За Дмитра Коваля просять звання Героя України посмертно

Юсуф Інан | UA Presa

ОБУХІВ / КИЇВ, УКРАЇНА — На офіційному сайті Президента України триває збір підписів під електронною петицією з проханням присвоїти посмертно звання Героя України військовослужбовцю Дмитру Віталійовичу Ковалю, який загинув 24 травня 2026 року у віці 25 років.

Петицію № 22/266142-еп було подано 22 червня 2026 року. Її авторка — дружина загиблого військовослужбовця. На момент зафіксованого на сторінці петиції показника звернення зібрало 11 444 голоси з необхідних 25 000, а до завершення збору залишалося 43 дні. У зверненні детально описані життєвий шлях Дмитра Коваля, його служба в Національній гвардії України, бойові завдання та обставини загибелі.

Петиція просить відзначити службу Дмитра Коваля найвищим державним званням

У тексті звернення до Президента України авторка просить присвоїти Дмитру Ковалю найвище державне звання — Герой України — посмертно.

Петиція акцентує увагу не лише на факті його загибелі під час війни, а й на тривалій військовій службі, участі у бойових завданнях, роботі в артилерійських підрозділах та відданості службі.

Збір підписів на офіційному порталі Президента триває. Для того щоб електронна петиція пройшла передбачену законом процедуру розгляду як президентська петиція, необхідно зібрати не менше 25 тисяч підписів у встановлений термін.

Досягнення цього порогу саме по собі не означає автоматичного присвоєння звання. Після необхідної кількості голосів звернення має пройти офіційний розгляд, а рішення щодо державної нагороди або звання приймається у визначеному законодавством порядку.

Від навчання в Києві до служби в Національній гвардії

Дмитро Віталійович Коваль народився 4 червня 2000 року в місті Обухів Київської області.

Після закінчення Обухівської загальноосвітньої школи № 4 він вступив до Київського національного університету культури і мистецтв, де навчався за спеціальністю, пов’язаною з операторською майстерністю кіно і телебачення.

Однак ще під час навчання Дмитро прийняв рішення пов’язати своє життя з військовою службою. Він підписав контракт із Національною гвардією України.

Навчання в університеті продовжував дистанційно, поєднуючи його зі службою.

У біографічних матеріалах зазначається, що після початку повномасштабного російського вторгнення Дмитро продовжив виконувати військові завдання та залишався відданим службі.

Служив у 27-й Печерській бригаді та виконував завдання біля Стельмахівки

На початковому етапі повномасштабної війни Дмитро Коваль проходив службу у 27-й Печерській бригаді Національної гвардії України.

У петиції детально зазначений один із періодів його бойової служби.

З 20 листопада 2024 року до 1 лютого 2025 року Дмитро виконував завдання в районі Стельмахівки, де служив гранатометником.

У тексті звернення цей період подається як частина його тривалої участі у бойових операціях.

Пізніше військовослужбовця перевели до іншого підрозділу Національної гвардії — 4-ї бригади оперативного призначення “Рубіж”.

Саме з цією бригадою був пов’язаний наступний і останній етап його служби.

У бригаді “Рубіж” працював з артилерійськими системами Д-20, Д-30 і MSTA

Після переведення до 4-ї бригади оперативного призначення “Рубіж” Дмитро Коваль проходив службу в артилерійському підрозділі.

Згідно з інформацією, наведеною в петиції, він був водієм артилерійського розрахунку в артилерійській батареї артилерійського дивізіону.

Під час служби Дмитро працював з артилерійськими системами Д-20, Д-30 та MSTA.

Також він виконував бойові завдання на багатоцільових броньованих транспортерах МТ-ЛБ.

У зверненні згадуються кілька населених пунктів та напрямків, де проходила його служба, зокрема Надія, Лозова, Колодязі, Добропілля, Заповідне та Мирноград.

Таким чином, військова біографія Дмитра Коваля охоплювала різні напрямки фронту та різні функції — від гранатометника до роботи в артилерійському підрозділі та експлуатації військової техніки.

У наданих біографічних даних також зазначається, що він мав статус або відзнаку «Ветеран війни».

Дмитро Коваль загинув 24 травня 2026 року

Життя військовослужбовця обірвалося 24 травня 2026 року.

На момент загибелі Дмитру Ковалю було 25 років.

У петиції зазначається, що він загинув під час виконання завдання в зоні бойових дій. Його військова служба була пов’язана з підрозділами, які працювали на одному з найскладніших напрямків російсько-української війни.

Авторка звернення наголошує, що Дмитро до останнього залишався в строю і виконував покладені на нього завдання.

Саме його багаторічну службу, участь у бойових операціях та загибель під час війни родина називає основними підставами для присвоєння йому звання Героя України посмертно.

Дружина просить державу зберегти пам’ять про військового

Текст електронної петиції має не лише офіційний, а й особистий характер.

Авторкою звернення виступила дружина Дмитра Коваля. Вона описує чоловіка не лише як військовослужбовця, а й як людину, яка мала родину, навчалася, будувала плани на майбутнє та паралельно несла військову службу.

Саме ця частина петиції показує особисту ціну війни для родин українських військових.

За сухими даними про бригади, артилерійські системи, населені пункти та бойові посади стоїть історія молодого чоловіка, якому на момент загибелі було лише 25 років.

Родина просить, щоб його служба та жертва були відзначені на державному рівні.

Для розгляду петиції необхідні 25 тисяч підписів

Електронні петиції до Президента України є одним із передбачених законодавством механізмів громадського звернення.

Для того щоб петиція була розглянута у встановленому порядку, вона повинна отримати 25 000 підписів у визначений строк.

На сторінці звернення щодо Дмитра Коваля статус зазначений як «Триває збір підписів».

На скріншоті офіційної сторінки зафіксовано 11 444 голоси, тобто на той момент петиція набрала майже половину необхідного мінімуму.

Збір підписів продовжується, тому цей показник може змінюватися щодня.

Якщо звернення набере необхідну кількість голосів, воно має пройти подальшу офіційну процедуру розгляду. Остаточне рішення про присвоєння звання Героя України посмертно належить до компетенції Президента України та оформлюється відповідним указом.

Історія Дмитра Віталійовича Коваля — це шлях від Обухова і навчання операторській майстерності до служби в Національній гвардії, бойових завдань у 27-й Печерській бригаді та 4-й бригаді оперативного призначення “Рубіж”.

Після його загибелі родина та громадяни, які підтримують звернення, намагаються домогтися того, щоб ім’я 25-річного військовослужбовця було відзначене найвищим державним званням України.

UAPresa.com