Саїт Їлмаз: Європа й тюркський світ відчувають посилення тиску Росії

Професор Саїт Їлмаз оцінив цілі Росії в Україні та їхній можливий вплив на безпеку Європи, НАТО, Туреччини й тюркського світу.

19.11.2026 - 03:05
0
Саїт Їлмаз: Європа й тюркський світ відчувають посилення тиску Росії

Ахмет Таш | UA Presa

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Професор Саїт Їлмаз вважає, що вимоги Росії до України є частиною ширшої стратегії, здатної змінити безпеку Європи та посилити тиск на тюркський світ.

Під час виступу в програмі Kırmızı Klasör Їлмаз проаналізував переговори представників України, Росії та Сполучених Штатів в Абу-Дабі. Він заявив, що дискусія стосується не лише припинення війни, а й майбутньої архітектури безпеки в Європі.

На думку Їлмаза, Москва прагне отримати від України територіальні та політичні поступки, водночас вимагаючи обмеження військової присутності НАТО у Східній Європі. Подібний тиск, за його прогнозом, згодом може поширитися на Кавказ, Центральну Азію та Туреччину.

Твердження про можливі таємні домовленості, майбутні військові операції або розподіл сфер впливу між великими державами не є підтвердженими офіційними фактами. Їх необхідно розглядати як особисті геополітичні оцінки та прогнози Їлмаза.

Безпека в центрі переговорів в Абу-Дабі

Представники України, Росії та США зустрілися 10–11 листопада в Абу-Дабі для обговорення можливих кроків до завершення війни. Серед основних тем були післявоєнні гарантії безпеки, зниження напруженості, гуманітарні питання та продовження мирного процесу.

Їлмаз заявив, що переговори не усунули принципової суперечності між вимогою України щодо надійних гарантій безпеки та російськими умовами, пов’язаними з територіями й нейтральним статусом країни.

На його думку, Москва вимагає не лише визнання окупованих нею районів. Росія також прагне виведення українських сил із додаткових територій, конституційної відмови від членства в НАТО та обмеження чисельності й можливостей української армії.

Україна, навпаки, наполягає на гарантіях, які за своїм змістом наближалися б до колективного захисту НАТО. Їлмаз зауважив, що заперечення Москви проти присутності іноземних військ створює одну з головних перешкод для формування дієвої системи безпеки.

За його оцінкою, Росія займає максималістську позицію та намагається отримати дипломатичним шляхом результати, яких не змогла досягти на полі бою. Прагнення європейських держав активніше брати участь у переговорах він пов’язав із тим, що їхній результат впливатиме на весь континент.

Повернення НАТО до позицій 1997 року

Їлмаз пов’язав сучасний підхід Москви з проєктами безпекових угод, які Росія передала НАТО та США у грудні 2021 року, незадовго до початку повномасштабного вторгнення в Україну.

У цих пропозиціях Росія вимагала припинити подальше розширення НАТО на схід і не розміщувати війська та озброєння у країнах, які приєдналися до Альянсу після 1997 року.

Такі вимоги безпосередньо стосувалися б Польщі, Чехії, Угорщини, Болгарії, Румунії, Словаччини, держав Балтії та інших країн, прийнятих до НАТО під час наступних хвиль розширення.

Їлмаз вважає, що практичною метою Москви може бути не формальний вихід цих держав з Альянсу, а послаблення військової інфраструктури й оборонних можливостей НАТО на східному фланзі.

Виведення союзницьких сил і систем оборони, створених протягом останніх десятиліть, на його думку, сформувало б вакуум безпеки та зробило держави Східної Європи вразливішими до політичного й військового тиску.

Їлмаз охарактеризував цей підхід як спробу Росії відновити вплив на колишньому радянському просторі та обмежити право сусідніх країн самостійно визначати свою безпекову політику.

Застереження для тюркського світу

Саїт Їлмаз заявив, що російська безпекова доктрина може вплинути не лише на Східну Європу, а й на тюркські держави Кавказу та Центральної Азії.

За його словами, Москва з підозрою ставиться до розширення оборонних, енергетичних і торговельних відносин цих країн із Заходом. Унаслідок цього незалежні зовнішньополітичні рішення регіональних держав можуть зазнати сильнішого російського тиску.

Їлмаз наголосив, що Казахстан, Азербайджан та інші тюркські держави повинні зберігати право самостійно визначати оборонну політику, створювати міжнародні партнерства й співпрацювати з обраними ними країнами.

Він стверджує, що Росія може намагатися впливати на уряди регіону за допомогою політичного тиску, економічних інструментів і спеціальних дипломатичних місій. Такі методи, за його оцінкою, здатні послаблювати державний суверенітет навіть без прямого військового втручання.

«Право держав визначати власне майбутнє не повинно залежати від дозволу Кремля».

Їлмаз зазначив, що безпека не може забезпечуватися через контроль над територіями інших країн або втручання в їхні зовнішньополітичні рішення. Україна, Кавказ і Центральна Азія, за його словами, не повинні ставати предметом торгу між великими державами.

Чорне море та безпека Туреччини

Центральне місце серед ризиків для Туреччини Їлмаз відводить Чорному морю. Він нагадав, що військово-стратегічне значення Криму та порту Севастополя було одним із головних чинників російської окупації й анексії півострова у 2014 році.

Контроль над Кримом розширив військові можливості Москви в Чорному морі та змінив регіональний баланс сил. Продовження тиску на Україну, за словами Їлмаза, робить морську безпеку дедалі важливішою для Анкари.

Туреччина розвиває оборонну співпрацю з Києвом, одночасно підтримуючи відносини з Москвою в енергетиці, торгівлі та регіональній політиці. Їлмаз назвав це складним балансом, який не гарантує захисту Туреччини від наслідків російської стратегії.

За його прогнозом, Москва може посилити тиск на Анкару через її членство в НАТО, підтримку України та розвиток відносин з Азербайджаном і державами Центральної Азії.

Їлмаз вважає, що Туреччина не повинна розглядати Чорне море, Кавказ і Туркестан як окремі напрями політики. Події в цих регіонах безпосередньо пов’язані через оборону, енергетичні коридори, морські маршрути та співпрацю між тюркськими державами.

Ризик «нової Ялти»

Їлмаз використав визначення «нова Ялта», оцінюючи контакти лідерів США, Китаю та Росії на полях саміту APEC.

На Ялтинській конференції 1945 року великі союзні держави ухвалювали рішення, які сформували післявоєнний порядок і сфери впливу в Європі. Їлмаз застеріг, що малі та середні держави можуть знову опинитися поза переговорами, які безпосередньо визначатимуть їхню безпеку.

Він розкритикував тиск адміністрації Дональда Трампа на Україну та заявив, що прагнення Вашингтона швидко укласти угоду може послабити переговорну позицію Києва.

Їлмаз також вважає, що Китай отримує стратегічні й економічні переваги від концентрації Росії на війні проти України. Віддалення Москви від західних ринків збільшило її залежність від Пекіна та створило для Китаю вигідніші умови придбання російських енергоносіїв.

Визначення «нова Ялта» не ґрунтується на офіційно оприлюдненій угоді про поділ світу. Воно відображає прогноз Їлмаза про те, що США, Китай і Росія можуть спробувати розв’язувати міжнародні конфлікти без повноцінної участі держав, яких ці рішення стосуються найбільше.

Пошук європейського стримування

Їлмаз заявив, що європейським державам складно сформувати єдину політику щодо Росії. Країни, розташовані ближче до російських кордонів, надають перевагу військовому стримуванню, тоді як віддаленіші держави можуть прагнути відновлення економічних відносин.

Велика Британія, Франція та Німеччина намагаються посилити свою роль у переговорах щодо України. На думку Їлмаза, інституції Європейського Союзу повинні брати участь у процесі зі спільною позицією, щоб окремі національні ініціативи не послаблювали переговорний вплив Європи.

Він закликав європейські країни продовжувати підтримку України, збільшувати оборонне виробництво та зміцнювати механізми стримування. Дискусію про використання заморожених російських активів для оборони й відбудови України він назвав одним із доступних Європі інструментів.

Їлмаз попередив про ризик прямого протистояння Росії та НАТО у разі подальшого поширення гібридних операцій, військового нарощування та політичної напруженості. Це застереження є оцінкою ризику, а не підтвердженням того, що така війна неминуча.

На завершення він заявив, що Туреччині необхідна довгострокова стратегія, яка поєднуватиме членство в НАТО, безпеку Чорного моря та відносини з тюркськими державами.

За оцінкою Їлмаза, стабільна регіональна безпека повинна ґрунтуватися на суверенітеті, надійному стримуванні та праві кожної держави самостійно обирати союзи, а не на сферах впливу, нав’язаних великими державами.

UAPresa.com

Яка ваша реакція?

Подобається Подобається 0
Не подобається Не подобається 0
Любов Любов 0
Смішно Смішно 0
Вау Вау 0
Сумний Сумний 0
Злий Злий 0
Ахмет Таш

Ахмет Таш — журналіст, редактор і керівник турецького офісу медіагрупи UA Presa. Має досвід роботи у сфері журналістики та цифрових медіа, займається редакційною діяльністю й розвитком медійних проєктів.

Коментарі (0)

User