Богдан Зуб: шлях будівельника, який став артилеристом і загинув за Україну

Юсуф Інан | UA Presa

ЛЬВІВ, УКРАЇНА — Родина полеглого старшого солдата Богдана Зуба просить присвоїти йому звання Героя України посмертно — артилерист повернувся до побратимів після тяжкого поранення та загинув у березні 2026 року.

Богдан Миколайович Зуб служив майстром артилерійського розрахунку в аеромобільному батальйоні 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. До великої війни він працював будівельником, створював домівки для інших людей і дбав про власну родину.

Його дружина Мар’яна Зуб зареєструвала на сайті Президента України електронну петицію №22/270250-еп. У зверненні вона просить державу відзначити особисту мужність, відданість присязі та рішення Богдана повернутися до бойового підрозділу після поранення і тривалої реабілітації.

Від Стрептова до професії будівельника

Богдан Зуб народився 11 січня 1983 року в селі Стрептів Кам’янка-Бузької громади Львівської області. Він зростав у багатодітній родині, в якій було четверо дітей.

Після закінчення гімназії Богдан вступив до Вищого професійного училища №71 у Кам’янці-Бузькій. Там він здобув професію будівельника, з якою згодом пов’язав багато років свого мирного життя.

У 2001–2003 роках Богдан проходив строкову військову службу. Після повернення до цивільного життя він знову зайнявся будівництвом. Зводив і ремонтував житло, працював над фасадами та іншими об’єктами.

Односельці та знайомі згадують його як працьовиту, щиру й просту у спілкуванні людину, яка не відмовляла іншим у допомозі. Психологиня Галина Гуль, розповідаючи про зроблений Богданом фасад свого будинку, зазначила, що в цій роботі назавжди залишилася частинка його самого.

Для батьків, Миколи та Надії, Богдан залишався життєрадісним і справедливим сином, який любив повертатися до будинку, де народився й виріс. Родина, за їхніми словами, завжди посідала головне місце в його житті.

На сороковий день народження він знову став до війська

Удруге Богдан приєднався до Збройних сил України 11 січня 2023 року — у день свого 40-річчя. В офіційній петиції зазначено, що його мобілізували у січні 2023 року.

Він служив старшим солдатом і майстром артилерійського розрахунку в першому артилерійському взводі артилерійської батареї аеромобільного батальйону військової частини А2582 — 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Разом зі своїм підрозділом військовослужбовець виконував бойові завдання на Харківщині, Донеччині та Запоріжжі. У тексті петиції вказано, що за сумлінне виконання військового обов’язку його відзначали нагородами та подяками, однак їхні назви у зверненні не уточнюються.

Побратими згадували Богдана як відданого присязі військового, який не скаржився на труднощі та продовжував говорити про життя після війни. Він будував плани на майбутнє і чекав на повернення до родини.

Після поранення він повернувся до побратимів

Під час служби Богдан отримав складне поранення. Він переніс операцію, після чого проходив тривалу реабілітацію.

В офіційній петиції зазначено, що за станом здоров’я його визнали непридатним до військової служби. Він мав можливість залишитися вдома поруч із дружиною та дитиною, однак ухвалив інше рішення — повернувся до свого підрозділу.

Дружина Мар’яна пояснювала його вчинок тим, що Богдан не міг залишити людей, із якими пройшов небезпечний фронтовий шлях. Він хотів бути поруч із тими, з ким ділив страх, біль, втому та відповідальність.

У петиції саме це рішення названо одним із найважливіших свідчень його відданості. Після поранення Богдан міг обрати повернення до мирного життя, але знову став поруч зі своїми побратимами.

Для рідних цей вибір став частиною пам’яті про нього: не лише як про військовослужбовця, а як про людину, яка відчувала відповідальність за тих, хто залишався на фронті.

Останній бій поблизу Чорненкового

У березні 2026 року Богдан перестав виходити на зв’язок. Родичі та знайомі шукали його у списках і групах, де публікували відомості про полонених та зниклих безвісти українських військовослужбовців.

Пізніше Кам’янка-Бузька міська рада повідомила, що старший солдат Богдан Зуб загинув 10 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Чорненкове Синельниківського району Дніпропетровської області.

На момент загибелі йому було 43 роки. За повідомленням громади, військовослужбовець до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку.

Через кілька місяців, 7 серпня 2026 року, Богдана провели в останню путь у рідному селі Стрептів. Разом із родиною з ним прощалися односельці, друзі та всі, хто знав його як будівельника, військового і людину, готову допомогти іншим.

Дружина, маленький син і донька зберігають його пам’ять

У Богдана залишилися дружина Мар’яна, маленький син, донька Ольга, батьки Микола та Надія, брати або сестри, інші рідні, друзі й побратими.

Дружина згадує його як безстрашного, турботливого та життєрадісного чоловіка. За її словами, для неї та сина він був цілим світом і тією надійною опорою, про яку мріє кожна родина.

В одному з останніх повідомлень із фронту Богдан написав дружині, що вони із сином дуже сильно її люблять. Ці слова стали однією з особистих пам’яток, які залишилися родині після його загибелі.

Донька військового Ольга говорить, що хоче зберегти пам’ять про батька не тільки через біль утрати, а й через добро, силу та світло, які він залишив після себе. Вона наголошує, що завжди пишатиметься тим, що Богдан був її батьком.

Маленький син зростатиме, дізнаючись про тата з фотографій, родинних історій, спогадів побратимів і речей, яких торкалися його руки. Саме тому родина прагне, щоб пам’ять про Богдана була збережена не лише вдома, а й на державному рівні.

Петиції необхідно зібрати 25 тисяч голосів

Дружина військовослужбовця Мар’яна Григорівна Зуб оприлюднила петицію про присвоєння Богдану Зубу звання Героя України посмертно 14 вересня 2026 року.

Станом на 12 жовтня петиція зібрала 8 285 із необхідних 25 000 голосів. Збір підписів триває, а для підтримки звернення необхідно авторизуватися на офіційному сайті Президента України.

У тексті звернення дружина наголошує, що для когось підтримка стане лише одним електронним підписом, але для родини вона означатиме, що чоловіка, батька і сина пам’ятають.

Підтримати родину та підписати звернення можна на офіційному сайті Президента України: петиція №22/270250-еп про присвоєння Богдану Зубу звання Героя України посмертно.

Наразі йдеться саме про прохання родини та громадян: рішення про присвоєння звання ще не ухвалене. Щоб петицію передали на розгляд Президента України, вона має набрати встановлені 25 000 підписів.

Для родини Богдан Зуб назавжди залишиться чоловіком, батьком, сином і людиною, яка після тяжкого поранення повернулася до побратимів. Для громади — будівельником, чиїми руками створені домівки. Для України — воїном, який віддав життя під час захисту держави.

UAPresa.com