Вибори у Вірменії визначать баланс Росії й Заходу на Кавказі

Ахмет Таш | UA Presa
ЄРЕВАН, Вірменія — Парламентські вибори у Вірменії можуть визначити не лише майбутнє уряду Нікола Пашиняна, а й новий баланс сил між Росією, Заходом, Азербайджаном і всім Південним Кавказом.

За оцінкою журналіста й аналітика Деніза Берктая, вибори у Вірменії мають значення не лише для Єревана. Їхній результат може вплинути на Туреччину, Азербайджан, Росію, Європейський Союз і ширший євразійський простір. На тлі війни Росії проти України старий порядок на Кавказі слабшає, а нові правила регіональної гри ще остаточно не сформовані.

Вибори з регіональними наслідками

Цієї неділі у Вірменії мають відбутися парламентські вибори. На перший погляд, це внутрішньополітична подія. Однак у нинішніх умовах вибори в Єревані безпосередньо пов’язані з майбутнім усього Південного Кавказу.

Вірменія опинилася в центрі зіткнення кількох стратегічних ліній. З одного боку, країна все ще є частиною пострадянського простору, де Росія десятиліттями зберігала сильний вплив. З іншого боку, після поразок у Карабаху й розчарування в Москві Єреван дедалі активніше шукає контакти із Заходом.

Водночас Азербайджан після повернення контролю над Карабахом входить у нову фазу регіональної політики. Баку більше не залежить від російського посередництва так, як раніше. Це змінює весь баланс сил.

Російський порядок після Карабаху посипався

Після Другої карабаської війни 2020 року Росія намагалася створити на Південному Кавказі нову систему балансу. Тоді азербайджанська армія повернула Шушу і була близька до взяття Ханкенді. Саме в цей момент Москва втрутилася й розмістила своїх миротворців у регіоні.

У той період здавалося, що жодна нова система без російського погодження на Кавказі неможлива. Росія залишалася ключовим арбітром, а її військова присутність у Карабаху мала гарантувати збереження впливу.

Однак повномасштабна війна проти України змінила ситуацію. Росія застрягла у війні, не досягла швидкої перемоги й втратила значну частину своєї регіональної стримувальної сили. Це відкрило для Азербайджану вікно можливостей.

Користуючись тим, що Москва була зайнята Україною, Баку швидко повернув під контроль решту Карабаху. Разом із цим фактично обвалилася система, яку Росія вибудувала після 2020 року.

Азербайджан досяг мети, Вірменія втратила довіру до Москви

Для Азербайджану головне стратегічне завдання було виконане. Карабах повернувся під контроль Баку, а потреба в російському посередництві значно зменшилася.

Вірменія, навпаки, пережила глибоку кризу довіри до Росії. Єреван довго вважав, що може зберегти свої позиції в Карабаху лише за підтримки Москви. Але коли Росія не стала реально захищати вірменські позиції перед азербайджанським наступом, у Вірменії посилилося переконання, що старі гарантії більше не працюють.

Це стало одним із головних факторів, які підштовхнули Вірменію до активнішого діалогу із Заходом. Єреван почав шукати нову зовнішньополітичну опору, зокрема через контакти з Європейським Союзом і США.

Пашинян залишається фаворитом, але питання більшості відкрите

Нікол Пашинян, який прийшов до влади у 2018 році після прозахідної політичної хвилі, має високі шанси знову перемогти на виборах. Однак головне питання полягає не лише в перемозі, а в масштабі цієї перемоги.

Пашиняну потрібна достатня парламентська більшість, щоб проводити складні політичні рішення. Одне з найважливіших питань — можливі зміни до Конституції Вірменії.

Азербайджан вимагає, щоб Єреван прибрав із конституційного поля положення або формулювання, які можуть трактуватися як претензії на “історичні кордони”. Для Баку це ключова умова довгострокового миру.

Якщо Пашинян переможе, але не отримає конституційної більшості, виконати такі вимоги буде складно. Це може уповільнити мирний процес між Вірменією та Азербайджаном.

Росія намагається вплинути на вибори

Москва не приховує невдоволення курсом Єревана. Вірменія формально залишається членом Євразійського економічного союзу, але водночас дедалі активніше говорить про європейський напрям.

Це створює стратегічну суперечність. Росія й інші учасники Євразійського економічного союзу вже заявили, що Вірменія має винести питання європейської інтеграції на референдум.

Такий заклик фактично є політичним тиском перед виборами. Москва намагається показати вірменському суспільству, що рух до ЄС може мати економічну ціну.

Пашинян відповідає обережно. Він заявляє, що для референдуму щодо ЄС ще зарано. Причина зрозуміла: значна частина вірменського суспільства може не бути готовою до швидкого виходу з економічного простору, де країна перебуває роками.

Путин нагадав Пашиняну український сценарій

Одним із найпомітніших сигналів стала заява Володимира Путіна, який навів приклад України. Він фактично нагадав Пашиняну, що події в Україні почалися з вибору на користь Європейського Союзу у 2014 році.

Такий меседж можна сприймати як попередження. Москва натякає, що різкий поворот Вірменії в бік Заходу може мати небезпечні наслідки.

Проте можливості Росії вже не такі, як раніше. Українська війна серйозно обмежила її ресурси, увагу та політичну маневреність на Кавказі. Саме тому Вірменія, Азербайджан і зовнішні гравці намагаються діяти в новому просторі, де російська роль більше не є абсолютною.

Новий порядок ще не сформований

Після повернення Карабаху Азербайджаном і ослаблення російського впливу на Кавказі виник вакуум. У цей простір намагаються заходити США, Європейський Союз, Туреччина та інші гравці.

За оцінкою Берктая, після повернення Дональда Трампа до президентства у США активізувалися спроби сформувати на Кавказі новий порядок із західною підтримкою. У цьому процесі особливе значення має Вірменія, адже саме вона є найвразливішою ланкою нової регіональної архітектури.

В Азербайджані влада Ільхама Алієва виглядає стабільною, тоді як у Вірменії позиції Пашиняна значно складніші. Саме тому Москва робить ставку на посилення проросійських сил у Єревані.

Швидкої стабільності чекати не варто

Навіть якщо Пашинян переможе, вибори навряд чи принесуть Кавказу швидку стабільність. Залишаються питання конституційних змін, мирного договору з Азербайджаном, транспортних коридорів, ролі Росії та майбутнього відносин Вірменії з ЄС.

Для Туреччини ці вибори також важливі. Анкара уважно стежить за процесами в Єревані, адже нормалізація вірмено-азербайджанських відносин може вплинути на весь регіональний порядок.

Південний Кавказ входить у період, коли старі правила вже не працюють, а нові ще не стали сталими. Вірменські вибори можуть прискорити цей перехід, але не гарантують його безболісності.

Головний висновок полягає в тому, що Кавказ більше не є простором, де все вирішує лише Москва. Проте це не означає, що регіон автоматично стане стабільним. Навпаки, боротьба за новий баланс сил може тільки загостритися.

www.uapresa.com