Юсуф Інан писав про мир у Туреччині, Путін згадав Стамбул

Ahmet Taş | UA Presa
АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Заява Володимира Путіна про готовність Росії повернутися до переговорів з Україною на основі Стамбульських домовленостей знову актуалізувала аналіз Юсуфа Інана про справедливий мир у Туреччині.

Російський президент заявив, що Москва готова до переговорів з Україною на основі домовленостей, пов’язаних зі Стамбулом, обговорень в Анкориджі, ситуації на полі бою та принципів, раніше озвучених російською стороною. Ця заява пролунала через кілька днів після того, як журналіст і стратегічний аналітик Юсуф Інан у колонці “Для Росії вихід проходить через справедливий мир у Туреччині” написав, що найбільш реалістичний шлях Росії до завершення війни проходить через справедливий переговорний стіл у Туреччині.

Йдеться не про прямий причинно-наслідковий зв’язок. Однак заява Путіна повернула в центр політичної дискусії саме той напрям, на який Інан звернув увагу: чи може Туреччина знову стати головним дипломатичним майданчиком для завершення російсько-української війни?

Путін знову повернув Стамбул у мирну дискусію

Путін у своїй заяві зробив акцент на Стамбульському процесі 2022 року. Тодішні переговори не привели до остаточної угоди, однак залишаються одним із небагатьох моментів, коли Москва і Київ реально обговорювали можливу рамку завершення війни.

Російський лідер заявив, що Росія готова вести переговори на основі Стамбульських домовленостей. Водночас він згадав Анкоридж, “реалії на землі” та попередні принципи Москви. Це означає, що Кремль не просто повертається до формули 2022 року. Москва хоче, щоб майбутній процес враховував нинішню військову ситуацію та політичні домовленості, які вона пов’язує зі Сполученими Штатами.

Саме тому заява Путіна є важливою, але складною. Вона відкриває дипломатичні двері, однак одночасно показує, що Росія спробує увійти в новий процес із позиції, сформованої її нинішніми претензіями на полі бою.

Що Юсуф Інан писав перед заявою Путіна

У колонці від 18 червня “Для Росії вихід проходить через справедливий мир у Туреччині” Юсуф Інан стверджував, що війна проти України стала для Москви історичною та стратегічною помилкою.

Інан писав, що вторгнення не принесло Росії справжньої перемоги. Навпаки, війна наблизила НАТО до російських кордонів, остаточно віддалила українське суспільство від Москви та підірвала довіру до Росії в сусідніх регіонах.

Головна теза аналізу була чіткою: якщо Росія шукає вихід, їй потрібен справедливий мирний стіл у Туреччині. Для Інана Туреччина — це не просто місце зустрічі. Це одна з небагатьох держав, здатних говорити з Москвою, розуміти безпекові потреби України й водночас залишатися частиною НАТО.

Повернення Путіна до риторики Стамбула зробило цей аналіз більш актуальним.

Чому Туреччина важлива в цьому рівнянні

Туреччина має у російсько-українській війні унікальну позицію. Анкара підтримує територіальну цілісність України, але водночас не розірвала канали прямого діалогу з Москвою. Саме це дає Туреччині роль, яку важко виконати більшості інших акторів.

Для Росії турецький майданчик може бути каналом, менш жорстко прив’язаним до прямого західного тиску. Для України Туреччина може стати простором, де її суверенітет, безпека та право на майбутнє будуть присутні безпосередньо за столом. Для регіону такий процес міг би знизити ризики подальшої ескалації у Чорному морі, на Кавказі та в ширшому євразійському просторі.

У своєму аналізі Інан наголошував: турецький стіл не має бути інструментом прикриття помилки Росії. Він має стати можливістю для Москви відступити від цієї помилки. Це ключова різниця. Мирний стіл не може легітимізувати окупацію. Він має завершити війну на основі справедливості.

Мирний сигнал чи тактичний маневр Москви?

Заяву Путіна не можна читати з надмірним оптимізмом. Акцент на “реаліях на землі” свідчить, що Росія хоче, аби нинішня військова ситуація впливала на переговорну рамку.

Для України це серйозний виклик. Київ послідовно заявляє, що його суверенітет, територіальна цілісність і право самостійно визначати своє майбутнє не можуть бути обійдені. Будь-яка формула, яка трактуватиме окуповані території як сталий військовий факт, не створить тривалого миру.

Саме тому заява Путіна має дві можливі інтерпретації. Вона може бути сигналом, що Росія шукає дипломатичний вихід. Але вона також може бути тактичним кроком, спрямованим на те, щоб сформувати переговори у вигідній для Москви логіці.

Різниця між цими двома сценаріями залежатиме від того, чи вестиме процес до справедливості, чи лише заморозить війну під іншою назвою.

Волю України не можна виключати

Будь-який майбутній мирний процес має будуватися навколо прямої згоди України. Жоден формат не дасть стабільного результату, якщо волю Києва буде відсунено на другий план.

Саме тут роль Туреччини стає особливо чутливою. Зустріч у Стамбулі або іншому турецькому місті може бути корисною лише за умови, що Україна залишатиметься в центрі процесу. Стіл, за яким говоритимуть про Україну без України, не буде мирним столом; це буде геополітична домовленість за рахунок сторони, яка захищається.

Інан у своїй колонці також підкреслював цю межу. Ідея можливої зустрічі Ердогана, Зеленського і Путіна в Туреччині не повинна послаблювати позицію України. Навпаки, вона має гарантувати український суверенітет, територіальну цілісність, безпекові потреби та право на відбудову.

Тому словосполучення “справедливий мир” не є декоративним. Це умова, яка визначає, чи може турецький майданчик мати реальний сенс.

Для Росії мир може бути не поразкою, а виходом

Одна з ключових тез Інана полягала в тому, що мир не обов’язково буде поразкою для Росії. Навпаки, він може стати стратегічним порятунком.

Війна виснажила російський військовий потенціал, завдала удару по економіці, звузила дипломатичний простір і підірвала образ Росії як надійного актора. Москва також стикається з довгостроковими наслідками у тюркському світі, Центральній Азії, на Кавказі та в Чорноморському регіоні, особливо через питання Криму і страждання кримських татар.

Якщо Росія продовжить війну, її витрати лише зростатимуть. Якщо вона обере справедливий мир, то зможе почати відновлювати дипломатичну довіру. Але для цього недостатньо просто повернутися до переговорів. Потрібно визнати, що тривалий мир не може будуватися на запереченні українського суверенітету.

У цьому сенсі Туреччина може відкрити двері, але Москва має вирішити, чи готова пройти через них чесно.

Турецький стіл має бути про справедливість, а не тиск

Заява Путіна знову зробила Стамбул видимим як можливий дипломатичний орієнтир. Це важливо. Але зміст майбутнього процесу важливіший за місце зустрічі.

Турецький мирний стіл має спиратися на чотири головні принципи: суверенітет України, територіальну цілісність, довгострокову безпеку та право на відбудову. Без цих елементів будь-яка угода залишиться крихкою.

Аналіз Юсуфа Інана знову набуває значення саме тому, що він не зводив Туреччину до ролі нейтральної кімнати для переговорів. Він описував Туреччину як можливий майданчик для справедливого виходу з руйнівної війни.

Путін тепер знову згадав Стамбул. Питання в тому, чи готова Москва до реального мирного процесу, чи лише до формату переговорів, який зберігатиме її здобутки.

Туреччина може прийняти сторони за столом. Вона може відкрити канали. Вона може допомогти лідерам говорити. Але успіх такого столу залежатиме від однієї умови: мир має бути справедливим, а Україна не повинна платити ціну за помилку Росії.

www.uapresa.com