охоплюють як окремі періоди минулого, так і питання роботи з історичними джерелами.

У 2025 році Фонд досліджень тюркського світу присудив їй Велику премію імені Турана Язгана. Нагороду вручили 29 листопада під час пам’ятного заходу в Стамбулі. Відзнака стала одним із публічних визнань її багаторічної академічної роботи.

Чандарлиоглу залишила також статті та матеріали для історичних видань. Її дослідження уйгурів становлять помітну частину цієї бібліографії й зберігають значення для тих, хто вивчає історію тюркських народів.

Бібліотека та науковий спадок

Історикиня передала свої книжки Фонду досліджень тюркського світу. Там створили бібліотеку її імені, у якій зберігаються видання, журнали та візуальні матеріали, присвячені тюркському світу.

Ця збірка доповнює її власні праці та створені за її участю академічні програми. Для дослідників біографія Чандарлиоглу пов’язує вивчення давніх писемних джерел із розвитком історичної освіти в університетах кількох країн.

UAPresa.com