Киримоглу продовжує боротьбу за Крим і свій народ

Юсуф Інан
Журналіст | Політичний і стратегічний аналітик

УКРАЇНА / ТУРЕЧЧИНА — Мустафа Абдульджеміль Киримоглу, відомий в Україні як Мустафа Джемілєв, продовжує залишатися одним із найсильніших символів боротьби кримських татар за повернення на батьківщину, захист прав свого народу та спротив російській окупації Криму.

Його життя — це не лише біографія політика або правозахисника. Це історія народу, який був депортований, позбавлений дому, змушений десятиліттями боротися за право повернутися на свою землю, а після 2014 року знову опинився перед загрозою репресій, заборон і політичного переслідування.

Дитинство у вигнанні

Мустафа Абдульджеміль Киримоглу народився 13 листопада 1943 року в селі Ай-Серез у Судацькому районі Криму. Його дитинство почалося в один із найтрагічніших періодів історії кримськотатарського народу.

18 травня 1944 року, коли йому було лише шість місяців, радянська влада депортувала кримських татар із Криму. Родину Джемілєва, як і десятки тисяч інших кримськотатарських сімей, було вислано до Узбекистану.

Ця депортація стала не просто примусовим переселенням. Вона була спробою вирвати народ із його історичної землі, зруйнувати зв’язок із Кримом, стерти пам’ять і позбавити кримських татар політичного голосу.

Саме в умовах вигнання формувалася свідомість майбутнього лідера. Для Джемілєва Крим був не абстрактною територією на карті, а втраченою батьківщиною, до якої його народ мав право повернутися.

Перші кроки спротиву

У молоді роки Джемілєв навчався в Ташкентському інституті інженерів іригації та механізації сільського господарства. Але його шлях швидко вийшов за межі звичайної академічної кар’єри.

У 1961 році він став одним із засновників “Спілки кримськотатарської молоді”. Ця організація прагнула зберегти культурну, історичну та політичну ідентичність кримських татар у вигнанні.

Радянська влада сприймала таку активність як загрозу. У 1966 році після статті про тюркську культуру в Криму Джемілєва звинуватили в “націоналістичній діяльності” та виключили з навчального закладу.

Це стало початком тривалого періоду переслідувань. Радянська система намагалася зламати його через суди, табори, арешти й адміністративний тиск. Але кожна нова репресія лише посилювала його позицію як правозахисника.

П’ятнадцять років у радянських тюрмах

Джемілєв був одним із найвідоміших дисидентів Радянського Союзу. Його переслідували не за насильницькі дії, а за послідовну боротьбу за права кримських татар, свободу слова та право народу повернутися на свою землю.

У 1966 році його вперше засудили до ув’язнення за відмову служити в радянській армії. У травні 1969 року він разом із відомими радянськими дисидентами Сергієм Ковальовим і Юрієм Орловим став співзасновником Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Після цього його знову заарештували й засудили до таборів.

У період від 1960-х до 1980-х років Джемілєва заарештовували сім разів. Загалом він провів близько 15 років у радянських тюрмах, таборах і засланні.

Найвідомішим епізодом його спротиву стала голодовка 1975 року, яка тривала 303 дні. Радянська влада підтримувала його життя примусовим годуванням через зонд. Цей протест став одним із найтриваліших актів ненасильницького спротиву в історії правозахисного руху.

Для міжнародної спільноти голодовка Джемілєва стала символом жорстокості радянської системи та незламності людини, яка відмовилася мовчати.

Повернення кримських татар на батьківщину

Наприкінці 1980-х років політика гласності й перебудови відкрила нові можливості для кримськотатарського національного руху. Питання повернення до Криму знову стало предметом масових кампаній, звернень, мирних акцій і міжнародного тиску.

У квітні 1987 року Джемілєва обрали до Центральної ініціативної групи кримськотатарського руху. Саме в цей період боротьба кримських татар перейшла в нову фазу: від виживання у вигнанні до організованого повернення на історичну землю.

У 1989 році кримські татари отримали можливість повертатися до Криму. Джемілєв разом із родиною оселився в Бахчисараї.

Повернення не було легким. Люди приїжджали на землю, де їхні будинки вже були зайняті іншими, де не було житла, роботи, інфраструктури й політичного представництва. Але для кримських татар це було не просто переселення. Це було відновлення історичної справедливості.

Меджліс і політичне представництво

У 1991 році на другому Курултаї кримськотатарського народу було створено Меджліс. Мустафу Джемілєва обрали першим головою цього представницького органу.

Меджліс став ключовою інституцією кримських татар. Він займався питаннями житла, землі, працевлаштування, освіти, культури, політичного представництва та захисту прав народу, який повертався з депортації.

Джемілєв очолював Меджліс до 2013 року. Його лідерство спиралося на принцип ненасильницького спротиву, політичної самоорганізації та співпраці з українською державою.

Після російської окупації Криму у 2014 році Меджліс став однією з головних мішеней окупаційної влади. У 2016 році російські суди оголосили Меджліс “екстремістською організацією” і заборонили його діяльність.

Для кримських татар це стало черговим ударом по політичному представництву. Для Джемілєва — доказом того, що боротьба за Крим і права його народу знову увійшла в історично важкий період.

Роль в українській політиці

З 1998 року Мустафа Джемілєв є народним депутатом України. Його політична діяльність у Верховній Раді завжди була пов’язана з правами людини, національними меншинами, питанням Криму та захистом кримськотатарського народу.

Після окупації Криму у 2014 році його роль стала ще важливішою. Джемілєв перетворився на один із ключових міжнародних голосів України в питанні Криму.

Колишній Президент України Петро Порошенко призначив його Уповноваженим Президента України у справах кримськотатарського народу. У цій ролі Джемілєв послідовно наголошував, що Україна не має права відмовитися від Криму, а визнання окупації суперечило б Конституції України.

Він також відіграв важливу роль у формуванні міжнародного формату Кримської платформи. Цей майданчик став одним із головних інструментів дипломатичного нагадування світу про незаконну окупацію півострова.

У 2023 році Президент Володимир Зеленський присвоїв Мустафі Джемілєву звання Героя України. Це стало визнанням його багаторічної боротьби за свободу, права людини та український Крим.

Туреччина і кримськотатарське питання

Туреччина має особливе значення для кримськотатарського народу. У країні проживає одна з найбільших кримськотатарських діаспор у світі. Саме тому зв’язки Джемілєва з Туреччиною мають не лише політичний, а й історичний, культурний і людський характер.

Після російської окупації Криму у 2014 році Джемілєв активно відвідував Анкару, зустрічався з турецькими посадовцями, політиками та представниками громадських організацій.

У квітні 2014 року тодішній Президент Туреччини Абдуллах Гюль нагородив його Орденом Республіки — однією з найвищих цивільних нагород Туреччини.

Туреччина неодноразово заявляла про підтримку територіальної цілісності України та прав кримських татар. Для Джемілєва ця позиція має стратегічне значення, адже кримськотатарське питання безпосередньо пов’язане з майбутнім Криму, Чорноморського регіону та українсько-турецьких відносин.

Міжнародне лобіювання і глобальне визнання

Мустафа Джемілєв багато років представляє кримськотатарське питання на міжнародних платформах. Він виступав у Європейському парламенті, ООН, структурах НАТО та інших міжнародних інституціях.

У 1998 році він отримав престижну премію Нансена від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Це закріпило його міжнародну репутацію як правозахисника й символу ненасильницького спротиву.

У 2018 році Національний фонд підтримки демократії у США відзначив його медаллю Democracy Service Medal. Його ім’я неодноразово згадувалося в контексті можливого висунення на Нобелівську премію миру.

Для західних і українських медіа Джемілєв залишається постаттю, яка поєднує особисту жертовність, історичну пам’ять і політичну послідовність.

Водночас російські державні медіа роками намагаються дискредитувати його образ, представляючи Меджліс і кримськотатарський рух через мову звинувачень і пропаганди. Однак такі кампанії, навпаки, часто посилюють його міжнародну легітимність як людини, яка протистояла і радянському, і російському авторитарному тиску.

Крим як справа життя

Для Мустафи Джемілєва Крим — це не лише політичне питання. Це справа життя, пам’яті, гідності й історичної справедливості.

Його біографія охоплює депортацію, вигнання, радянські тюрми, голодовку, повернення на батьківщину, створення Меджлісу, українську політику, російську окупацію та міжнародну дипломатію.

У цій довгій історії є одна незмінна лінія: право кримських татар жити на своїй землі й право України на власну територіальну цілісність.

Попри поважний вік, Джемілєв продовжує активну боротьбу. Він залишається моральним авторитетом для кримських татар, важливим голосом України на міжнародній арені та символом того, що ненасильницький спротив може мати силу навіть перед обличчям імперської репресії.

Його життя показує: боротьба за батьківщину може тривати десятиліттями, але народ, який зберігає пам’ять, мову, культуру і волю, не втрачає права на повернення.

Юсуф Інан

www.uapresa.com

Юсуф Інан — журналіст і письменник. Він є головним редактором UAPresa.com, WiseNewsPress.com, SehitlerOlmez.com та YerelGundem.com. Спеціалізується на стратегічному й політичному аналізі турецьких і глобальних подій.