Проблеми громадян Туреччини в Україні: комплексний аналіз

Ahmet Taş / UA Presa

Аналітичний звіт станом на 18 серпня 2026 року

Проведене дослідження відкритих джерел свідчить, що проблеми, з якими стикаються громадяни Туреччини в Україні, не можна зводити до одного явища чи пояснювати виключно дискримінацією за національною ознакою.

Найбільш чітко документованими є питання безпеки через війну, міграційного статусу та дозволів на проживання, перетину кордону, ведення бізнесу, захисту майнових прав, освіти, сімейних спорів та доступу до ефективного правового захисту.

Водночас наявні відкриті джерела не дають достатніх підстав стверджувати, що в Україні у 2026 році існує системна державна політика дискримінації громадян Туреччини.

1. Безпека залишається головною проблемою

Найсерйознішим ризиком для громадян Туреччини, які проживають або працюють в Україні, залишається війна.

Ракетні удари та атаки безпілотників відбуваються не лише в прифронтових областях, а й у великих містах у центральній та західній частинах країни.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, лише у липні 2026 року внаслідок бойових дій в Україні загинули щонайменше 437 цивільних осіб, ще 2 610 були поранені.

Особливий ризик існує для громадян Туреччини, які:

• працюють у портах;
• займаються міжнародними вантажними перевезеннями;
• працюють у будівельному секторі;
• перебувають у Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій та інших областях, що регулярно зазнають атак;
• працюють на об’єктах критичної інфраструктури.

Турецькі дипломатичні установи продовжують рекомендувати громадянам Туреччини не здійснювати поїздок до України без нагальної необхідності.

2. Проблеми з легальним перебуванням та дозволами на проживання

Однією з найбільш помітних проблем 2026 року є дотримання громадянами Туреччини міграційного законодавства України.

Безвізовий режим не означає необмежене право перебування в Україні.

Загальне правило передбачає можливість перебування громадянина Туреччини в Україні до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду.

Для більш тривалого проживання необхідна законна підстава, наприклад:

• офіційне працевлаштування;
• навчання;
• возз’єднання сім’ї;
• діяльність іноземного журналіста;
• робота в представництві;
• інші передбачені законом підстави.

Наявність компанії, шлюбу з громадянином України або майна в Україні сама по собі не завжди автоматично надає право на необмежене проживання.

3. У 2026 році серед порушників міграційного законодавства зафіксовано десятки громадян Туреччини

Особливо показовими є офіційні дані Державної міграційної служби України.

Під час операції «Мігрант», яка проводилася з 22 травня до 31 липня 2026 року, було виявлено 807 неврегульованих мігрантів.

Серед них:

• 133 громадяни Молдови;
• 114 громадян Азербайджану;
• 104 громадяни Росії;
• 66 громадян Туреччини;
• 54 громадяни Грузії;
• 47 громадян Узбекистану.

Таким чином, громадяни Туреччини посіли четверте місце за кількістю виявлених порушень.

Ця статистика не доводить, що турецьких громадян цілеспрямовано переслідують або перевіряють частіше за інших іноземців.

Проте вона чітко показує, що питання легального перебування, документів та дозволів на проживання є реальним і актуальним для турецької громади в Україні.

4. Конкретні випадки примусового повернення громадян Туреччини

У 2026 році Державна міграційна служба України оприлюднила декілька випадків, пов’язаних із громадянами Туреччини.

Серед них:

• перебування після закінчення дозволеного строку;
• проживання з недійсною посвідкою;
• невиконання рішення про необхідність залишити територію України;
• втрата законної підстави для тимчасового проживання;
• відсутність дійсних документів.

В окремих випадках громадян Туреччини примусово видворяли з України та встановлювали для них заборону на в’їзд строком до п’яти років.

Це показує, наскільки серйозними можуть бути наслідки навіть формальних порушень міграційного режиму.

5. Війна спричинила додаткові проблеми з документами

Водночас не всі проблеми з міграційними документами можна пояснити недбалістю самих іноземців.

Українська влада визнавала, що через повномасштабну війну частина іноземців не змогла своєчасно обміняти посвідки на тимчасове проживання або оформити необхідні документи.

Через це були запроваджені перехідні механізми для окремих документів, строк дії яких завершився після 24 лютого 2022 року.

Отже, частина міграційних труднощів є наслідком не лише особистих порушень, але й війни, бюрократичних затримок та нестабільної роботи державних установ.

6. Проблеми під час в’їзду в Україну

Історично одним із найбільш відомих питань для громадян Туреччини були відмови у в’їзді до України.

Особливо багато таких випадків фіксувалося у 2018–2020 роках.

За оприлюдненими тоді даними:

• у 2018 році до України прибуло близько 287 тисяч громадян Туреччини;
• приблизно 1 300 осіб не допустили до країни;
• лише протягом перших семи місяців 2019 року було відмовлено у в’їзді приблизно 1 812 громадянам Туреччини.

Посольство Туреччини в Києві отримувало також скарги на тривале очікування та неналежне поводження з турецькими громадянами в аеропортах.

Турецька сторона порушувала це питання перед українськими державними органами.

Українська прикордонна служба, зі свого боку, заявляла, що рішення приймалися не через національність громадян, а через відсутність достатнього підтвердження мети поїздки або порушення законодавства.

7. Основні причини відмов у в’їзді

Серед причин, які раніше називали українські прикордонні органи:

• неможливість чітко пояснити мету поїздки;
• відсутність підтвердженої адреси проживання;
• відсутність бронювання готелю;
• відсутність достатніх коштів;
• проблеми з паспортом;
• попереднє перевищення строків перебування;
• заборона на в’їзд;
• порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповані території;
• підозри щодо незаконної міграції через Україну до країн ЄС.

Тому громадянам Туреччини доцільно мати при собі документи, які підтверджують:

• мету поїздки;
• місце проживання;
• фінансове забезпечення;
• план повернення або подальшої подорожі.

8. Проблеми турецького бізнесу та інвесторів

Україна залишається важливим напрямком для турецького бізнесу.

За даними Міністерства торгівлі Туреччини, після початку повномасштабної війни громадяни Туреччини створили в Україні 396 нових компаній, що становило приблизно 12,9% компаній, заснованих іноземцями.

За цим показником турецькі громадяни перебували серед лідерів.

Проте офіційні турецькі торговельно-економічні матеріали вказують і на низку проблем:

• складна бюрократія;
• питання отримання посвідок на проживання;
• дозволи на роботу;
• податкові та митні процедури;
• повернення ПДВ;
• труднощі з виконанням договорів;
• ризики, пов’язані із захистом майнових прав;
• воєнні ризики;
• проблеми з логістикою;
• енергетичні перебої.

9. Особливий ризик — робота без належного письмового договору

Для турецького бізнесу ще одним проблемним питанням є практика домовленостей «на довірі».

Якщо значні комерційні відносини здійснюються без детального договору, у разі конфлікту довести домовленості може бути дуже складно.

Особливо це стосується:

• купівлі нерухомості;
• будівництва;
• партнерства;
• позик;
• автомобілів;
• корпоративних прав;
• поставок товарів;
• підрядних робіт.

Тому турецьким громадянам та компаніям в Україні доцільно використовувати детальні письмові договори та залучати незалежного українського адвоката.

10. Майнові спори та захист права власності

В інтернеті є низка історій турецьких бізнесменів та інвесторів, які заявляли про проблеми з нерухомістю, компаніями або інвестиційними активами в Україні.

Однак такі випадки необхідно оцінювати обережно.

Сам факт заяви однієї зі сторін ще не означає, що незаконне захоплення майна було остаточно встановлено судом.

Разом із тим такі історії демонструють реальний ризик для іноземного інвестора у випадках:

• спірного права власності;
• зміни записів у державних реєстрах;
• корпоративних конфліктів;
• недобросовісного партнерства;
• тривалих судових процесів.

Для громадян Туреччини, які купують нерухомість або інвестують в українські підприємства, незалежна перевірка документів є критично важливою.

11. Загальні проблеми української судової системи

Проблеми правосуддя не стосуються лише іноземців.

Міжнародні організації, зокрема OECD, у своїх оцінках української системи правосуддя відзначали:

• дефіцит кадрових ресурсів;
• навантаження на суди;
• затримки;
• фінансові обмеження;
• проблеми інфраструктури;
• необхідність подальшого розвитку цифрових систем;
• процедурні труднощі.

Таким чином, якщо турецький громадянин роками вирішує майновий або комерційний спір, це не обов’язково свідчить про дискримінацію саме громадянина Туреччини.

У багатьох випадках це може бути проявом загальних системних проблем українського правосуддя.

12. Проблеми турецьких студентів

До початку повномасштабної війни в Україні навчалося приблизно 4 000 студентів із Туреччини.

Після 24 лютого 2022 року багато хто був змушений залишити Україну.

Основними проблемами стали:

• припинення очного навчання;
• евакуація;
• перехід на дистанційний формат;
• зміна місця розташування університетів;
• визнання документів;
• переведення до університетів Туреччини;
• питання еквівалентності дипломів.

Посольство Туреччини проводило переговори з українськими університетами щодо збереження студентського статусу турецьких громадян та можливості продовження дистанційного навчання.

13. Проблема переведення до університетів Туреччини

Для турецьких студентів проблема не закінчується після повернення на батьківщину.

При переведенні з українських університетів до турецьких навчальних закладів діють правила Ради вищої освіти Туреччини — YÖK.

Особливо суворі критерії застосовуються до таких спеціальностей:

• медицина;
• стоматологія;
• фармація;
• право.

Це означає, що війна може зробити фізичне продовження навчання в Україні неможливим, але студент при цьому не завжди автоматично отримує право продовжити ту саму програму в Туреччині.

14. Шахрайство, спрямоване на громадян Туреччини

У 2025 році Бюро економічної безпеки України викрило в Києві мережу шахрайських кол-центрів.

За даними українського правоохоронного органу, оператори телефонували, зокрема, громадянам Туреччини та Азербайджану, представляючись працівниками банків.

Шахраї намагалися отримати:

• дані банківських карток;
• CVV-коди;
• PIN-коди;
• інші конфіденційні банківські дані.

Після цього гроші переводилися через тіньові фінансові та криптовалютні механізми.

Цей випадок важливий тому, що демонструє цілеспрямований вибір турецькомовних або турецьких клієнтів як потенційних жертв.

Однак у самій злочинній групі також були громадяни Туреччини, тому говорити про злочин українців проти турків було б некоректно.

15. Змішані шлюби, діти та міжнародні сімейні спори

Ще одна важлива категорія — шлюби між громадянами Туреччини та України.

Після розлучення можуть виникати складні спори щодо:

• місця проживання дитини;
• опіки;
• права на спілкування;
• виїзду дитини за кордон;
• повернення дитини до іншої держави.

Між Туреччиною та Україною діє Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

Це дає можливість застосовувати міжнародний механізм повернення дитини, яку один із батьків незаконно вивіз або утримує в іншій країні.

Проте війна значно ускладнила такі справи, оскільки суди мають додатково оцінювати питання фізичної безпеки дитини.

16. Воєнний стан та сімейні спори

У випадку спору між турецьким та українським батьками недостатньо лише визначити, хто має формальне право опіки.

Суди можуть також досліджувати:

• де знаходилося звичайне місце проживання дитини;
• чи була згода іншого з батьків на виїзд;
• чи існує серйозний ризик для дитини;
• наскільки безпечним є повернення до конкретного регіону України;
• чи застосовується Гаазька конвенція.

Тому такі справи є одними з найбільш юридично складних для громадян Туреччини.

17. Чи існує в Україні системна дискримінація турків?

На підставі досліджених матеріалів відповісти «так» було б некоректно.

Документально підтверджено, що:

• у минулому значна кількість громадян Туреччини отримувала відмову у в’їзді;
• Посольство Туреччини отримувало скарги щодо поводження на кордоні;
• у деяких випадках турецька сторона здійснювала дипломатичні звернення;
• існували окремі політично чутливі справи;
• громадяни Туреччини стикаються з бюрократичними та міграційними проблемами.

Водночас у відкритих джерелах не знайдено достатніх актуальних доказів того, що українські державні органи у 2026 році системно дискримінують саме громадян Туреччини за національною ознакою.

18. Проблеми доцільно поділити на чотири категорії

Проблеми, які особливо часто стосуються громадян Туреччини

• історичні випадки відмов у в’їзді;
• проблеми з дозволами на проживання;
• складнощі з дозволами на роботу;
• проблеми турецьких студентів;
• шахрайські схеми, орієнтовані на громадян Туреччини;
• проблеми великих турецьких інвесторів.

Проблеми всіх іноземців

• правило 90/180;
• міграційна документація;
• тимчасове проживання;
• працевлаштування;
• сімейна імміграція;
• примусове повернення та видворення.

Загальноукраїнські проблеми

• війна;
• ракетні удари;
• енергетичні проблеми;
• бюрократія;
• тривалі судові процеси;
• економічна нестабільність.

Індивідуальні юридичні спори

• нерухомість;
• спадщина;
• шлюб і розлучення;
• діти;
• корпоративні права;
• борги;
• великі інвестиції.

19. Оцінка ризиків для громадян Туреччини у 2026 році

20. Найпоширеніша юридична помилка

Одна з ключових помилок полягає у припущенні:

«Я громадянин Туреччини і можу в’їхати до України без візи, отже можу тут жити необмежено».

Це неправильно.

Безвізовий режим:

• не дорівнює праву на постійне проживання;
• не надає автоматичного права на роботу;
• не замінює посвідку;
• не означає, що шлюб автоматично легалізує необмежене перебування;
• не означає, що власник української компанії може постійно проживати в країні без окремого міграційного статусу.

21. Практичні рекомендації

Громадянам Туреччини, які проживають в Україні, доцільно:

• регулярно перевіряти свій міграційний статус;
• контролювати правило 90/180;
• своєчасно продовжувати посвідку;
• зберігати письмові рішення державних органів;
• мати цифрові копії паспорта, посвідки, документів на нерухомість та компанію;
• не покладатися виключно на усні домовленості;
• при значних угодах користуватися послугами незалежного адвоката;
• регулярно перевіряти записи про нерухомість і компанії в державних реєстрах;
• не передавати банківські коди стороннім особам;
• у сімейних спорах із міжнародним елементом звертатися до адвоката, який працює з Гаазькою конвенцією.

22. Головний висновок

Проблеми громадян Туреччини в Україні є реальними, різноманітними та в окремих сферах серйозними.

Найбільш документованими сьогодні є:

1. війна та безпека;
2. міграційний статус;
3. посвідки на проживання;
4. дозволи на роботу;
5. бюрократія;
6. бізнес та інвестиційні ризики;
7. майнові спори;
8. проблеми студентів;
9. сімейні та дитячі спори;
10. шахрайство.

Однак кожен випадок потрібно оцінювати окремо.

Не кожна проблема громадянина Туреччини є дискримінацією.

Частина проблем безпосередньо пов’язана зі статусом іноземця, частина — із загальними недоліками української адміністративної та судової системи, а значна частина — із надзвичайними умовами повномасштабної війни.

Саме тому для громадян Туреччини в Україні існує очевидна потреба не лише в консульській допомозі, але й у постійному турецькомовному правовому та інформаційному супроводі з таких напрямків:

міграція — право — нерухомість — бізнес — сім’я — освіта — безпека.

Підсумкова оцінка

В Україні існують серйозні та документально підтверджені проблеми, з якими стикаються громадяни Туреччини. Однак коректний юридичний і журналістський підхід вимагає розрізняти проблеми, характерні саме для турецьких громадян, загальні проблеми іноземців та системні проблеми України, спричинені війною, бюрократією і функціонуванням державних інституцій.

UAPresa.com