Санкційний законопроєкт США проти Росії загрожує новими тарифами Європі

АХМЕТ ТАШ | UA PRESA

БРЮССЕЛЬ, БЕЛЬГІЯ — Законопроєкт Сенату США, покликаний скоротити енергетичні доходи Росії, може надати президентові Дональду Трампу право запроваджувати тарифи до 100% проти великих торговельних партнерів Вашингтона.

Прихильники документа називають його основними цілями Китай та Індію, які продовжують закуповувати значні обсяги російської нафти й газу. Однак широкі формулювання та значні повноваження президента створюють ризик, що під обмеження можуть потрапити Японія й окремі країни Європейського Союзу.

Які санкції передбачає законопроєкт

Оновлений законопроєкт Lindsey O. Graham Sanctioning Russia Act of 2026 передбачає первинні та вторинні санкції проти російських посадовців, олігархів, членів їхніх родин, банків, фінансових установ і закордонних компаній, які підтримують російську війну проти України.

Окремими цілями мають стати судна російського «тіньового флоту», за допомогою яких Москва перевозить нафту в обхід частини західних обмежень, а також іноземні компанії, страховики та фінансові посередники, пов’язані з такими операціями.

Законопроєкт також охоплює великі російські фінансові установи та енергетичні проєкти. Його автори стверджують, що посилення тиску на покупців російських енергоносіїв має зменшити надходження, які Кремль використовує для фінансування війни.

Як працюватимуть тарифи до 100%

Найбільш суперечлива частина документа дозволяє застосовувати мита до всіх товарів, що імпортуються до США з країн, які входять до п’ятірки найбільших покупців російської сирої нафти або природного газу.

Під аналогічні тарифи можуть потрапити п’ять держав, які адміністрація США визнає найбільшими посередниками в обході санкцій проти російського нафтового сектору. Максимальна ставка становитиме 100%.

Попередня версія законопроєкту передбачала тарифи до 500% і значно ширше коло потенційних цілей. Після переговорів максимальну ставку зменшили до 100%, а основну дію обмежили найбільшими імпортерами й посередниками.

Назви держав у самому законопроєкті не закріплені. Це означає, що перелік складатиме виконавча влада на підставі торговельних даних і власної оцінки обходу санкцій. Саме ця дискреція викликає заперечення частини американських законодавців.

Чому ризик стосується Європейського Союзу

За даними помічників сенаторів, серед найбільших покупців російської сирої нафти на момент підготовки документа називали Китай, Індію, Словаччину, Угорщину й Азербайджан. До провідних імпортерів російського газу зараховували Китай, Францію, Японію, Угорщину та Бельгію.

Європейський Союз суттєво скоротив залежність від російських енергоносіїв після початку повномасштабного вторгнення, але імпорт повністю не припинився. У першому кварталі 2026 року Росія забезпечила 17,3% імпорту скрапленого природного газу до ЄС і залишалася другим найбільшим постачальником після США.

Угорщина та Словаччина продовжують отримувати російські енергоносії через трубопровідну інфраструктуру. Компанії, зареєстровані в Греції, на Кіпрі та Мальті, також відіграють значну роль у міжнародному морському перевезенні нафти.

Такі послуги можуть здійснюватися відповідно до чинних правил і цінової стелі. Проте широке визначення сприяння обходу санкцій залишає простір для суперечок щодо того, які перевезення, страхові операції або фінансові послуги американська адміністрація визнає порушенням.

Чи зможуть європейські союзники отримати виняток

Документ передбачає обмежений виняток для країн, російський газовий імпорт яких становить менш як 15% загального експорту газу Росії та які здійснюють суттєві кроки для скорочення цих закупівель.

Автори законопроєкту вважають, що така норма може захистити держави, які ще залежать від російського газу через інфраструктурні обмеження, але вже реалізують план відмови від нього.

ЄС у лютому 2026 року ввів у дію регламент REPowerEU щодо поступового припинення імпорту російського газу. Імпорт російського LNG має бути повністю заборонений до кінця 2026 року, а постачання трубопровідного газу — не пізніше 30 листопада 2027 року.

Однак захист європейських держав не буде повністю автоматичним. Рішення про те, чи зробила країна достатньо для скорочення залежності, ухвалюватиме адміністрація США.

Президент також зможе надати виняток, якщо визнає його таким, що відповідає національним інтересам Сполучених Штатів. Критики побоюються, що це дозволить пов’язувати тарифні рішення з іншими торговельними або дипломатичними суперечками.

Рішення Верховного суду підвищило значення нового закону

У лютому 2026 року Верховний суд США постановив, що IEEPA не надає президентові окремого права запроваджувати тарифи. Судове рішення обмежило одну з головних правових підстав, яку адміністрація Трампа використовувала для широких митних заходів.

Водночас суд не виключив можливості застосування тарифів на підставі інших законів, якщо Конгрес прямо делегує відповідні повноваження президентові.

Новий санкційний законопроєкт може стати саме таким делегуванням. Якщо його ухвалять у нинішньому вигляді, Трамп отримає чітку законодавчу підставу для тарифів до 100% проти держав, які адміністрація віднесе до визначених категорій.

Частина демократів і республіканців побоюється, що документ перетвориться із засобу тиску на Росію на ширший інструмент торговельного примусу. Законодавці також попереджають про можливе зростання цін у США та пошкодження коаліції країн, які координують санкції проти Москви.

Законопроєкт пройшов лише перший етап

28 липня Сенат США підтримав процедурне просування документа 86 голосами проти 12. Голосування відбулося під час перебування у Вашингтоні Президента України Володимира Зеленського, який назвав законопроєкт важливим сигналом підтримки України та Європи.

Документ отримав новий імпульс після смерті сенатора Ліндсі Грема, який протягом тривалого часу просував санкції проти покупців російської енергії. Оновлену версію підтримали понад 60 сенаторів від обох партій.

Проте процедурне голосування не означає остаточного ухвалення. Законопроєкт має пройти додаткові голосування у Сенаті, після чого його розглядатиме Палата представників.

Саме в Палаті представників документ може зіткнутися з найбільшим опором через занепокоєння інфляцією, впливом на американських споживачів і розширенням президентських повноважень.

Головне питання полягає не лише в тому, чи повинні США сильніше тиснути на Росію. Дискусія також стосується того, наскільки широкі торговельні повноваження Конгрес готовий передати президентові та чи не обернуться санкції проти Москви економічним тиском на союзників Вашингтона.

UAPresa.com