Чи можуть бути реалістичними заяви про ризик перевороту проти президента Ердогана?

Юсуф Інан
Журналіст | Політичний і стратегічний аналітик

Чи реальні чутки про переворот проти Ердогана?

Останніми днями в деяких YouTube-каналах, політичних коментарях і соціальних мережах тихо циркулює дуже серйозна й чутлива тема: твердження про те, що хтось із найближчого оточення президента Реджепа Таїпа Ердогана нібито може готувати політичний крок проти нього за підтримки як внутрішніх, так і зовнішніх сил.

Слово «переворот» не завжди вимовляється прямо. Іноді воно лише натякається. Іноді з’являється між рядками. Іноді ховається у питанні: «Хто керуватиме Туреччиною після Ердогана?»

Ахмет Несін час від часу порушує цю тему на своєму YouTube-каналі. Досвідчені журналісти, такі як Джан Атакли та Сабахаттін Онкібар, у різні періоди також побічно торкалися подібних натяків. У деяких ефірах говорять про неназваний «центр сили» так, ніби глядач має сам здогадатися, про кого йдеться.

То чи можуть ці твердження бути правдою?

Чи буває дим без вогню?

А може, цей дим навмисно створюють ті, хто сам розпалює маленькі політичні вогнища?

Моя позиція чітка: за нинішніх умов у Туреччині ймовірність класичної спроби перевороту проти президента Ердогана є вкрай слабкою. Якщо брати до уваги нинішню структуру держави, архітектуру безпеки, політичний баланс і бюрократичний центр, я не вважаю такий сценарій реалістичним.

Основні центри сили в Туреччині вже давно сформовані навколо одного політичного ядра. Бюрократія безпеки, структура розвідки, судова система, партійний кістяк і державний рефлекс значною мірою рухаються в межах політичного порядку, який вибудував президент Ердоган. У такій системі мені дуже важко повірити, що хтось із близького оточення Ердогана міг би самостійно розпочати велику силову гру проти нього.

Навіть якби я побачив це уві сні, я б не повірив.

Але саме тому варто розглянути іншу можливість: чи можуть ці чутки бути не підготовкою до реального перевороту, а частиною психологічної операції?

У Туреччині політика іноді формується не прямими діями, а чутками. Одну постать просувають. Іншу послаблюють. Створюють історію про внутрішній конфлікт у родині. Формують атмосферу недовіри навколо лідера. Суспільству намагаються нав’язати відчуття, що «справжня влада вже десь в іншому місці».

У такі періоди навіть слово «переворот» саме по собі стає політичним інструментом.

Навіть якщо твердження про переворот не є реальним, сам натяк на переворот може бути корисним для певних кіл. Його можна використовувати, щоб сповільнити лідера, посварити його оточення між собою, створити тривогу в партійній базі та сформувати атмосферу недовіри всередині держави.

Справжнє питання сьогодні таке: хто поширює ці твердження? Через які канали їх підтримують у порядку денному? Які постаті висуваються вперед? Які постаті стають мішенню? І найголовніше — кому вигідні ці чутки?

Чи випадково в деяких колах знову почали обговорювати імена Білала Ердогана та Берата Албайрака? Чи могло занепокоїти певні групи впливу уявлення про те, що ці постаті можуть відіграти сильнішу роль у оновленні та подальшому зміцненні AK Party?

Якщо існує очікування, що такі імена, як Білал Ердоган і Берат Албайрак, можуть стати впливовішими у майбутньому AK Party, то, без сумніву, будуть і ті, хто відчуватиме від цього дискомфорт. Адже оновлення AK Party — це не лише внутрішньопартійне питання. Це також означає перебудову майбутньої архітектури влади в Туреччині.

З цього погляду маленькі вогні, які запалюються в YouTube-просторі, стають зрозумілішими.

Можливо, дехто не пише відкритого сценарію перевороту. Але вони можуть намагатися створити такі уявлення: «Ердоган слабшає», «його найближче коло розділене», «у державі піднімається інший центр», «зовнішній світ тепер хоче працювати з кимось іншим».

Це значно тонше, ніж підготовка до перевороту.

Це спроба захопити психологічне поле політики.

Ще один момент, який привертає мою увагу, — це те, що частину цих натяків постійно підтримують у порядку денному канали, пов’язані з FETÖ, або пропагандистські середовища, близькі до цієї лінії. У цих просторах певні неназвані або натякані постаті іноді просуваються, іноді подаються як альтернатива, а іноді обговорюються з формулюваннями на кшталт: «Від Ердогана вже немає надії, але якщо ця людина керуватиме Туреччиною, усе може покращитися».

Чи це випадковість?

Я так не думаю.

Мислення FETÖ в Туреччині ніколи не грало лише на сьогодні. Воно завжди шукало тріщини — у державі, у політиці, у сім’ях, між кадрами, у венах політичних рухів. Тому не варто дивуватися, якщо те саме мислення сьогодні діє в інших формах.

Але тут потрібна обережність. Було б неправильно пов’язувати кожну чутку з FETÖ. У Туреччині є різні групи інтересів: старі бюрократичні звички, нові економічні кола, міжнародні актори, медійні оператори та фігури, які ведуть розрахунки всередині політичних партій.

У країні, де боротьба за владу є глибокою й жорсткою, чутки іноді використовуються як розвідувальний матеріал. Чутка може бути такою ж ефективною, як реальність. Іноді неправдива чутка дає більше наслідків, ніж сама правда.

Президент Ердоган має політичний досвід, щоб читати такі ігри. Ми говоримо про лідера, який боровся з опікою військово-бюрократичних кіл, спробами перевороту, справами про закриття партії, зрадою 15 липня та міжнародним тиском. Я не думаю, що такий політичний розум легковажно ставитиметься до сигналів, які циркулюють у кулуарах YouTube.

Але питання не лише в тому, чи бачить Ердоган ці натяки.

Справжнє питання — як AK Party і державний розум керуватимуть цими чутками.

Якщо ці твердження повністю безпідставні, держава і політика мають погасити їх, не дозволяючи їм розростатися. Якщо вони є частиною спроби сконструювати майбутнє партії, це також треба усвідомити. Якщо існує зовнішньо підтримана операція зі створення сприйняття, її канали мають бути визначені.

Однак найбільшою помилкою було б перетворити всіх на людей, які підозрюють одне одного.

Адже іноді справжня мета чуток про переворот — не здійснення перевороту. Мета — отруїти лояльність, зруйнувати довіру, послабити коло лідера й зменшити здатність руху діяти.

Сьогодні Туреччині потрібна не паніка, а спокійне стратегічне мислення.

AK Party потребує оновлення. Туреччина потребує нової політичної мови, нових кадрів і свіжої суспільної енергії. Це оновлення може обговорюватися через Білала Ердогана, Берата Албайрака чи інші імена. Але якщо ця дискусія буде отруєна натяками на переворот, сценаріями родинного конфлікту та історіями про паралельні центри сили в державі, постраждає сама Туреччина.

Картина, яку я бачу, така: класична спроба перевороту проти президента Ердогана не виглядає реалістичною. Але психологічну операцію, спрямовану проти оточення Ердогана, майбутнього AK Party та нової архітектури влади в Туреччині, варто сприймати серйозно.

Я не стверджую, що знаю все. У мене немає доступу до державних секретних документів. Я лише читаю — з досвідом майже 30 років у журналістиці — публічні повідомлення, натяки та повторювані шаблони, які циркулюють у медіа й політичних коментарях.

Іноді те, що між рядками, говорить більше, ніж саме речення.

Іноді важливо не те, чи є твердження правдивим, а те, чому його поширюють і хто це робить.

Саме на це я дивлюся у цій справі.

Хто через ці чутки намагається створити недовіру навколо президента Ердогана?

Хто намагається спрямувати майбутнє AK Party у бажане для себе русло?

Кого турбує можлива роль Білала Ердогана та Берата Албайрака?

Хто вже сьогодні поширює сценарії «після Ердогана»?

І хто намагається забруднити можливість сильного політичного оновлення Туреччини натяками на переворот?

Відповіді на ці запитання важливіші за саму чутку.

Я лише скромний журналіст.

Я не спираюся на силу держави й не вірю у шепіт темних кіл. Я пишу те, що бачу, що відчуваю і про що думаю.

Сьогодні я бачу ось що: ймовірність перевороту проти президента Ердогана слабка. Але ймовірність психологічної війни, спрямованої проти кола президента Ердогана, його родини, майбутнього партії та нової політичної архітектури Туреччини, є сильною.

Саме тому Туреччині потрібен не страх. Їй потрібні ясне мислення, чиста політика й тверда лояльність.

Я вірю, що такий глобальний актор, як президент Ердоган, і молоді уми, які можуть відіграти роль у майбутньому Туреччини, прочитають ці натяки краще за будь-кого.

Бо іноді справжня небезпека — не буря, що наближається.

А ті, хто вдає, ніби буря вже тут, щоб змінити курс корабля.

Юсуф Інан

www.uapresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.