Петиція за звання Героя України для Олександра Рося: звернення дружини

Юсуф Інан | UA Presa

ПЛОСКЕ, УКРАЇНА — Антоніна Рось просить підтримати петицію про посмертне присвоєння її чоловікові Олександру звання «Герой України»; стрілець-санітар загинув 8 березня 2023 року під час бойового завдання поблизу Авдіївки.

У захисника залишилася донька. Його загибель підтвердили після тривалих пошуків, а в червні 2026 року громада провела Олександра в останню путь. Тепер дружина прагне державного визнання його служби й просить людей підтримати своє звернення.

«На цьому фото ми ще щасливі»

Із цих слів Антоніна Рось почала допис, у якому розповіла про чоловіка та попросила підписати петицію. Вона згадує час, коли вони були разом, будували плани й не могли уявити, що колись від спільних днів залишаться фотографії та спогади.

За словами Антоніни, Олександр був уважним чоловіком і турботливим батьком. Найболючішою для неї залишається думка про те, що донька більше не зможе обійняти тата. У зверненні дружини прохання про нагороду звучить поруч із пам’яттю про людину, на яку вона чекала вдома.

Родина створилася у 2012 році. Наступного року в подружжя народилася донька. До повномасштабного вторгнення Олександр жив із сім’єю у Броварському районі Київської області. Саме там минали його дні як чоловіка й батька — життя, яке Антоніна згадує на спільних світлинах.

Від Оратова до служби в ЗСУ

Олександр Рось народився 24 квітня 1988 року в Оратові на Вінниччині. Навчався в місцевій школі, а згодом здобув вищу освіту в Київському національному університеті будівництва і архітектури. Після одруження оселився з родиною на Київщині, у селі Плоске.

У березні 2022 року Олександр став до лав Збройних сил України. Дружина розповідає, що він пішов захищати країну добровільно. Оратівська селищна рада також підтверджує, що його мобілізували того місяця.

Олександр залишив удома дружину й доньку. У петиції Антоніна пише, що він свідомо обрав військову службу, хоча мав родину, мрії та плани на майбутнє. Для неї рішення чоловіка було пов’язане із захистом країни та людей, до яких він хотів повернутися.

Стрілець-санітар на передовій

Олександр служив стрільцем-санітаром 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А0536. Його посаду й підрозділ зазначено в повідомленні Великодимерської селищної ради.

У своїй петиції Антоніна наголошує, що служба стрільця-санітара вимагала готовності виконувати бойові завдання та допомагати пораненим побратимам. Водночас у відкритих повідомленнях немає докладного опису окремих епізодів його служби, тому родина просить оцінити шлях військового на підставі його обов’язку, мужності й самовідданості.

Восьмого березня 2023 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки Донецької області. Цю дату й місце підтверджують повідомлення громад, з якими було пов’язане його життя. Для дружини та доньки вона стала днем, після якого Олександр вже не повернувся додому.

Після тривалих пошуків родина змогла попрощатися

У травні 2026 року Оратівська селищна рада повідомила, що після тривалих пошуків загибель захисника підтверджено. Між датою його загибелі та цим повідомленням минуло понад три роки. Публічні повідомлення не деталізують перебіг пошуків, однак дають змогу зрозуміти, чому прощання відбулося значно пізніше.

Третього червня 2026 року жителі села Плоске провели Олександра в останню путь. Прощання почалося біля дому, де він жив із родиною. Після відспівування в храмі пам’ять військового вшанували на Алеї Слави в центрі села. Поховали Олександра на місцевому кладовищі.

До церемонії долучилися рідні, близькі та жителі громади. Люди утворили живий коридор, проводжаючи захисника. Для Антоніни й доньки це була можливість попрощатися з чоловіком і батьком, якого вони втратили ще у 2023 році.

Що просить дружина в петиції

Десятого вересня 2026 року на офіційному сайті електронних петицій Президента України оприлюднили звернення Антоніни Рось. Вона просить посмертно присвоїти Олександрові звання «Герой України» за особисту мужність, самовідданість та вірність Українському народові.

Для дружини це прохання стосується і державного визнання служби, і пам’яті, яку вона збереже для доньки. Антоніна пише про чоловіка як про захисника, але передусім згадує людину, з якою вони мали спільне життя. Вона просить поширити петицію, щоб про Олександра та його загибель дізналися більше людей.

Звернення має номер 22/270078-еп. Воно перебуває на етапі збору підписів. Посмертного присвоєння звання, про яке просить родина, наразі не відбулося.

Як підтримати звернення

Підписати петицію про присвоєння Олександрові Росю звання «Герой України» можна на офіційному сайті електронних петицій Президента України. Для цього потрібно відкрити сторінку звернення та авторизуватися. Актуальну кількість підписів сайт показує безпосередньо на сторінці.

Для обов’язкового розгляду петиція має набрати щонайменше 25 тисяч підписів у встановлений строк. Досягнення цієї кількості означає розгляд звернення, але саме собою не є рішенням про присвоєння звання.

Антоніна просить підтримати її прохання заради пам’яті про чоловіка та їхньої доньки. Для людей, які знали Олександра в Оратові, Плоскому чи під час служби, петиція стала ще одним способом згадати його життя. Для родини кожен підпис означає, що в цій пам’яті вони не залишилися самі.

UAPresa.com