Лавров допустив передачу турецьких С-400 дружній третій країні

Ahmet Taş | UA Presa

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Москва може погодитися на передачу придбаних Туреччиною систем С-400 дружній третій країні, однак офіційного запиту від Анкари наразі не отримувала.

Заява Лаврова знову винесла на перший план одну з найчутливіших тем у відносинах Туреччини, США, НАТО та Росії. Саме закупівля С-400 стала причиною виключення Анкари з програми винищувачів F-35 і запровадження американських санкцій за законом CAATSA.

Москва не отримувала офіційного запиту

Лавров заявив, що Росія теоретично може розглянути передачу систем іншій країні, якщо йдеться про державу, яка поводитиметься відповідально і підтримуватиме дружні відносини з Москвою.

За його словами, станом на момент заяви Туреччина не зверталася до Росії з офіційним проханням щодо такого сценарію. Водночас сама можливість передачі С-400 третій країні важлива, оскільки подібні оборонні контракти зазвичай містять обмеження на перепродаж або передачу озброєнь без згоди країни-виробника.

Чому С-400 стали проблемою для Туреччини

Туреччина уклала угоду з Росією про закупівлю систем С-400 у 2017 році. Вартість контракту оцінювали приблизно у 2,5 млрд доларів, а перші поставки відбулися у 2019 році.

Після цього Вашингтон заявив, що російські системи ППО несумісні з оборонною архітектурою НАТО і можуть створити ризики для програми F-35. У відповідь США виключили Туреччину з програми винищувачів п’ятого покоління та запровадили санкції.

Для Анкари це стало серйозним оборонно-політичним вузлом: С-400 були придбані як елемент посилення протиповітряної оборони, але фактично обмежили доступ Туреччини до ключових західних військових технологій.

F-35 і CAATSA залишаються головним контекстом

Питання С-400 напряму пов’язане з можливим поверненням Туреччини до програми F-35. Американська сторона неодноразово давала зрозуміти, що доля російських систем залишається одним із головних бар’єрів.

Президент США Дональд Трамп раніше подавав позитивні сигнали щодо перспектив перегляду обмежень для Туреччини. Також у Вашингтоні обговорювали можливість зняття санкцій CAATSA, які були запроваджені після закупівлі Анкарою російських систем.

CAATSA — це американський закон, спрямований на протидію країнам, які США вважають своїми стратегічними противниками. У випадку Туреччини санкції стали наслідком оборонної співпраці з Росією.

Анкара говорить про “креативні ідеї”

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан раніше заявляв, що щодо проблеми С-400 існують “креативні ідеї”. За його словами, Анкара намагається просувати можливі рішення у взаємній добрій волі.

Офіційно Туреччина не оголошувала про передачу, продаж або виведення С-400 до третьої країни. Водночас у турецьких і міжнародних медіа останніми місяцями з’являлися повідомлення про те, що такий сценарій може розглядатися як один із варіантів розв’язання суперечки з Вашингтоном.

Серед можливих підходів називали передачу систем іншій державі, зберігання без активного використання або іншу формулу, яка дозволила б Анкарі зберегти політичне обличчя, а США — отримати гарантії щодо безпеки технологій НАТО.

Які можливості має система С-400

С-400 — це російська далекобійна система протиповітряної оборони, здатна уражати літаки, безпілотники, крилаті та балістичні ракети. Її максимальна заявлена дальність може сягати 400 км, а висота ураження — до 30 км.

Система здатна супроводжувати велику кількість повітряних цілей і одночасно працювати по десятках об’єктів. За технічними характеристиками, С-400 може застосовувати різні типи ракет залежно від дальності, висоти та типу загрози.

До складу комплексу входять радіолокаційні станції, командний пункт, пускові установки та ракети. Радари виявляють повітряні об’єкти, передають дані до командного пункту, після чого ухвалюється рішення про пуск.

Проблема інтеграції з НАТО

Головна політична й технічна проблема С-400 для Туреччини полягає в тому, що система не інтегрована в оборонну інфраструктуру НАТО. Для Альянсу це створює питання сумісності, обміну даними та безпеки військових технологій.

Вашингтон особливо занепокоєний тим, що використання С-400 поруч із літаками F-35 могло б, на думку США, створити ризики для секретних характеристик винищувача. Саме це стало одним із аргументів для виключення Туреччини з програми.

Для Анкари питання залишається складним балансом між оборонною автономією, відносинами з Росією, союзницькими зобов’язаннями в НАТО та прагненням повернутися до західних оборонних програм.

Що може змінити заява Лаврова

Заява Лаврова не означає, що передача С-400 вже погоджена або готується. Вона лише демонструє, що Москва не відкидає такого сценарію за певних умов.

Ключовими залишаються три питання: чи звернеться Туреччина з офіційним запитом до Росії, чи погодиться Вашингтон вважати передачу С-400 достатнім кроком для зняття частини обмежень, і яка країна могла б стати потенційним отримувачем систем.

Поки що Анкара не оголосила остаточного рішення. Однак сама поява такого варіанта в публічному полі свідчить, що С-400 знову стали одним із центральних елементів переговорів навколо майбутнього турецько-американської оборонної співпраці.

UAPresa.com