Вірменія готує заявку до ЄС, Кремль нагадує Єревану досвід Туреччини

Ахмет Таш | UA Presa

ЄРЕВАН, ВІРМЕНІЯ — Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван незабаром розпочне підготовку офіційної заявки на вступ до Європейського Союзу, переводячи багаторічне зближення із Заходом у нову політичну фазу.

Виступаючи 24 серпня у парламенті під час представлення програми уряду на 2026–2031 роки, Пашинян наголосив: перш ніж громадяни зможуть ухвалити остаточне рішення на референдумі, країна повинна подати формальну заявку, зрозуміти реалістичність перспективи членства та отримати дорожню карту необхідних реформ.

Москва відреагувала майже одразу. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що правила ЄС у сфері торгівлі, митного регулювання та санітарних стандартів суперечать нормам Євразійського економічного союзу, членом якого залишається Вірменія. Як застереження він навів досвід Туреччини, яка десятиліттями залишається кандидатом на вступ до ЄС.

Спочатку заявка, потім дорожня карта і референдум

Пашинян дав зрозуміти, що Єреван не збирається проводити референдум лише заради символічного політичного вибору.

За його словами, Вірменія спочатку повинна офіційно звернутися до Європейського Союзу. Після цього має стати зрозуміло, наскільки реальною є перспектива кандидатського статусу, які реформи необхідні та яким може бути подальший шлях переговорів.

Ще 6 серпня Пашинян пояснював партнерам по ЄАЕС, що одночасне повноправне членство Вірменії в Європейському та Євразійському союзах неможливе. Водночас він наголошував, що закон про початок процесу європейської інтеграції ще не означає автоматичного виходу з ЄАЕС.

Конституція Вірменії також передбачає, що питання вступу країни до наднаціональної міжнародної організації має вирішуватися через референдум. Тому остаточне рішення про членство в ЄС у будь-якому разі не може бути ухвалене лише урядом або парламентом.

У 2025 році парламент уже підтримав законодавчий процес, спрямований на початок європейської інтеграції. Початкова громадянська ініціатива зібрала понад 60 тисяч підтверджених підписів.

Кремль нагадав Вірменії про Туреччину

Реакція Москви була подвійною.

З одного боку, Пєсков визнав право Вірменії самостійно визначати свою зовнішньополітичну орієнтацію.

З іншого — Кремль намагається переконати Єреван, що навіть офіційна заявка не гарантує членства.

Пєсков запропонував вірменській владі згадати досвід Туреччини та інших держав, заявки яких були подані десятиліття тому, але які досі не стали членами ЄС.

Туреччина подала заявку на членство в тодішньому Європейському економічному співтоваристві ще у 1987 році, а статус кандидата отримала у 1999-му. Переговори про вступ розпочалися у 2005 році, проте процес фактично залишається замороженим.

У Кремлі використовують цей приклад, щоб поставити під сумнів тезу про швидку європейську перспективу Вірменії.

Однак для Єревана нинішня дискусія стосується не лише швидкості можливого вступу. Вона дедалі більше стосується того, до якої політичної, економічної та безпекової системи Вірменія хоче належати у довгостроковій перспективі.

ЄС і ЄАЕС створюють для Єревана несумісний вибір

Пєсков окремо наголосив на практичних труднощах.

Якщо Вірменія подасть заявку до ЄС і почне приводити законодавство у відповідність до європейських норм, це торкнеться митної політики, торгівлі, фітосанітарних правил, технічних стандартів та інших сфер.

Кремль стверджує, що значна частина цих норм несумісна з правилами ЄАЕС.

Пашинян цього принципового протиріччя не заперечує.

На зустрічі Євразійської міжурядової ради на початку серпня він прямо визнав: одночасне членство у двох інтеграційних об’єднаннях неможливе. Водночас прем’єр заявив, що Єреван продовжуватиме співпрацю в ЄАЕС доти, доки реальна перспектива членства в ЄС не поставить країну перед необхідністю остаточного вибору.

Для Вірменії це особливо складне рішення через економічні зв’язки з Росією.

За даними Reuters, Росія забезпечує близько 35% зовнішньої торгівлі Вірменії та залишається ключовим постачальником енергоресурсів.

Москва посилювала економічний тиск на Єреван

Політична суперечка вже перейшла у сферу торгівлі.

У липні Пашинян звертався до президента Росії Володимира Путіна з проханням допомогти скасувати обмеження на ввезення до Росії низки вірменських товарів, серед яких були фрукти, овочі, квіти, риба та алкогольна продукція.

Єреван заявляв, що ці обмеження суперечать правилам ЄАЕС.

Європейська комісія, своєю чергою, назвала російські заходи формою економічного примусу та оголосила про пакет підтримки Вірменії обсягом понад 50 млн євро, а також допомогу секторам, які постраждали від обмежень.

Таким чином, геополітичний вибір уже має для Єревана конкретний економічний вимір.

Вірменія намагається отримати нові ринки й політичні альтернативи, не втративши при цьому одразу традиційних торговельних зв’язків із Росією.

Україна стала частиною російського попередження

Москва не обмежилася економічними аргументами.

Під час травневої зустрічі ЄАЕС Путін, говорячи про європейський курс Вірменії, нагадав про Україну й заявив, що українська криза свого часу також починалася зі спроб Києва рухатися до Європейського Союзу.

У Єревані та західних столицях такі заяви сприймаються на тлі загального погіршення російсько-вірменських відносин.

Вірменія в останні роки різко охолола до Організації Договору про колективну безпеку, звинувативши російськоцентричну систему безпеки в нездатності виконати очікувану Єреваном роль під час конфлікту з Азербайджаном.

24 серпня Пєсков уже відкрито заявив, що якщо Вірменія більше не вважає членство в ОДКБ необхідним для своїх національних інтересів, вона може ухвалити рішення про вихід із організації.

Це демонструє, наскільки далеко відійшли відносини Москви та Єревана від колишньої моделі стратегічного союзництва.

Єреван уже значно зблизився з Європою

Європейський курс Вірменії не почався з нинішньої заяви Пашиняна.

У травні 2026 року Єреван уперше прийняв саміт ЄС–Вірменія, на який прибули президент Європейської ради Антоніу Кошта та президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

За підсумками зустрічі сторони домовилися поглиблювати співпрацю у сфері енергетики, транспорту, цифрової інфраструктури та інших напрямках.

У травні Єреван також приймав саміт Європейської політичної спільноти. Президент України Володимир Зеленський здійснив тоді перший за 24 роки візит глави української держави до Вірменії.

Під час зустрічі із Пашиняном Зеленський заявив, що Україна вітає кроки Вірменії до зближення з ЄС і готова підтримувати її проєвропейські ініціативи.

У липні Пашинян знову приймав Урсулу фон дер Ляєн у Єревані, підтвердивши намір переводити політичні декларації у практичні проєкти.

Наступний крок може визначити геополітичний курс Вірменії

Поки що Вірменія не є країною-кандидатом на вступ до ЄС і формальної заявки ще не подала.

Тому між політичною декларацією та повноправним членством залишається довгий шлях.

Після заявки Єревану ще необхідно буде отримати згоду європейських інституцій на кандидатський статус, проводити реформи, узгоджувати законодавство з правом ЄС і, зрештою, отримати згоду всіх держав-членів.

Після цього — відповідно до конституційної процедури Вірменії — остаточне слово повинні сказати громадяни країни на референдумі.

Але політичне значення заяви Пашиняна вже зараз значне.

Єреван переходить від загальної формули про «європейське майбутнє» до підготовки конкретної офіційної заявки.

Для Росії це означає ризик втрати ще одного традиційного союзника на Південному Кавказі.

Для Європейського Союзу — необхідність визначитися, наскільки далеко Брюссель готовий піти у відповідь на європейські прагнення Єревана.

А для самої Вірменії головне рішення ще попереду: чи готова країна в перспективі відмовитися від російськоцентричної економічної та безпекової архітектури заради інтеграції до Європейського Союзу.

Саме це питання, а не лише дата подання заявки, може визначити зовнішньополітичний курс Вірменії на наступне десятиліття.

UAPresa.com