Telegraph: Ердоган використовує вакуум на Близькому Сході

Юсуф Інан | UA Presa
АНКАРА, ТУРЕЧЧИНА — Британське видання The Telegraph заявило, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган намагається перетворити стратегічний вакуум на Близькому Сході на політичний і геополітичний важіль для Анкари.

За матеріалом турецького видання Karar, The Telegraph розглянув останні події в Туреччині — зокрема судові рішення щодо головної опозиційної Республіканської народної партії, поліцейське втручання в штаб-квартиру CHP та тиск на опозиційних політиків — у ширшому контексті регіональних воєн і зміни глобального балансу сил. У публікації стверджується, що Ердоган одночасно намагається послабити опозицію всередині країни та зміцнити позиції Туреччини у сфері оборони, енергетики й дипломатії НАТО.

Поліція увійшла до штаб-квартири CHP

У матеріалі The Telegraph поліцейське втручання в штаб-квартиру CHP описується як один із символічних моментів нової політичної кризи в Туреччині.

За даними видання, підрозділи поліції примусово увійшли до будівлі партії, застосували сльозогінний газ для розгону партійців і діяли в момент, коли лідер CHP Озгюр Озель перебував у штаб-квартирі та виступав проти судового рішення.

Telegraph пише, що ці кадри посилили занепокоєння щодо стану громадянських і політичних свобод у Туреччині. У матеріалі підкреслюється, що криза в CHP не є лише внутрішньопартійним конфліктом, а розглядається як критичний етап для інституційного існування турецької опозиції.

Судове рішення змінило баланс в опозиції

The Telegraph також звернув увагу на рішення суду, внаслідок якого Озгюра Озеля, за повідомленнями, було усунуто від керівництва партією, а колишнього лідера CHP Кемаля Киличдароглу тимчасово повернуто до партійного управління.

За оцінкою видання, ці події сприймаються як частина ширшого процесу послаблення опозиції перед наступними президентськими виборами.

CHP є головною опозиційною силою Туреччини, тому втручання в її керівну структуру має значення не лише для самої партії, а й для всієї політичної системи країни. Telegraph зазначає, що такі процеси можуть змінити політичне поле напередодні виборів, які очікуються у 2028 році, хоча можливість дострокового голосування також залишається предметом обговорення.

Близькосхідна криза створює простір для Анкари

Аналіз Telegraph пов’язує внутрішньополітичні події в Туреччині з ширшою нестабільністю на Близькому Сході.

Видання зазначає, що міжнародний порядок денний зосереджений на війні США та Ізраїлю, напруженості з Іраном і нових ризиках у регіоні. На цьому тлі, за оцінкою авторів, Ердоган отримує більше простору для дій усередині країни з меншим зовнішнім тиском.

У матеріалі наведено оцінку директорки турецької програми вашингтонського Middle East Institute Гонюль Тол. Вона вважає, що нинішня міжнародна ситуація створює для Ердогана надзвичайно сприятливе середовище.

За її словами, геополітичні потрясіння заохочують турецького лідера діяти впевненіше щодо залишків демократичного простору в країні.

Реакція Заходу на справу Імамоглу була слабкою

The Telegraph включив до аналізу й справи проти мера Стамбула Екрема Імамоглу.

Імамоглу вважається одним із найсильніших політичних суперників Ердогана. У матеріалі зазначається, що проти нього висунуто обвинувачення, зокрема у корупції та керівництві злочинною організацією, викладені у великому обсязі матеріалів справи. Імамоглу ці звинувачення відкидає.

Водночас Telegraph наголошує, що попри політичну вагу Імамоглу та серйозність справи, реакція Заходу залишилася обмеженою.

Видання також звернуло увагу, що правляча у Великій Британії Лейбористська партія, попри ідеологічну близькість до CHP, реагувала на ситуацію доволі стримано.

Економічні труднощі тиснуть на владу

У матеріалі зазначається, що Ердоган майже чверть століття зміцнював свою владу в турецькій політиці, однак останніми роками економічні проблеми послабили рівень підтримки влади.

The Telegraph звертає увагу на вплив високої інфляції після виборів 2023 року. За оцінкою видання, економічні труднощі могли підштовхнути владу до жорсткіших методів політичного контролю.

У матеріалі наведено оцінку експерта Amena Strategies Юсуфа Джана. Він вважає, що команда Ердогана розуміє: рівень суспільної підтримки вже не такий високий, як у попередні роки. Саме це, за його словами, може пояснювати більш агресивні спроби нейтралізувати CHP та знизити ефективність опозиції.

Геополітична вага Туреччини зростає

Попри критику внутрішньої політики, Telegraph наголошує і на зростанні геополітичного значення Туреччини.

За оцінкою видання, вторгнення Росії в Україну, сумніви щодо надійності США за президентства Дональда Трампа та вакуум безпеки на Близькому Сході зробили Туреччину більш необхідним партнером для багатьох держав.

Європейські країни, союзники по НАТО, регіональні актори та окремі держави Африки дедалі частіше відчувають потребу працювати з Ердоганом, зазначає аналіз.

Це дає Анкарі більшу дипломатичну вагу в момент, коли західні уряди змушені балансувати між критикою демократичних відступів і потребою у співпраці з питань оборони, енергетики та безпеки.

Оборонна промисловість посилює позиції Анкари

Окрему увагу The Telegraph приділив розвитку турецької оборонної промисловості.

У матеріалі зазначається, що Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО після США та за часів Ердогана стала 11-м найбільшим експортером зброї у світі.

Особливо помітними на світовому ринку стали турецькі безпілотники. The Telegraph пише, що турецька зброя була випробувана в різних конфліктах, що посилило довіру до Анкари як постачальника озброєнь.

За даними видання, Ірак підписав угоду про закупівлю турецьких систем ППО, а Індонезія може стати одним із перших іноземних покупців безпілотного бойового літака Bayraktar Kızılelma.

Також згадується експорт військового допоміжного судна до Португалії, що стане першим таким продажем Туреччини країні, яка одночасно є членом НАТО та ЄС.

Ердоган подає себе як надійного партнера

За оцінкою The Telegraph, оборонні експортні успіхи стали для Ердогана важливим зовнішньополітичним інструментом.

Гонюль Тол зазначає, що Ердоган використовує ці досягнення, аби надсилати регіональним урядам сигнал: на Туреччину можна покластися.

Оборонні угоди дають Анкарі економічні ресурси та водночас підсилюють міжнародний профіль Ердогана в момент, коли його внутрішня легітимність зазнає критики.

На думку видання, саме практичні можливості турецького оборонного сектору ускладнюють для західних урядів повну ізоляцію або надто різку критику Анкари.

Туреччина прагне стати енергетичним і торговельним вузлом

The Telegraph також пише, що Ердоган хоче перетворити Туреччину не лише на оборонну силу, а й на ключовий центр енергетичних і торговельних коридорів.

У матеріалі згадуються критичні мінерали, трубопроводи, морські порти та енергетична торгівля як елементи ширшої стратегії Туреччини стати глобальною точкою з’єднання.

Заява Ердогана про те, що Туреччина прагне бути не спостерігачем, а «гравцем, який формує правила», розглядається саме в цьому контексті.

Видання зазначає, що розширення ролі Туреччини в обороні, енергетиці та логістиці збільшує її значення для Заходу, регіональних держав і глобальних ринків.

Саміт НАТО може посилити позиції Туреччини

The Telegraph також нагадує, що в липні Туреччина прийматиме саміт НАТО.

За оцінкою видання, до війни навколо Ірану Туреччина вважалася одним із вразливіших членів Альянсу. Однак після нової регіональної кризи Анкара може увійти до саміту з сильніших позицій.

Газета вважає, що Ердоган тепер має більше важелів у переговорах із союзниками по НАТО.

Це пов’язано з військовим потенціалом Туреччини, її оборонним виробництвом, географічним розташуванням і роллю в кількох регіональних кризах одночасно.

Захід може менше зважати на демократичний відступ

У висновку The Telegraph попереджає, що західні країни можуть дедалі менше зважати на демократичний відступ у таких державах, як Туреччина.

Гонюль Тол зазначає, що НАТО колись описували як оборонну організацію демократичного світу, але нині це визначення вже не має такої сили.

За її словами, західні уряди нині більше цікавляться тим, чи може Туреччина виробляти дрони, підтримувати потужну оборонну промисловість і відповідати на стратегічні потреби, ніж її демократичним станом.

Водночас вона попереджає, що співпраця з авторитарними лідерами має ризики. Такі лідери насамперед прагнуть зберегти власний режим, а коли їхня влада опиняється під загрозою, вони можуть не дотримуватися міжнародних домовленостей.

Загальний висновок аналізу The Telegraph полягає в тому, що зростання стратегічної ваги Туреччини дає Ердогану більше простору для жорсткішого внутрішньополітичного курсу з меншим зовнішнім тиском.

www.uapresa.com