Чому російські медіа звинувачують Туреччину в контролі Чорного моря

By Ahmet Taş | UA Presa

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Заява міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана про готовність Анкари очолити морський компонент гарантій безпеки для України викликала різку реакцію частини прокремлівських медіа.

Російські офіційні особи поставилися до слів Фідана стримано та продовжили називати Туреччину важливим регіональним посередником. Водночас націоналістичні оглядачі й воєнні блогери представили можливу місію як спробу Анкари посилити вплив у Чорному морі та забезпечити постійну присутність НАТО біля російських кордонів.

За даними BBC Monitoring, ці твердження ґрунтуються переважно на припущеннях щодо майбутнього формату гарантій, оскільки детального плану морської операції, її складу та географічних меж поки не оприлюднено.

Що саме заявив Хакан Фідан

Після переговорів із міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою в Києві 16 липня Фідан повідомив, що майбутня мирна угода має передбачати надійні гарантії безпеки для України.

За його словами, такі гарантії можуть складатися з наземного, повітряного та морського компонентів. Туреччина погодилася взяти на себе провідну роль саме в морському напрямі.

«Туреччина погодилася очолити морський компонент. Із нашими союзниками щодо цього існує взаєморозуміння», — заявив Фідан.

Міністр також зазначив, що відповідне планування вже ведуть військово-морські сили зацікавлених країн-союзників.

У заяві не йшлося про встановлення Туреччиною контролю над усім Чорним морем. Так само не було оголошено про розміщення постійного турецького або натовського флоту біля берегів Росії.

Імовірні завдання такого механізму можуть стосуватися безпеки судноплавства, захисту українських портів, протимінної діяльності, спостереження за можливим перемир’ям або координації багатонаціональної морської місії. Остаточний формат залежатиме від змісту можливої мирної домовленості.

Кремль зберіг примирливий тон

Офіційна реакція Москви помітно відрізнялася від заяв прокремлівських коментаторів.

Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія вдячна Туреччині за готовність сприяти мирному врегулюванню війни проти України.

Російський посол в Анкарі Сергій Вершинін також назвав Туреччину впливовим регіональним гравцем і посередником, здатним брати участь у врегулюванні криз. За його словами, Москва готова продовжувати конструктивну взаємодію з Анкарою не лише щодо України, а й стосовно Сирії, Лівії та інших регіональних питань.

Така позиція свідчить, що російська влада поки не прагне перетворювати слова Фідана на відкриту дипломатичну суперечку.

Туреччина й Росія одночасно співпрацюють і конкурують у торгівлі, енергетиці, туризмі, на Південному Кавказі, в Сирії, Лівії та Чорноморському регіоні. Москва зацікавлена у збереженні каналів комунікації з Анкарою, особливо за умов обмежених контактів із західними державами.

Чого побоюються прокремлівські коментатори

Націоналістичні російські оглядачі інтерпретували морські гарантії як можливий механізм для постійної військової присутності Туреччини та інших країн НАТО.

Журналіст Тимур Шафір у коментарі ультраправому виданню «Царьград» припустив, що під виглядом гарантій для України в Чорному морі можуть з’явитися регулярні патрулі, розвідувальні місії та кораблі, які охоронятимуть українські порти.

На його думку, Туреччина нібито заздалегідь заявляє права на вплив у післявоєнній архітектурі регіону.

Воєнний блогер Юрій Баранчик пішов далі та стверджував, що Анкара прагне взяти під захист українські морські торговельні шляхи. Він також без наведення доказів припустив, що це може призвести до військової конфронтації з Росією.

Інший блогер, Юрій Котьонок, заявив, що участь Туреччини може означати повернення Анкари до північної частини Чорного моря та значне розширення її військових можливостей.

Ці висловлювання не відображають офіційної позиції російського уряду. Вони демонструють настрої частини провоєнної та імперсько-націоналістичної інформаційної сфери.

Занепокоєння пов’язане зі слабкістю Чорноморського флоту

Різкість реакції російських блогерів пояснюється не лише побоюваннями щодо Туреччини, а й оцінкою стану самого Чорноморського флоту Росії.

Унаслідок українських ракетних і морських дронових атак російський флот утратив або був змушений передислокувати частину кораблів. Росія також обмежила використання головної бази в окупованому Севастополі та перевела деякі сили до східної частини Чорного моря.

Котьонок визнав, що бойові можливості Чорноморського флоту останніми роками не зросли. Він порівняв нинішнє становище флоту з одним із найскладніших періодів від часів Кримської війни XIX століття.

Таким чином, російські звинувачення проти Туреччини можуть відображати страх перед появою вакууму сили. Якщо Росія більше не здатна одноосібно домінувати в північній частині моря, участь Анкари у післявоєнній системі безпеки сприймається частиною російських еліт як пряма загроза впливу Москви.

Конвенція Монтре робить Туреччину ключовим гравцем

Особливе становище Туреччини в Чорному морі визначається її географією та Конвенцією Монтре 1936 року.

Документ регулює проходження торговельних і військових кораблів через протоки Босфор і Дарданелли. Для держав, які не мають узбережжя Чорного моря, встановлено обмеження щодо тоннажу, кількості кораблів і тривалості перебування в регіоні.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Туреччина заявила про застосування положень Конвенції Монтре, що стосуються війни. Анкара обмежила прохід військових кораблів сторін конфлікту через протоки.

Цей крок допоміг запобігти перекиданню Росією додаткових кораблів із Середземного моря до Чорного. Одночасно Туреччина не дозволила перетворити регіон на зону необмеженої присутності флотів держав НАТО, які не є чорноморськими країнами.

Саме тому Анкара є одним із небагатьох акторів, здатних очолити морський механізм безпеки та водночас контролювати доступ до Чорного моря.

Для російських націоналістичних оглядачів ця перевага означає, що Туреччина може отримати додаткові важелі впливу після завершення війни.

Заборона турецьких фруктів стала приводом для припущень

Невдовзі після заяви Фідана російська служба ветеринарного та фітосанітарного нагляду оголосила про обмеження імпорту кісточкових фруктів від п’яти турецьких виробників.

Россільгоспнагляд пояснив рішення систематичними порушеннями карантинних вимог. Заборона мала набути чинності 18 липня.

Частина російських коментаторів розцінила цей крок як можливу приховану відповідь Анкарі. Вони порівнювали рішення з попередніми випадками, коли торговельні та санітарні обмеження збігалися в часі з політичними суперечками Росії з іншими державами.

Водночас російська влада офіційно не пов’язувала обмеження з виступом Фідана. Тому твердження про політичну помсту залишається версією, а не встановленим фактом.

Колишній спічрайтер Володимира Путіна Аббас Галлямов, якого російська влада визнала «іноземним агентом», заявив, що подібна швидкість формально неполітичних відомств може свідчити про виконання політичних наказів. Однак документальних доказів такого розпорядження не оприлюднено.

Йдеться про боротьбу за післявоєнний порядок

Російська інформаційна реакція показує, що суперечка виходить далеко за межі конкретної заяви Хакана Фідана.

Москва та Анкара вже зараз оцінюють, яким може бути баланс сил у Чорному морі після можливого припинення війни. Для України ключовими є безпека портів, свобода експорту та захист морських шляхів. Для Туреччини — збереження стабільності, виконання Конвенції Монтре та недопущення прямого зіткнення Росії з НАТО.

Росія ж прагне не допустити ситуації, за якої гарантії безпеки для України обмежать можливості її флоту або забезпечать постійну присутність інших держав у північній частині моря.

Поки що немає оприлюдненого плану, який підтверджував би намір Туреччини «контролювати Чорне море». Жорсткі заяви прокремлівських блогерів радше відображають побоювання щодо посилення Анкари, ослаблення російського флоту та можливого формування нового регіонального порядку без домінування Москви.

Реальний масштаб турецької ролі стане зрозумілим лише після визначення умов можливого миру, складу міжнародної місії та правил її діяльності.

UAPresa.com