Насильство над літніми людьми часто залишається невидимим

Ахмет Таш | UA Presa

СТАМБУЛ, ТУРЕЧЧИНА — Багато літніх людей не розповідають про пережите насильство, оскільки бояться втратити догляд, залишитися без підтримки або завдати шкоди близьким, від яких вони залежать.

Заступниця декана факультету гуманітарних і соціальних наук Університету Ускюдар та викладачка кафедри психології докторка Зейнеп Гюмюш Демір наголосила, що жорстоке поводження з літніми людьми не обмежується фізичними нападами. До нього також належать приниження, залякування, фінансова експлуатація, сексуальне насильство, соціальна ізоляція, неналежний догляд і систематичне ігнорування потреб людини.

За словами фахівчині, справжні масштаби проблеми складно визначити, оскільки значна частина випадків відбувається за зачиненими дверима — у сімейному житлі, закладах догляду або в умовах повної залежності літньої людини від опікуна.

Насильство не обмежується фізичними ударами

Коли йдеться про насильство над літніми людьми, суспільство найчастіше уявляє побиття, штовхання, переломи, синці або інші видимі травми. Такі ознаки справді можуть свідчити про фізичне насильство, однак вони є лише частиною значно ширшої проблеми.

Демір зазначила, що крики, постійна критика, образи, погрози та приниження також завдають серйозної шкоди. Насильством може бути ігнорування думки літньої людини, позбавлення її права ухвалювати рішення, обмеження контактів із друзями й родичами або свідоме усунення від сімейного життя.

Психологічне насильство не завжди залишає помітні сліди. Його наслідками можуть стати тривога, страх, порушення сну, втрата впевненості, пригнічений стан і соціальна замкнутість.

Раптова зміна поведінки літньої людини також може бути сигналом небезпеки. Якщо раніше товариська людина стає мовчазною, уникає розмов або помітно нервує в присутності певного родича чи опікуна, такі зміни не варто автоматично пояснювати віком.

Чому літні люди часто мовчать

Однією з головних причин прихованості насильства є те, що кривдником нерідко виявляється найближча людина. Це може бути чоловік або дружина, доросла дитина, невістка, зять, інший родич чи особа, яка здійснює щоденний догляд.

Літня людина може боятися, що після розповіді про насильство її перестануть годувати, допомагати з ліками, супроводжувати до лікаря або залишать без житла. Ті, хто залежить від близьких фізично чи фінансово, нерідко вважають, що не мають іншого виходу.

Деякі постраждалі не хочуть, щоб їхня дитина або інший родич зіткнулися з покаранням. Інші переконані, що їм не повірять, особливо якщо вони мають проблеми з пам’яттю, мовленням або пересуванням.

Літня людина також може не усвідомлювати, що пережите ставлення є насильством. Постійне знецінення, контроль, мовчання як покарання або використання її грошей можуть роками подаватися як звичайні сімейні відносини.

«Кожна літня людина, яку не чують, не бачать або залишають без догляду, є тихим криком, що зростає всередині суспільства», — сказала Демір.

Фахівчиня наголосила, що мовчання підтримується не лише страхом постраждалих. Суспільство також сприяє приховуванню проблеми, коли вважає насильство за зачиненими дверима приватною сімейною справою.

Психологічне й економічне насильство важко помітити

Економічна експлуатація може проявлятися у привласненні пенсії, використанні банківського рахунку без згоди власника, примушуванні до передачі майна або витрачанні коштів літньої людини на чужі потреби.

Підозру можуть викликати незрозумілі зняття грошей, раптові зміни довіреностей, переоформлення нерухомості або ситуація, коли людина з регулярним доходом не має коштів на їжу, ліки та повсякденні потреби.

Економічне насильство призводить не лише до матеріальних втрат. Воно позбавляє людину незалежності, відчуття безпеки та можливості контролювати власне життя.

Психологічний тиск може включати постійні докори, погрози, навмисне ігнорування, приниження та ізоляцію. Якщо такі дії повторюються протягом тривалого часу, постраждала людина може почати звинувачувати себе й відмовитися від пошуку допомоги.

Сексуальне насильство не можна ігнорувати

За словами Демір, сексуальне насильство над літніми людьми залишається однією з найбільш замовчуваних форм жорстокого поводження. Поширене переконання, що люди старшого віку не можуть стати жертвами таких дій, ускладнює виявлення випадків і допомогу постраждалим.

Особливо вразливими можуть бути люди з деменцією, обмеженою рухливістю, порушеннями мовлення або повною залежністю від особи, яка здійснює догляд.

Людина з когнітивними порушеннями може не розуміти, що сталося, не пам’ятати окремих деталей або не мати змоги послідовно розповісти про пережите. Це не означає, що її слова та зміни в поведінці можна ігнорувати.

Раптовий страх перед конкретною людиною, незрозуміле занепокоєння, фізичні скарги або різке небажання залишатися з певним опікуном потребують уважного й делікатного з’ясування обставин.

Нехтування доглядом не є природним наслідком старіння

Тривале перебування в брудному одязі чи постільній білизні, недостатнє харчування, зневоднення, пропуск ліків і відсутність необхідного лікування можуть бути ознаками неналежного догляду.

Такі ситуації не можна пояснювати словами «це нормально в старості». Поганий догляд у літньому віці може безпосередньо загрожувати здоров’ю та життю.

Повторні падіння, синці, значна втрата ваги, занедбаний вигляд, страх, неспокій і часті проблеми зі здоров’ям іноді помилково вважають звичайними віковими змінами. Насправді за ними можуть стояти нехтування, психологічний тиск, економічна експлуатація або недостатня допомога.

Демір наголосила, що навіть медичні працівники можуть недооцінити такі ознаки. Якщо фахівець не ставить додаткових запитань і не вислуховує літню людину окремо від опікуна, можливість своєчасного втручання може бути втрачена.

Самонехтування також потребує допомоги

Окремою проблемою є самонехтування — стан, за якого літня людина не може або відмовляється забезпечувати власні базові потреби.

Йдеться про харчування, особисту гігієну, приймання медикаментів, відвідування лікаря, безпеку житла та регулярний догляд. Причинами можуть бути фізичні захворювання, депресивний стан, когнітивні порушення, самотність, брак коштів або відсутність соціальної підтримки.

Таку ситуацію не варто автоматично називати особистим вибором. Передусім необхідно з’ясувати, чому людина не може підтримувати належні умови життя і яка допомога їй потрібна.

При цьому важливо поважати право літньої людини на самостійність. Однак очевидну загрозу її життю та здоров’ю також не можна залишати без уваги.

Перевтома опікуна не виправдовує насильство

Тривалий догляд за літньою людиною може бути фізично, психологічно та фінансово складним. Ризик проблем зростає, коли вся відповідальність покладається лише на одного члена родини.

Економічні труднощі, конфлікти, соціальна ізоляція та емоційне виснаження можуть створити умови для неналежного догляду. Проте, за словами Демір, жодна причина не виправдовує крики, образи, покарання, фізичну силу або позбавлення людини необхідної допомоги.

Особи, які здійснюють догляд, також потребують підтримки. Обов’язки слід розподіляти між членами сім’ї, а за необхідності звертатися до професійних соціальних, медичних і психологічних служб.

Захист літніх людей не повинен залишатися виключно відповідальністю родини. Медичні працівники, сусіди, соціальні служби та громадські організації мають уважно реагувати на ознаки страху, ізоляції, травм і занедбаності.

Створення суспільства, дружнього до людей старшого віку, передбачає не лише забезпечення медичної допомоги, а й захист права на гідність, незалежність, безпеку та участь у власному житті.

Першим кроком до подолання насильства є відмова сприймати страх, мовчання та нехтування як неминучу частину старіння.

UAPresa.com