Іван Заболотний: петиція про звання Героя України наблизилася до 25 тисяч

Юсуф Інан | UA Presa

КРИВИЙ РІГ, УКРАЇНА — Електронна петиція про посмертне присвоєння криворіжцю Івану Заболотному звання Героя України наблизилася до необхідного порога у 25 тисяч підписів — до нього залишилося менше сотні голосів.

Станом на 21 серпня, на момент перевірки UA Presa, петиція №22/265074-еп мала 24 922 підписи з необхідних 25 000, тобто для досягнення встановленого порога бракувало 78 голосів. Офіційний сервіс Президента України вказував, що до завершення збору залишається шість днів. Показник змінюється в міру надходження нових підписів.

Авторкою звернення є дружина Івана — Дар’я Ростиславівна Заболотна. Вона просить Президента України посмертно присвоїти чоловікові найвище державне звання за його участь у захисті України, службу, поранення та повернення до війська після тривалого лікування.

Від машиніста тепловоза до добровольця

Іван Заболотний народився 9 грудня 1986 року у Кривому Розі. За інформацією «Вільного Радіо», яке записало спогади його дружини Дар’ї, він навчався у школі №125, а згодом у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї, де здобув кваліфікацію помічника машиніста тепловоза.

Навчання Іван продовжив у Криворізькому національному університеті. У 2013 році він здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «Теплоенергетика». У цивільному житті працював машиністом тепловоза.

Рідні згадують, що серед його найбільших захоплень були футбол і риболовля. Навіть після поранення він продовжував грати у футбол із ветеранами. Дар’я розповідала журналістам, що чоловік любив активне життя, постійно вчився чомусь новому й не звик залишатися осторонь, коли комусь була потрібна допомога.

На захист України став добровільно

Після початку повномасштабного російського вторгнення Іван Заболотний долучився до оборони країни. За словами дружини, спочатку він допомагав на блокпості, а потім записався добровольцем до територіальної оборони.

В офіційному тексті петиції зазначено, що Заболотний проходив службу у військовій частині А4476 та був командиром 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти. Він виконував бойові завдання на Херсонському напрямку.

8 листопада 2022 року під час бойових дій поблизу Нової Кам’янки Бериславського району Херсонської області Іван отримав поранення. За даними петиції та спогадами дружини, після цього він проходив тривале лікування та отримав інвалідність, однак згодом знову повернувся до служби.

Нагороди та повернення після поранення

У тексті звернення до Президента перелічені відзнаки, якими був нагороджений Іван Заболотний. Серед них — медаль «Бригада сталевих сердець Криворіжжя», відзнака Міністра оборони України «За поранення», нагрудні знаки «За захист Криворіжжя» та «За захист Криворізького району», а також грамоти й подяки командування військової частини.

Особливе місце в історії родини займає 25 липня 2025 року — цього дня Іван став батьком. За словами Дар’ї, подружжя дуже чекало на дитину, а сам Іван особливо мріяв про батьківство.

«Ми дуже хотіли цю дитину. Дуже. І він дуже хотів бути батьком», — згадувала Дар’я.

Після народження доньки Іван вирішив завершити військову службу та повернутися до цивільного життя. У петиції дружина пише, що найбільше він хотів бачити, як росте його дитина.

Загинув під час атаки на підприємство

28 квітня 2026 року російські безпілотники атакували Кривий Ріг. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» того ж дня повідомило, що внаслідок дронової атаки загинув один працівник підприємства, ще восьмеро співробітників дістали поранення, трьох із них госпіталізували.

Згодом місцеві медіа та родина повідомили, що загиблим працівником був Іван Заболотний. За текстом петиції, трагедія сталася під час його першої робочої зміни на підприємстві після лікарняного.

Іванові було 39 років. Його дата народження — 9 грудня 1986 року, дата загибелі — 28 квітня 2026-го. У частині перших повідомлень після атаки фігурував вік 40 років, однак оприлюднена в петиції та біографічних матеріалах дата народження свідчить, що на момент загибелі йому було 39.

У нього залишилися дружина та маленька донька. У зверненні, яке поширюється в соціальних мережах, Дар’я просить людей допомогти розповісти історію Івана, щоб донька, коли виросте, знала, ким був її батько.

Дружина просить присвоїти звання Героя України

26 травня 2026 року Дар’я Заболотна зареєструвала на офіційному сайті Президента України електронну петицію з проханням присвоїти чоловікові звання Героя України посмертно.

У зверненні вона наголошує на добровільному вступі Івана до сил оборони, його участі у бойових діях, тяжкому пораненні, поверненні до служби та отриманих відзнаках.

Петиція адресована Президентові України. За правилами офіційного сервісу, для обов’язкового розгляду таке електронне звернення має отримати щонайменше 25 тисяч підписів протягом не більш як трьох місяців із дня оприлюднення. Після досягнення необхідної кількості голосів інформація про початок розгляду має бути оприлюднена не пізніше ніж через три робочі дні.

Набрання 25 тисяч голосів не означає автоматичного присвоєння звання Героя України — воно забезпечує офіційний розгляд петиції Президентом у встановленому порядку.

Як підтримати петицію

На момент перевірки до необхідного порога залишалося лише 78 голосів, а до завершення збору — шість днів. Через активне підписання ці цифри можуть змінитися вже після публікації матеріалу.

Читачі, які поділяють вимогу звернення та хочуть підтримати родину Івана Заболотного, можуть перейти на офіційну сторінку електронної петиції Президента України, ознайомитися з її повним текстом, авторизуватися через систему електронної ідентифікації та натиснути кнопку підписання.

Підписати петицію №22/265074-еп за Івана Заболотного

Офіційний сервіс пояснює, що голос авторизованого користувача зараховується після підписання петиції. Тому для тих, хто підтримує вимогу про посмертне присвоєння Івану Заболотному звання Героя України, участь у голосуванні є прямим способом підтримати звернення його родини.

Історія Івана Заболотного поєднала військову службу та цивільне життя: він добровільно став на захист країни, пережив тяжке поранення, повернувся до служби, згодом став батьком і повернувся до професії машиніста. Його життя завершилося внаслідок російської дронової атаки на підприємство у рідному Кривому Розі. Тепер родина домагається офіційного державного вшанування його пам’яті.

UAPresa.com