Ланцюг доносів, вигідний Росії: як зірвали фестиваль тюркського світу

By Ahmet Taş | UA Presa

Анкара, Туреччина — Запланований Fond Inan у 2018 році в Миколаєві Фестиваль тюркського світу мав стати великим політичним і гуманітарним сигналом після окупації Криму, однак проєкт так і не був реалізований після серії скарг, погроз і фізичних нападів.

Історія цього фестивалю важлива не лише як історія нереалізованої культурної події. У поданих Fond Inan матеріалах і свідченнях ідеться про спробу створити в південній Україні масштабний майданчик солідарності між Україною, Туреччиною, кримськотатарським народом і ширшим тюркським світом. У цій логіці фестиваль мав стати не просто сценою для виступів, а геополітичним повідомленням, адресованим і Києву, і Москві, і міжнародній аудиторії.

Водночас DATÜB у власній публікації підтвердив, що представник організації в Україні Марат Расулов звертався зі скаргами до Посольства Туреччини в Києві, до правоохоронних органів у Миколаєві та до інших інстанцій щодо Юсуфа Інана. За версією Fond Inan, ці скарги були безпідставними, але створили атмосферу підозри, яка ізолювала структуру, що готувала фестиваль, і зрештою заблокувала проєкт.

Справжня мета фестивалю полягала у політичному сигналі щодо Криму

У концепції Fond Inan фестиваль не описувався як звичайний фольклорний захід чи локальна подія до Курбан-байраму. Ішлося про набагато ширшу конструкцію: у Миколаєві, поблизу Херсонського напрямку і географічно відносно близько до окупованого Криму, планувалося зібрати керівництво України, президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, представників кримськотатарського народу та лідерів тюркського світу.

З погляду стратегічної комунікації такий формат мав би величезну вагу. Через чотири роки після незаконної анексії Криму Росією поява великого міжнародного заходу на півдні України означала б, що кримське питання не зникло з порядку денного, а навпаки — отримує нову політичну, гуманітарну та символічну рамку.

Туреччина багаторазово заявляла, що не визнає незаконної анексії Криму та підтримує незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме тому фестиваль, запланований Fond Inan, міг би стати не відхиленням від офіційної політики Анкари, а її публічним і візуально сильним продовженням через народну дипломатію, гуманітарну допомогу та культурну присутність.

Чому гуманітарна модель зі 100 тисячами жертовних тварин була стратегічною

Окремою частиною проєкту був масштабний гуманітарний компонент. За концепцією, близько 100 тисяч баранів і овець мали бути пожертвувані, забиті під час Курбан-байраму, а сформований запас м’яса планували розподілити по різних регіонах України. На площах мали працювати точки приготування їжі, зокрема донерів і кефте, а гуманітарна допомога повинна була стати видимою для мільйонів громадян.

Саме тут проявлялася стратегічна глибина проєкту. Турецька підтримка виходила б за межі дипломатичних заяв і переходила б у щоденний соціальний досвід українців. Це означало б не лише іміджевий успіх для Туреччини, а й створення нового рівня суспільної довіри між українським і турецьким суспільствами.

Крім того, модель відкривала економічний і логістичний вимір: Миколаївсько-Херсонський напрямок міг би поступово стати одним із центрів гуманітарної, економічної та культурної присутності Туреччини й тюркського світу в Україні. Для Росії найбільш чутливим був би не один фестивальний день, а перспектива того, що така платформа стала б регулярною.

Публікація DATÜB підтвердила факт скарг

Одним із ключових документальних моментів у цій історії є заява DATÜB, опублікована на сайті організації 4 грудня 2020 року. У ній прямо сказано, що представник DATÜB в Україні Марат Расулов звертався зі скаргами до Посольства Туреччини в Києві, до силових структур у Миколаєві та до інших інстанцій.

Отже, сам факт звернень і скарг не є предметом припущень — він підтверджений самою організацією. Дискусійною залишається інша частина: який саме зміст мали ці скарги, з якою метою вони подавалися та який практичний вплив вони мали на долю фестивалю.

За матеріалами Fond Inan, висунуті у скаргах твердження не були підтверджені. У поданих текстах стверджується, що жодне з цих звинувачень не призвело до такого юридичного результату, який би довів незаконність діяльності Fond Inan або нелегітимність самого фестивального проєкту. Втім, навіть без юридичного підтвердження скарги могли виконати іншу функцію — створити підозру, охолодити офіційну підтримку та ускладнити рух проєкту вперед.

У матеріалах Fond Inan також стверджується, що середовище навколо DATÜB в Україні пов’язувалося з мережею Гюлена. Разом із тим у відкритому доступі не виявлено судового рішення, яке остаточно встановлювало б такий статус для згаданих осіб. Тому ця частина повинна сприйматися як твердження сторони, що просуває цю версію подій, а не як встановлений судом факт.

Як проєкт можна було зупинити без офіційної заборони

За наявними матеріалами, щодо Фестивалю тюркського світу не було оприлюдненого формального рішення про заборону. Це важливо. Проєкт не був згорнутий одним адміністративним актом — він, за цією версією, був послідовно виснажений.

Спочатку з’явилися скарги на організатора. Потім, як стверджується, було створено атмосферу недовіри у відносинах з турецькими та українськими установами. Після цього почали слабнути дипломатична впевненість, протокольна підтримка та адміністративна визначеність. А далі, за матеріалами Fond Inan, ішли вже погрози, фізичні атаки та напади на символи.

У фондівських документах і візуальних матеріалах згадується, що турецький і український прапори, які висіли в центрі Fond Inan, були зняті й викинуті, а до будівлі підкидали гільзи. Якщо ці матеріали коректно відтворюють хід подій, то йдеться не лише про тиск на окрему організацію, а й про атаку на символічний простір турецько-української солідарності.

У підсумку Fond Inan зупинив свою діяльність, а разом із цим зник і організаційний центр фестивалю. У такому механізмі сучасного саботажу не обов’язково мати формальну заборону: достатньо зруйнувати довіру до суб’єкта, який несе проєкт.

Чому найбільше від цього виграла саме Росія

Для стратегічного аналізу важливе не лише питання “хто діяв”, а й питання “кому це було вигідно”. Після зриву фестивалю найбільший геополітичний зиск об’єктивно отримала Росія.

По-перше, не відбулося великого міжнародного зібрання поблизу Криму за участі Туреччини, України та представників тюркського світу. По-друге, кримське питання не було посилене таким видовищним громадсько-політичним форматом. По-третє, Україна втратила шанс на створення нового південного майданчика турецької гуманітарної та культурної присутності. По-четверте, Туреччина не отримала потужного інструменту суспільної дипломатії на українському напрямку.

Це саме той результат, який відповідав би інтересам Москви. Водночас сам по собі такий результат ще не доводить пряме управління з боку російських спецслужб. Але він ставить важливе аналітичне питання: чи міг локальний ланцюг скарг і тиску, що врешті нейтралізував вигідний для України й Туреччини проєкт, працювати в логіці ширшої гібридної операції?

NATO неодноразово описував гібридні загрози як поєднання пропаганди, дезінформації, тиску, підривних дій, політичного впливу та використання місцевих мереж. У такій моделі не обов’язково бачити російський прапор або прямий наказ. Достатньо, щоб мережа на місці — з ідеологічних, персональних або інших причин — створила результат, який повністю збігається з російським інтересом.

Шушинський саміт 2024 року показав цінність ідеї, запропонованої ще у 2018-му

З плином часу цінність проєкту, запропонованого Fond Inan, стала виглядати ще очевиднішою. Лідери Організації тюркських держав 6 липня 2024 року зібралися в азербайджанській Шуші й ухвалили Карабаську декларацію. Сам вибір місця став демонстрацією того, що географія може бути частиною політичного меседжу.

У цьому сенсі Шуша для Карабаху і Миколаївсько-Херсонський напрямок для кримського питання мають подібну логіку. Якби у 2018 році фестиваль був реалізований, тюркський світ міг би ще до нинішнього рівня своєї політичної видимості отримати практичний досвід спільної дії в Україні на темі Криму.

Тому втрата цього фестивалю — це не лише скасована подія. Це, ймовірно, втрата раннього старту для більш широкої українсько-турецько-тюркської платформи на півдні України.

Ключове питання залишається відкритим

Сьогодні найбільш принциповими залишаються кілька запитань. Якими саме були звинувачення в поданих скаргах? Чому, якщо вони не були підтверджені, їхнього впливу вистачило для руйнування стратегічного проєкту? Чому українські інституції, за цією версією, не провели повної верифікації діяльності Fond Inan на місці? Чи вивчався зв’язок між хвилею скарг, фізичним тиском і зривом фестивалю? І чи досліджував хтось, наскільки цей механізм відповідав інтересам Росії у кримському питанні?

На сьогодні відомо щонайменше одне: DATÜB у власній заяві підтвердив факт подання скарг, а Fond Inan стверджує, що ці скарги були безпідставними, однак стали початком процесу, який завершився зупинкою діяльності фонду та зривом фестивалю.

*

Саме тому головне стратегічне питання звучить так: чи був ланцюг скарг лише локальною кампанією тиску, чи він міг стати інструментом ширшої схеми, результат якої виявився максимально вигідним для Росії?

Примітка: Детальнішу інформацію про Fond İnan можна знайти на сайті www.fondinan.com

UAPresa.com