Мекканська угода й меморандум «Бадр»: чи постане «ісламське НАТО»?

Ахмет Таш | UA Presa

МИКОЛАЇВ, УКРАЇНА — Туреччина, Катар, Пакистан та Індонезія підписали в Досі меморандум про оборонну співпрацю; на тлі окремої Мекканської угоди трьох країн це пожвавило розмови про «ісламське НАТО», хоча спільного військового альянсу п’яти держав не створено.

Новий документ стосується насамперед оборонної промисловості. Мекканська угода Туреччини, Пакистану й Саудівської Аравії, навпаки, містить положення про взаємну допомогу в разі збройного нападу. Різниця між ними визначає, наскільки доречне порівняння з НАТО — і чому не можна вважати, що Катар та Індонезія приєдналися до зобов’язань, узятих в Мецці.

Що передбачає Мекканська угода

Туреччина, Пакистан і Саудівська Аравія підписали Мекканську угоду про спільну оборону 7 серпня 2026 року. Згідно з текстом, про який повідомило агентство Reuters, сторони розглядатимуть збройний напад на одну з них як напад на всіх трьох. Угода також передбачає співпрацю між збройними силами, обмін розвідданими, навчання та спільну роботу в оборонній промисловості.

Положення про взаємну допомогу не означає, що кожна держава за будь-яких обставин негайно відправить війська. Сторони мають визначати обсяг підтримки після оцінки потреб країни, на яку напали, і власних можливостей. Саме тому для розуміння угоди важливі як її формулювання, так і майбутні рішення урядів та парламентів.

У Туреччині процедура схвалення ще триває. Станом на 21 жовтня законопроєкт № 2/3961 про ратифікацію Мекканської угоди перебуває в комісіях парламенту. Отже, підписання документа не слід подавати як завершення всіх внутрішніх процедур його затвердження Анкарою.

Що чотири країни підписали в Досі

21 жовтня під час візиту турецького міністра оборони Яшара Гюлера до Катару Туреччина, Катар, Пакистан та Індонезія підписали меморандум «Бадр». За повідомленням турецького Міністерства національної оборони, його мета — розвивати співпрацю у сфері оборонної промисловості.

Оприлюднені відомості стосуються розвитку виробничих можливостей, технічної підготовки, досліджень і спільних проєктів. Вони не дають підстав стверджувати, що меморандум запровадив для чотирьох країн обов’язок колективної оборони за зразком Мекканської угоди.

Склад підписантів теж різний. У двох домовленостях беруть участь Туреччина й Пакистан. Саудівська Аравія є стороною Мекканської угоди, тоді як Катар та Індонезія підписали документ у Досі. Участь у «Бадрі» сама собою не робить Катар чи Індонезію сторонами угоди, укладеної в Мецці.

Звідки взялося порівняння з НАТО

Назва «ісламське НАТО» описує можливий напрям розвитку співпраці, а не офіційну назву нової організації. Її вживають через оборонний характер домовленостей, участь кількох держав із мусульманською більшістю населення та положення Мекканської угоди про допомогу в разі нападу.

Проте НАТО — це чинний альянс зі спільним договором, усталеними органами та багаторічними процедурами оборонного планування. Його стаття 5 визначає напад на одного союзника як напад на всіх, але й вона залишає кожній державі рішення про дії, які та вважає необхідними. Подібність окремого положення Мекканської угоди до цієї статті не робить дві структури тотожними.

Щоб говорити про ширший альянс, потрібні офіційно визначені учасники, спільні правила ухвалення рішень і зрозумілий обсяг зобов’язань кожної держави. Наявні документи підтверджують розвиток співпраці, але не створення єдиного п’ятистороннього союзу взаємної оборони.

Чи пов’язано це з планом Трампа

За першого президентського терміну Дональда Трампа Вашингтон просував проєкт Близькосхідного стратегічного альянсу — MESA. У пресі його називали «арабським НАТО». До обговорень залучали країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, а також Єгипет і Йорданію; ішлося про безпекову, політичну, економічну й енергетичну співпрацю.

Той задум не оформився в повноцінний альянс колективної оборони. Розбіжності між потенційними учасниками, зокрема криза навколо Катару, ускладнили його реалізацію. Туреччина, Пакистан та Індонезія не були тим самим колом держав, навколо якого будували MESA.

Тому нинішні угоди доречно порівнювати з американським планом як із попередньою спробою посилити регіональну координацію. Наявних підстав називати Мекканську угоду або меморандум «Бадр» прямим продовженням MESA немає.

Як Анкара пояснює межі своєї участі

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан назвав Мекканську угоду оборонною. За його словами, Анкара розглядає можливості підтримки, зокрема у сферах протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби та технічного забезпечення. Він також заявив, що Туреччина не планує відправляти війська на територію іншої країни для здійснення нападів.

Це важливе уточнення на тлі дискусій про можливу участь Туреччини в конфліктах Близького Сходу. Навіть після ратифікації міжнародної угоди відправлення турецьких військових за кордон потребувало б окремого парламентського дозволу. Наразі слід розрізняти оборонне зобов’язання, обговорювані форми допомоги та конкретне рішення про військове розгортання.

Чому за домовленостями стежитимуть в Україні

Туреччина залишається членом НАТО, а нові домовленості з іншими державами не змінюють автоматично її зобов’язань у Північноатлантичному альянсі. В оприлюднених матеріалах щодо Мекканської угоди й меморандуму «Бадр» немає рішення про зміну політики Анкари стосовно України.

Для української аудиторії практичне питання полягає в подальших діях підписантів: які саме оборонні проєкти вони запустять, як Туреччина завершить ратифікацію Мекканської угоди та чи з’являться нові домовленості про взаємну оборону. Поки що найточніший висновок такий: держави розширюють співпрацю, але повідомлення про вже створене «ісламське НАТО» випереджає підтверджені рішення.

UAPresa.com