Святий Миколай як міст між Україною та Туреччиною

Юсуф Інан
Журналіст | Політичний та стратегічний аналітик

АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА / МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Святий Миколай, з ім’ям якого пов’язана назва українського міста Миколаїв, народився в давній Лікії на території сучасної Туреччини, і ця історична деталь може стати важливим культурним мостом між Анкарою та Києвом.

На цей зв’язок звернув увагу журналіст, фотограф і культурний оглядач із Миколаєва Ігор Єрмолаєв, який поділився з Wise News Press своїм баченням цієї теми. Його нагадування відкриває ширшу перспективу: Святий Миколай є не лише однією з найшанованіших постатей у християнській традиції, а й важливим образом в українській духовній пам’яті, народній культурі та міській ідентичності.

Анатолійський слід у назві Миколаєва

Миколаїв — одне з найважливіших міст півдня України. Його знають як місто кораблебудівників, портове місто, стратегічний центр Причорномор’я та один із символів української стійкості під час повномасштабної війни Росії проти України.

Однак за назвою міста стоїть не лише географічна чи військово-стратегічна історія. У ній закладений глибший духовний і культурний сенс.

Назва Миколаєва пов’язана зі Святим Миколаєм — одним із найулюбленіших святих у християнському світі. У традиції він вважається покровителем моряків, мандрівників, дітей, бідних і тих, хто потребує захисту. Для міста, історія якого нерозривно пов’язана з кораблями, річками, морем і морською працею, така символіка має особливе значення.

За словами Ігоря Єрмолаєва, цей зв’язок заслуговує на значно більшу увагу в українсько-турецьких відносинах. Адже Святий Миколай народився і служив на землях, які сьогодні входять до складу Туреччини. Це створює природний культурний зв’язок між Анатолією та українською пам’яттю.

Цей зв’язок не можна розглядати лише як церковну або історичну деталь. Йдеться про символ, який може поєднати народи через спільну повагу до милосердя, захисту, доброти та людяності.

Святий Миколай і його турецьке коріння

Згідно з історичною традицією, Святий Миколай народився приблизно у 270 році в місті Патара, що розташовувалося в області Лікія в Малій Азії. Сьогодні ця територія належить до південно-західної Туреччини. Пізніше він став єпископом Мир Лікійських, які пов’язують із сучасним районом Демре в провінції Анталія.

У світовій культурі Святий Миколай відомий як образ щедрості, захисту дітей і допомоги нужденним. У православній традиції, зокрема в Україні, він залишається одним із найшанованіших святих. В українській культурі він відомий як Святий Миколай і займає особливе місце в родинному житті, дитячих традиціях, церковній пам’яті та народній уяві.

Туреччина часто представляє спадщину Святого Миколая через призму туризму, Демре, історичної церкви та глобальної традиції Санта-Клауса. Але ця спадщина має значно ширший зміст. Святий Миколай є одним із найсильніших символів багатошарової релігійної та культурної історії Анатолії.

Анатолія була простором, де перетиналися грецька, римська, візантійська, християнська, турецька та ісламська історії. Саме тому спадщина Святого Миколая може говорити не тільки з туристами, а й із дипломатами, культурними інституціями, релігійними громадами та суспільствами, які шукають спільні гуманістичні цінності.

Чому ця тема важлива для України

Для України Святий Миколай не є далекою історичною постаттю. Він є частиною живої культурної пам’яті.

В українському суспільстві Святий Миколай уособлює добро, милосердя, захист і надію. Для дітей його ім’я пов’язане з подарунками, турботою та моральним вихованням. Для родин — із теплом і підтримкою. Для релігійних громад — із духовним заступництвом. Для Миколаєва — з самою назвою міста та його історичною ідентичністю.

Саме тому зв’язок із Туреччиною має особливе значення.

Під час війни символи захисту, милосердя та надії набувають ще більшої сили. Українські міста пережили руйнування, обстріли, втрати, евакуацію та глибоку суспільну травму. Миколаїв, зокрема, пройшов через важкі випробування. У такому контексті духовний образ Святого Миколая може перетворитися на сильне послання солідарності та людського зв’язку.

Внесок Ігоря Єрмолаєва важливий саме тому, що він походить із самого Миколаєва. Як журналіст і культурний спостерігач міста, він добре розуміє: Миколаїв — це не лише стратегічна точка на карті. Це місто пам’яті, людей, культури та сенсу.

Можливість для культурної дипломатії Туреччини

Міністерство закордонних справ Туреччини та Міністерство культури і туризму могли б спільно розробити окрему культурно-дипломатичну ініціативу, присвячену спадщині Святого Миколая.

Така ініціатива не обов’язково має бути політичною у вузькому сенсі. Навпаки, її сила може полягати саме в культурі, історії та спільній пам’яті.

Анкара могла б підтримати міжнародну програму, яка поєднає Патару, Демре та Миколаїв. До неї можуть увійти конференції, виставки, академічні дискусії, документальні проєкти, фотопрограми, дитячі заходи та культурні обміни.

У такій програмі могли б брати участь турецькі й українські історики, богослови, археологи, журналісти, митці, представники місцевого самоврядування та культурних інституцій. Важливу роль могли б відіграти і миколаївські культурні діячі, серед яких Ігор Єрмолаєв, чия робота пов’язана з документуванням пам’яті та ідентичності міста.

Подібна ініціатива показала б, що відносини Туреччини й України не обмежуються оборонною промисловістю, торгівлею, дипломатією, зерновими коридорами чи безпекою Чорного моря. Вони також мають людський, культурний і духовний вимір.

Демре і Миколаїв як символічна культурна лінія

Одним із практичних кроків могло б стати створення символічної культурної лінії Демре — Миколаїв.

Демре є одним із найважливіших місць, пов’язаних із пам’яттю Святого Миколая. Миколаїв — одне з найважливіших українських міст, назва якого несе цей духовний зв’язок. Поєднання цих двох точок могло б створити сильну платформу міської дипломатії.

Можна було б організувати, наприклад, “Дні Святого Миколая: мир і милосердя”. Частина програми могла б проходити в Демре, інша — у Миколаєві. Основними темами могли б стати захист дітей, підтримка родин, які постраждали від війни, збереження культурної спадщини, морська історія, міжрелігійний діалог і чорноморська солідарність.

Це була б не лише символічна акція. Вона могла б мати реальну соціальну та культурну користь.

Для українських дітей, які постраждали від війни, Святий Миколай уже є образом доброти й надії. Для Туреччини Демре і Патара є символами історичної глибини та культурної гостинності. Об’єднання цих значень може створити сильне гуманітарне послання.

Послання для Чорноморського регіону

Туреччина й Україна вже мають багато спільних стратегічних інтересів. Вони співпрацюють у сфері безпеки Чорного моря, оборонної промисловості, торгівлі, гуманітарних питань і майбутнього Криму. Туреччина також має особливий історичний і культурний зв’язок із кримськими татарами, чия доля залишається важливою частиною української боротьби за суверенітет.

Але культурна дипломатія здатна досягати тих сфер, куди не завжди доходить безпекова дипломатія.

Святий Миколай пропонує мову милосердя замість мови протистояння. У Чорноморському регіоні, який сьогодні асоціюється з війною, енергетичними кризами, міграцією та геополітичним суперництвом, такі символи мають особливу вагу. Вони нагадують, що історія складається не лише з кордонів, армій і договорів. Вона також складається з імен, святих, міст, дітей, обрядів і спільних історій.

Українсько-турецька ініціатива навколо Святого Миколая могла б надіслати ширше послання: Чорне море може бути не лише простором конфлікту, а й регіоном спільної пам’яті, культурної поваги та людської солідарності.

Яке глобальне послання може дати Туреччина

Через образ Святого Миколая Туреччина могла б звернутися до світу з трьома важливими посланнями.

По-перше, вона могла б підкреслити роль Анатолії як батьківщини різних релігійних і культурних традицій. Багато постатей, важливих для історії християнства, жили, служили або діяли на землях сучасної Туреччини. Святий Миколай — одна з найвідоміших серед них.

По-друге, Туреччина могла б показати себе не лише як геополітичний центр, а й як країну, здатну будувати мости між цивілізаціями. У часи поляризації культурна дипломатія, заснована на спільній спадщині, може створювати довіру.

По-третє, Туреччина могла б показати, що її солідарність з Україною має не тільки стратегічну, а й глибшу морально-історичну основу. Коли українці згадують Святого Миколая, вони бачать образ милосердя та захисту. Коли турки дивляться на Патару й Демре, вони бачать багатство історії Анатолії. Ці два погляди можуть зустрітися.

Таке послання могло б знайти відгук і в Європі, і в Північній Америці, де Святий Миколай також широко відомий. Обережне й шанобливе представлення Туреччиною цієї спадщини могло б посилити її культурний образ у світі.

Жест дружби для України

Для українців, особливо для мешканців Миколаєва, така ініціатива мала б емоційне значення.

Вона б означала: ім’я і пам’ять, важливі для вашого міста, також шанують у Туреччині. Духовна постать, яка живе у вашій культурній уяві, походить із земель, що сьогодні є частиною Туреччини. Наші історії пов’язані глибше, ніж здається на перший погляд.

Це тепле й людяне послання. Воно не потребує політичного тиску. Воно не розділяє. Воно не конкурує з українською ідентичністю. Навпаки, воно вшановує її.

У майбутньому відновленні України культурне відновлення буде не менш важливим, ніж фізична реконструкція. Містам потрібні дороги, школи й лікарні, але їм також потрібні пам’ять, гідність та ідентичність. Зв’язок Миколаєва зі Святим Миколаєм може стати частиною такого відновлення.

Запізніла, але сильна можливість

Спадщина Святого Миколая досі залишається недостатньо використаним напрямом в українсько-турецьких відносинах.

Вона поєднує дипломатію, туризм, історію, релігію, дитячу культуру, гуманітарну роботу, міську дипломатію та чорноморську ідентичність. Небагато символів мають настільки широкий простір для дії.

Нагадування Ігоря Єрмолаєва з Миколаєва відкриває важливе вікно. Воно показує, як одна історична деталь може стати основою ширшої культурної стратегії.

Якщо Анкара розвиватиме цю тему уважно, шанобливо й інклюзивно, вона зможе посилити культурну дипломатію Туреччини та надати нової глибини відносинам з Україною.

Святий Миколай, народжений в Анатолії та збережений у пам’яті Миколаєва, може стати не лише постаттю минулого. У пораненому війною Чорноморському регіоні його ім’я може перетворитися на міст миру, милосердя та спільної пам’яті.

Юсуф Інан

www.uapresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.